Номер провадження № 22-ц/785/5606/13
Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.
Доповідач Ващенко Л. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я..
при секретарі - Андрєєвій М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення 7 000 гривень,
ВСТАНОВИЛА:
17.02.2013 року, ОСОБА_4, звернувся із позовом про стягнення з відповідачки боргу за договорами позики у сумі 7 000 гривень.
Уточнивши вимоги, позивач просив стягнути з відповідачки 7 000 гривень, зазначаючи, що 24.01.2011 року і 28.01.2011 року, відповідачка безпідставно отримала від позивача кошти, які відмовляється добровільно повернути, що є порушенням прав позивача.
Посилаючись на те, що відповідачка без правових підстав отримала кошти, позивач просив позов задовольнити.
Представник відповідачки позов не визнав.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.05.2013 року позов задоволено: суд стягнув з відповідачки на користь позивача 7 000 гривень, а також судовий збір.
В апеляційній скарзі представник відповідачки просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи й на відсутність законних підстав для стягнення коштів.
У засіданні колегії суддів: представник відповідачки скаргу підтримав; представник позивача скаргу не визнав.
Позивач і відповідачка у засідання колегії суддів не з'явились.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.
Згідно зі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Позивач, остаточно уточнивши вимоги, просив стягнути з відповідачки 7 000 гривень, зазначаючи, що зазначена сума коштів безпідставно отримана відповідачкою (а.с.2,56).
Між сторонами виникли правовідносини з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, які регулюються главою 83 ЦК України.
2
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з липня 1979 року по грудень 2010 року (а.с.57).
24.01.2011 року позивач добровільно передав відповідачці 2 000 гривень , а 28.01.2011 року добровільно передав ще 5 000 гривень.
Відповідачка видала розписки, при цьому, у розписці від 28.01.2011 року зазначила, що кошти вона отримала у рахунок орендних грошей (а.с. 3,4).
Заперечуючи проти позову, відповідачка стверджувала, що зазначену суму коштів вона отримала у позивача не у позику і не безпідставно, а як частину доходів, одержаних позивачем від здачі в оренду нерухомого майна, придбаного у період шлюбу (а.с.42) .
Зазначені обставини випливають з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину у спільній сумісній власності подружжя і грунтуються на вимогах ст. 61 ч.2 СК України (а.с.102,103).
За змістом ст. 1212 ч.1 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Разом з тим, не підлягає поверненню безпідставно набуті, у тому числі, грошові суми, якщо їх виплата проведена фізичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки і недобросовісності з боку набувача (ст. 1215 ч.1 п.1 ЦК України).
Належними та допустимими доказами позивач не довів того, що грошові суми він передавав відповідачці не добровільно, а також, що відповідачка, отримуючи гроші, діяла недобросовісно.
Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у позові за недоведіністю вимог.
Твердження представника позивача у засіданні колегії суддів, що листи, які відповідачка писала орендарю нежитлового приміщення, змусили позивача у січні 2011 року виплатити відповідачці 7 000 гривень, не заслуговують на увагу.
З приєднаної до матеріалів справи заяви ОСОБА_3 від 28.01.2011 року на адресу ТОВ "Астеліт" вбачається, що відповідачка повідомила орендаря про дачу неї згоди на укладення договору оренди (а.с.58).
Зазначений лист адресовано не позивачу і жодним чином не стосується коштів, які позивач добровільно передав відповідачці 24.01.2011 року та 28.01.2011 року.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, рішення суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 травня 2013 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 у позові до ОСОБА_3 про стягнення 7 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков