СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 5002-7/758-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь";

відповідача: Кулагін Едуард Володимировч, довіреність №1131/1 від 22.11.13, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД";

відповідача: Ткаченко Руслан Олегович (повноваження перевірені), протокол №13 від 24.05.06, генеральний директор, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД";

органу примусового виконання рішень: Гаврилюк Юлія Миколаївна, довіреність №4.4/2.7-4.4/1050 від 06.09.13, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;

третя особа: не з'явився, Подопригор Алла Федорівна;

третя особа: не з'явився, Мороз Олександр Олександрович;

третьої особи: не з'явився, приватне акціонерне товариство "Санаторій Карасан";

третя особа: не з'явився, Чередниченко Катерина Анатоліївна;

третя особа: не з'явився, Чередниченко Віталій Олександрович;

розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 05 листопада 2013 року у справі №5002-7/758-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (вул. Хорива, 11-А,Київ 71, 04071)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" (вул. Бородіна, 16, Сімферополь, 95022)

товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" (вул. Бородіна, 16, Сімферополь, 95022)

товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16, Сімферополь, 95034)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Подопригор Алла Федорівна (вул. Клушина, буд, кв.15, Ізмаїл, Одеська область, 68600)

Приватне акціонерне товариство "Санаторій Карасан" (вул. Васильченко,10, Партеніт, Алушта, 98542)

Мороз Олександр Олександрович (пр. Карла Маркса, 58, кв.63, Дніпропетровськ, 49000)

Чередниченко Катерина Анатоліївна (вул. 24 Партз'їзду, 74, Красноармійськ, Донецька обл.)

Чередниченко Віталій Олександрович (вул. 24 Партз'їзду, 74, Красноармійськ, Донецька обл.)

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, Київ 53, 04053)

про стягнення 26985080,02 грн.

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт"

на дії Державної виконавчої служби України у справі № 5002-7/758-2012

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2013 року позов публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Консоль ЛТД" та товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Реал Естейт" на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" 22000000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4408333,35 грн. суми боргу по процентам, 301897,35 грн. пені, 132000,00 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 142849,32 грн. та 64380,00 грн. судового збору.

В позові до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" відмовлено.

19 лютого 2013 року на виконання даного рішення суду видано відповідний наказ.

30 жовтня 2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт" надійшла скарга на дії Державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішення, у якій заявник просить суд визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання-рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. по винесенню пункту 2 постанови від 17 вересня 2013 року щодо заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Реал Естейт'", а також визнати недійсним пункт 2 постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17 вересня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо заборони на здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Реал Естейт".

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем при винесенні пункту 2 оскаржуваної постанови порушені вимоги статей 52 та 57 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець наклав арешт на індивідуально визначене рухоме майно, а заборонив відчужувати будь-яке майно, що належить боржнику.

Крім того, іншими постановами державного виконавця в рамках виконання наказу №5002-7/758-2012 вже накладений арешт на нерухоме майно боржника, вартість якого у декілька раз перевищує суму заборгованості.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2013 року у справі №5002-7/758-2012 (суддя Дворний І.І.) скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на дії Державної виконавчої служби України задоволено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим, Державна виконавча служба України звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою у задоволенні скарги відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги наполягає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для скасування постанови від 27 червня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

10 грудня 2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач з її доводами не погоджується та заперечує проти її задоволення.

У судове засідання, призначене на 10 грудня 2013 року, представники третіх осіб, позивача та товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб.

Представник органу примусового виконання рішень підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та наполягав на залишенні ухвали суду першої інстанції без змін.

Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в порядку статей 99, 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, яким необхідно керуватися при примусовому виконанні судових рішень.

Згідно преамбулі Закону, він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за судовими наказами.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 13 Закону України „Про державну виконавчу службу" та статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Пунктом 13 постанови №14 від 26 грудня 2003 року Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Виходячи зі змісту Закону України „Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Акт державного органу це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця, оформлені відповідною постановою.

Згідно із статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове-виконання рішення.

За умовами статті 25 вказаного нормативно-правового акту державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбачений цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що постановою від 05 квітня 2013 року державного виконавця відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. відкрито виконавче провадження №37407953 за наказом господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року по справі №5002-7/758-2012.

Частиною 1 статті 27 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що в разі ненадання боржником в строки, встановлені для Самостійного виконання рішення, документального підтвердження про його повне виконання, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік заходів примусового виконання судового рішення, серед яких: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належить боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Так, 27 червня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження якою накладено арешт на нежитлові будівлі виробничої бази загальною площею 11384,7 кв.м.. розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Бородіна, 16. що належать боржнику товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Реал Естейт" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 29754406,02 грн.

Пунктом 2 вказаної постанови заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору, та постановлено накласти арешт з моменту надходження постанови.

01 липня 2013 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу виніс постанову про арешт коштів боржника якою на підставі рішення суду та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору наклав арешт на кошти, що містяться на рахунках згідно переліку, що належать боржнику у межах суми: 29754406,02 грн.

17 вересня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при примусовому виконанні наказу винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження якою накладено арешт на наступне нерухоме майно, що належить боржнику. У межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору: 29754406,02 грн. Пунктом 2 вказаної постанови заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору. Постановлено арешт накласти з моменту надходження постанови.

Посилаючись на те, що дії державного виконавця з винесення пункту 2 постанови від 17 вересня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є неправомірними, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Реал Естейт" звернулось до господарського суду зі скаргою, в якій просило скасувати пункт 2 постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з примусового виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідно до положень статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України ''Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або, ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Розділом п'ятим Інструкції про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року №74/5 також передбачено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника. У абз. другому пункту 5.1.3 вказано, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження зазначено, суди повинні мати на увазі, що при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі статті 50 Закону №606-ХІУ у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил статті 62 Закону №606-ХІУ.

При прийнятті оскаржуваної постанови, державний виконавець порушив зазначені норми.

Накладаючи арешт на індивідуально визначене рухоме майно, згідно переліку наведеному у пункті 1 постанови від 17 вересня 2013 року, що належать боржнику товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Реал Естейт» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 29754406,02 грн., державний виконавець, в порушення приписів статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", заборонив заявнику здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить, а не індивідуально визначеного рухомого майна, на яке пунктом 1 оскаржуваної постанови накладено арешт. У пункті 2 постанови перелік майна, яке заборонено відчужувати, відсутній.

Так, одночасна вказівка в оскаржуваній постанові на те, що арешт накладається на певне індивідуально визначене рухоме майно в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та вказівка про заборону відчужувати будь-яке майно, яке належить боржнику в межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору носить неоднозначний характер.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що дії державного виконавця по винесенню пункту 2 постанови від 17 вересня 2013 року щодо заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Реал Естейт" є неправомірними, внаслідок чого, скарга товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Реал Естейт" підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2013 року у справі №5002-7/758-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (вул. Хорива, 11-А,Київ 71,04071)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" (вул. Бородіна, 16,Сімферополь,95022)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" (вул. Бородіна, 16,Сімферополь,95022)

4. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16,Сімферополь,95034)

5. Подопригор Алла Федорівна (вул. Клушина, буд, кв.15,Ізмаїл,Одеська область,68600)

6. Приватне акціонерне товариство "Санаторій Карасан" (вул. Васильченко,10,Партеніт,Алушта,98542)

7. Мороз Олександр Олександрович (пр. Карла Маркса, 58, кв.63,Дніпропетровськ,49000)

8. Чередниченко Катерина Анатоліївна (вул. 24 Партз'їзду, 74,Красноармійськ,Донецька обл.)

9. Чередниченко Віталій Олександрович (вул. 24 Партз'їзду, 74,Красноармійськ,Донецька обл.)

10. Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73,Київ 53,04053)

11. Господарський суд Автономної Республіки Крим