АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/12745/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Богінкевич С.М.
Доповідач - Ящук Т.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором, а саме:
- 23 337, 92 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 186 469 грн. 98 коп. - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом;
- 2172, 35 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 17357 грн. 08 коп. - заборгованість за відсотками;
- 2787, 77 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 22274 грн. 28 коп. - пеня за прострочення погашення кредиту;
- 2678, 14 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 21398 грн. 34 коп. - пеня за прострочення погашення відсотків, а всього суму в розмірі 30 976, 18 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 247 499 грн. 68 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» судові витрати по 1237 грн. 50 коп. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції при відкритті провадження у справі проігнорував вимоги ч. 5 ст. 122 ЦПК України щодо визначення проведення або непроведення попереднього судового засідання та не надав відповідачу скористатись правом подання своїх заперечень та доказів, що їх підтверджують.
Крім того, відмовляючи у прийнятті зустрічного позову та посилаючись на ст. 123 ЦПК України суд першої інстанції зазначив, що відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов. Однак, вказана норма закону була змінена і відповідно до останньої редакції ст. 123 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи, а тому суд першої інстанції, застосувавши недіючу норму закону, безпідставно та з порушенням норм процесуального права відмовив у прийнятті зустрічного позову.
Крім того, вказувала, що банк мав право нарахувати пеню не більше ніж за шість місяців, як передбачено нормами Господарського кодексу України.
В судове засідання апелянт ОСОБА_2 повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.11.2013 року, про причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_4 також повторно в судове засідання не з'явився, в день даного судового засідання, 28.11.2013 року, особисто подав до канцелярії апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою. При цьому доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.
Представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегією суддів визнано за можливе розглянути справу у відсутності сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є позивач ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №22032124031, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого ОСОБА_4 було надано кредит за програмою «Споживчий кредит на купівлю автомобіля» у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 35000 доларів США строком до 08 вересня 2015 року під 13,8 відсотків річних .
Видача позивачем кредиту відповідачу на суму 35 000 доларів США підтверджується заявою про видачу готівки №OWDL89237 від 08 вересня 2008 року та меморіальним валютним ордером №OL5687404 від 08 вересня 2008 року .
Оскільки відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів не виконує, станом на 11.05.2012 року утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 23337,92 - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 2543,7 доларів США; 2172,35 доларів США - заборгованість за відсотками; 2787,77 доларів США - пеня за прострочення погашення кредиту; 2678,14 доларів США - пеня за прострочення погашення відсотків, а всього на суму в розмірі 30 976,18 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 247 499 грн. 68 коп.
В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2, 08 вересня 2008 року було укладено договір поруки №96-05/13/359, за яким остання погодилась нести солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору ОСОБА_4
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 як позичальник та відповідач ОСОБА_2 як поручитель свої зобов'язання належним чином не виконують, заборгованість не погашають, вимоги банку від 09.07.2012 року про дострокове погашення кредиту - не виконують, а тому прийшов до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача загальної суми заборгованості - 30 976,18 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 247 499 грн. 68 коп.
Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу та заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Суд першої інстанції у вказаній частині правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 524, 526, 530, 533, 553, 554, 610-612, 1050, 1054 ЦК України.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту кредитного договору та встановленого графіку, сторонами була визначена ануїтетний спосіб погашення кредиту, відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний щомісяця сплачувати платіж у розмірі 652,04 доларів США, який включає суму основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 11.05.2012 року, який не спростований відповідачами, позичальником на погашення отриманого кредиту в розмірі 35 000 доларів сплачено суму 11 662,08 доларів США. Таким чином залишок суми кредиту становить 23 337,92 доларів США. При цьому вбачається, що з жовтня 2011 року відповідач фактично припинив виплату кредиту, сплативши лише у грудні 2011 року - 400 доларів США, а у березні 2012 року - 200 доларів США. Станом на 11 травня 2012 року розмір простроченої заборгованості становив 2543,7 доларів США.
На погашення нарахованих відсотків за користування кредитом відповідач перестав вносити платежі у жовтні 2011 року, заборгованість по відсотках становить 2172,35 доларів США.
09.07.2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до відповідачів з вимогою про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору щодо сплати кредиту та процентів, проте зазначена вимога відповідачами виконана не була.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 лише частково сплатив суму основного боргу, припинивши сплату щомісячних платежів по кредиту та відсотках, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для дострокового стягнення усієї суми кредиту та нарахованих процентів.
Оскільки позов пред'явлений до настання строку виконання основного зобов'язання згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, при цьому поручитель відповідно до умов договору повідомлявся банком про необхідність погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 повинна нести солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором кредиту.
Разом з тим, частково заслуговують на увагу доводи апелянта щодо стягнення пені за період, який перевищує встановлений законом строк спеціальної позовної давності.
Відповідно до п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦК України, до позовних вимог про стягнення неустойки ( пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.
За змістом п. 31 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, в тому числі до вимог про стягнення неустойки.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума пені, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою кредиту, нарахована за період з 11.05.2011 року по 10.05.2012 року на суму 2787,77 доларів США; також за такий самий період нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків на суму 2678,14 доларів США.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 16.08.2012 року, при цьому розрахунок пені він не змінював, то строк позовної давності для стягнення пені за період з 11.05.2011 року по 16.08.2011 року ним пропущено. Таким чином, по розрахунку позивача, розмір нарахованої пені за період з 17.08.2011 року по 10.05.2012 року становить: за несвоєчасну сплату кредиту - 2684, 86 доларів США; за несвоєчасну сплату процентів - 2405,44 долари США.
Крім того, вбачається, що розмір нарахованої пені - 2405,44 долари США перевищує розмір заборгованості по несплачених відсотках за вказаний період - 2172,35 доларів США, а тому, на думку колегії суддів, є підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, враховуючи ступінь виконання зобов'язань боржником. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені до суми несплачених відсотків - 2172,35 доларів США.
Доводи апелянта про необхідність застосування норм Господарського кодексу України щодо строку позовної давності для нарахування штрафних санкцій є безпідставними, оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_2 є посилання на необґрунтованість та незаконність ухвали суду від 18.06.2013 року про відмову у прийнятті зустрічного позову.
Однак зазначені доводи колегія суддів не приймає до уваги як підставу до скасування рішення суду, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження по даній справі було відкрито 03.09.2012 року, двічі розгляд справи було відкладено за заявами відповідачів, 10.12.2012 року судом в судовому засіданні за участю представника банку та відповідача ОСОБА_2 було розпочато розгляд справи по суті, а 31.01.2013 року канцелярією суду було зареєстровано зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
В подальшому розгляд справи неодноразово було відкладено, справа по суті не розглядалась, ухвалою від 18.06.2013 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено на тій підставі, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 119-121, 123-124 ЦПК України.
Враховуючи, що ст. 123 ЦПК України передбачено подання зустрічного позову до початку розгляду справи по суті, а зустрічний позов було подано значно пізніше, колегія суддів вважає, що несвоєчасне вирішення судом питання щодо повернення зустрічної позовної заяви не призвело до неправильного вирішення справи та не вплинуло на обсяг прав відповідача ОСОБА_2, тим більше, що відповідач ОСОБА_4, який пред'являв зустрічний позов, рішення суду не оскаржував і не позбавлений права окремо звернутись із зазначеним позовом.
Інших доводів щодо неправильності ухваленого рішення апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не містить.
Посилання відповідача ОСОБА_4 на необхідність зменшення загальної суми заборгованості до 10 000 доларів США, а також інші доводи, викладені в його клопотанні, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідач ОСОБА_4 не є апелянтом, з апеляційною скаргою на рішення суду від 18.06.2013 року він не звертався.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду в частині розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідачів, та визначити її у сумі: за несвоєчасну сплату кредиту - 2684, 86 доларів США; за несвоєчасну сплату процентів - 2172,35 долари США.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають, обов'язкових підстав для скасування чи зміни іншої частини рішення колегія суддів не вбачає, тому в решті рішення Подільського районного суду м. Києва від 18.06.2013 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року - змінити в частині розміру пені, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1; номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором, а саме: 23 337, 92 доларів США - заборгованість за кредитом, 2172, 35 доларів США - заборгованість за відсотками; 2684,86 доларів США - пеня за прострочення погашення кредиту; 2172, 35 доларів США - пеня за прострочення погашення відсотків, а всього суму заборгованості в розмірі 30 367,48 ( тридцять тисяч триста шістдесят сім) доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України складає 242 636 ( двісті сорок дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 17 коп.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: