АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа: №629/2638/13-к Суддя1 інстанції: Каращук Т.О.

Провадження: 11-сс/790/938/13

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2013 року Апеляційний суд Харківської області у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Шевченко В.В. та Меркулової Т.В., при секретареві Толчинському К.В., з участю прокурора Ільницького О.І., апелянта ОСОБА_2, представника власників спірного майна - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали провадження №11-сс/790/938/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.10.2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою вищевказаного суду було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні за №12013220380000089 від 12.01.2013 року за яким ОСОБА_5 07 10 2013 року було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.4 ст.191 КК України. (Судовий матеріал а.с.49)

З метою відшкодування матеріальної шкоди завданої ТОВ «РАПС ТЕХСЕРВІС» в особі його засновника ОСОБА_4 незаконними діями ОСОБА_5 під час реалізації комплексу нежитлових споруд та будівель за вищевказаною адресою, та з метою виконання заявленого цивільного позову в рамках кримінального провадження, а також з метою того, щоб ОСОБА_12 та ОСОБА_7, яким належить спірне майно, в подальшому не здійснили будь-яких дій щодо розпорядження цим майном, слідчий просив накласти на нього арешт.

Судом першої інстанції встановлено та вказано у постанові, що 17.10.2013 року слідчий СВ Лозівського MB ГУМВС України в Харківській області звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області, про накладення арешту на комплекс нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «В», «Ж», «Г», «А», «Д», «У», «К», «№1-№4», «Б»), який належить відповідно до договору купівлі-продажу від 13.07.2013 року, що зареєстровано в реєстрі за № 1483, на праві спільної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7, по ? частці кожному.

В цьому ж клопотанні йшлося і про заборону останнім (чи їх представникам) здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, тобто відчуження спірного майна, а також використання вказаного комплексу нежитлових будівель та споруд шляхом суттєвої зміни їх цільового призначення, а саме демонтаж, реконструкція, будівництво тощо.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що 09.07.2010 року між ТОВ «LATRAPS TRADE» і ОСОБА_4 був укладений договір купівлі часток основного капіталу ТОВ «РАПС ТЕХСЕРВІС», який набуває чинності з моменту підписання, тобто з 09.07.2010 року. Згідно з п.18.1.12 Розділу 18 статуту ТОВ «РАПС ТЕХСЕРВІС», прийняття рішень про вчинення операцій з розпорядженням, накладенням обмежень на нерухоме майно товариства належить до виключної компетенції зборів засновників. Проте протягом 2010 - 2011 року виконавчий орган, в особі його генерального директора ОСОБА_5, на даний час підозрюваного по справі, заподіяв підприємству великої матеріальної шкоди, самочинно приймаючи рішення з приводу здійснення господарської діяльності з ознаками скоєння злочину.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши апелянта, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді з винесенням нової ухвали, якою накласти арешт, представника власників спірного майна - ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, заслухавши прокурора який просив ухвалу суду скасувати та накласти арешт на майно, дослідивши представлені матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

На даний час органом досудового розслідування проводиться слідство за матеріалами вищевказаної кримінальної справи за наслідками якого ОСОБА_5 07 10 2013 року повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.4 ст.191 КК України. (а.с.34-37).

Із представлених матеріалів справи встановлено, що договір купівлі-продажу від 13.07.2013 року комплексу нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «В», «Ж», «Г», «А», «Д», «У», «К», «№1-№4», «Б») дійсно був зареєстрованим за фактом продажу гр.ОСОБА_10, який діяв на підставі доручення від ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_7 по ? частці кожному.

За підозрою органів досудового розслідування вказаний договір, з моменту першого його укладення, було здійснено підозрюваним ОСОБА_5 шляхом підробки документів з метою привласнення та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем останнім.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме май майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді винесена передчасно, без дослідження всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухвалою нового рішення.

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що спірне майно може бути набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення, або на нього може бути спрямоване посягання, колегія суддів вважає за необхідне накласти арешт в рамках кримінального провадження №12013220380000089 від 12.01.2013 року за ч.4 ст.358, ч.4 ст.191 КК України на нерухоме майно: нежитлові споруди та будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (літ. «В», «Ж», «Г», «А», «Д», «У», «К», «№1-№4», «Б») шляхом заборони розпорядження вказаним майном.

А саме, з метою недопущення інших випадків оформлення договорів купівлі продажу, дарування чи іншого відчуження спірного майна, до вирішення справи за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.4 ст.191 КК України слід накласти арешт на вказане майно шляхом заборони розпорядження ним.

Що стосується заборони користуватися майном апелянт в судовому засіданні висловив побоювання щодо зміни інфраструктури вказаних будівель шляхом використання їх не за першочерговим цільовим призначенням, можливої розборки будівель, будівництва нових споруд тощо.

Дійсно, представник власників майна ОСОБА_12 та ОСОБА_7 - ОСОБА_3 заявив в судовому засіданні про можливість користуватися вказаним майном особами на яких воно на даний час оформлено та виготовлення правовстановлюючих документів на землю на якій вони розташовані з метою використання за сільськогосподарським призначенням.

На думку колегії суддів, з метою недопущення інших випадків неналежного використання спірного майна, а саме шляхом демонтажу будівель, додаткового будівництва біля них інших споруд, реконструкції, оформлення права власності на земельні ділянки на яких знаходяться будівлі, до вирішення по суті справи за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.358 та ч.4 ст.191 КК України слід накласти арешт на вказане майно і шляхом такого його використання що призведе до суттєвої зміни інфраструктури та цільового призначення.

Приймаючи вказане рішення колегія суддів виходить із положень ст.173 КПК України та діє з метою унеможливити зникнення, втрату, пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити об`єктивному розслідуванню та розгляду кримінального провадження.

Вищевказане рішення суду апеляційної інстанції не позбавляє користувачів даного майна на даний час, до закінчення розслідування справи по суті чи розгляду її судом або до іншого рішення щодо вказаного майна, користуватися вказаним майном за його цільовим призначенням із виконанням заходів необхідних для його утримання та зберігання.

Керуючись ст.ст. 392, 405, 407, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.10.2013 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні - скасувати.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах потерпілого

ОСОБА_4 - задовольнити.

Клопотання слідчого - задовольнити.

Накласти арешт в рамках кримінального провадження №12013220380000089 від 12.01.2013 року за ч.4 ст.358, ч.4 ст.191 КК України на нерухоме майно: нежитлові споруди та будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (літ. «В», «Ж», «Г», «А», «Д», «У», «К», «№1-№4», «Б») шляхом заборони їх використання та розпорядження вказаним майном.

Копію даної ухвали, через слідчого, направити зацікавленим особам для відома та органу, уповноваженому на перереєстрацію відчуження, для відома та виконання.

Оскарження даної ухвали, в порядку ст..424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено.

Головуючий Судді