УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/12141/13-ц Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 19 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Матюшенка І.В.,Борисюка Р.М.,

при секретарі судового

засідання Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Економкомфорт» про визнання недійсним договору, стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати недійсними договори № 00103, № 00104 від 23.02.2011 року, стягнути з відповідача 50000,00 грн., що були сплачені на виконання умов договору.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем 23.02.2011 року було укладено вищезазначені договори, за умовами яких, відповідач, що діє як адміністратор, зобов'язується зі згоди учасника (позивача) за плату вчиняти від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, визначеного в додатку до договору. Позивач зазначав, що умови вищезазначених договорів є такими, що не відповідають положенням ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки мають істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін, а також вбачають нечесну підприємницьку діяльність.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, судом не встановлено усіх обставин, що мають значення для справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 лютого 2011 року між сторонами у справі укладено два договори: №00103 та №00104, предметом яких є надання відповідачем позивачу послуг, спрямованих на придбання товару, що визначений в Додатку № 1 до Договорів (а.с.6-21). Метою укладення даних угод було отримання нерухомості на суму 50000 грн. або позики в цьому ж розмірі.

Згідно з додатком № 1 до Договору №1 від 23 лютого 2011 року № 00103 позивач взяв на себе зобов'язання вносити на рахунок відповідача щомісячні внески, передбачені угодою, що складаються: з чистого платежу-555,56 грн., 210,00 грн. адміністративних витрат, 765,56 грн. основного платежу та 2500,00 грн. товарного платежу. Такі ж платежі передбачені і додатком №1 до Договору від 23 лютого 2011 року №00104.

Пунктом 2.5 вказаних угод ТОВ „ЕкономКомфорт" гарантує учаснику (позивачу) надати свідоцтво на товар, якщо учасник виконує всі умови даних договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подавались заявки на розподіл свідоцтв із датою проведення - 30.06.2011 року, 27.09.2012 року та 29.10.2012 року.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що споживачем фактично здійснюється оплата товару частинами, і в подальшому останній отримає право на такий товар.

Відповідно до частин 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відтак, Законом України „Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст.19 Закону України „Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом угод сторін, укладених в рамках функціонування системи придбання нерухомості або отримання позики, є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним нерухомості або отримання позики.

Колегія суддів вважає, що укладені між сторонами у справі угоди є видом цивільного договору, підписуючи ці угоди позивач погодився з усіма її умовами і ці умови не порушують прав позивача як споживача. В діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики. Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання договорів недійсними.

Такі висновки суду першої інстанції також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-40цс13 від 11 вересня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо відмови у задоволенні заявлених вимог грунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: