02.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/1399/2013р. Головуючий у першій

інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 45 Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Клочка В.П., Колбіної Т.П.,

секретар - Мазнєв Ю.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Прокурора Ленінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3, третя особа - Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Беркут-08" про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, за апеляційною скаргою Прокурора Ленінського району м.Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 грудня 2012 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі СМР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ №061162 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_3 Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010р., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088401140, кадастровий номер 8536400000:04:001:0203, також просив витребувати на користь держави в особі СМР з незаконного володіння ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку та стягнути з відповідача державне мито у розмірі 572,76 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що Розпорядженням Голови СМДА від 11.03.2009р. затверджено проект землеустрою ОК «ДБК «Беркут-08» по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель у районі вул. Епроновська. На підставі зазначеного Розпорядження 06.04.2010р. відповідачу був виданий державний акт на право власності на вищевказану змелену ділянку. Рішення щодо передачі земельної ділянки відповідачу, на яку виданий державний акт, зазначеним Розпорядженням не приймалось та заяв з цих питань ОСОБА_3 до СМДА не подавала, у зв'язку з чим прокурор вважає, що відповідач незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку. Крім того, зазначає, що вищезгадане Розпорядження було скасовано Розпорядженням Голови СМДА від 13.09.2010р. на підставі протесту прокурора м. Севастополя. Вказує також, що ОСОБА_3 до СМР, у встановленому земельним законодавством України порядку, із заявами про передачу земельної ділянки у власність, про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку не зверталася, проектно-технічної документації не розробляла та на розгляд СМР не надавала, рішень щодо передачі у власність відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося, у зв'язку з чим остання вибула з державної власності всупереч діючого земельного законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, а саме: СМР, що є підставою про витребування її з чужого незаконного володіння.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 грудня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор Ленінського району м.Севастополя подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення, як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином (а.с. 129-131).

В зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.197 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Таким вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, а саме: визнання державного акту недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, не ґрунтується на вимогах закону і порушень з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акту не встановлено, а також прокурором не надано доказів про надання Севастопольській міській раді повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ч. ч. 6-9 ст. 118 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року, в редакції чинній на момент видачі державного акта, державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №061162, виданого СМФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 06.04.2010 р., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий №8536400000:04:001:0203 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088401140, з зазначенням підстави видачі - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1016-р від 11.12.2009 року (а.с. 6).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 11.12.2009 року № 1016-р "Про передачу у власність громадянам-членам обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Беркут-08" земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: вул.Епроновська, 8/1-8/146" було затверджено проект землеустрою з відведення земельних ділянок загальною площею 10 га для передачі у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва. У власність 139-ти громадян - членів кооперативу передано земельні ділянки в межах безоплатної приватизації відповідно додатку (а.с. 40-42).

Згідно матеріалів справи, жодних розпоряджень уповноваженої установи щодо передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,1000 га не приймалось.

ОСОБА_3 з особистим клопотанням (заявою) про передачу земельної ділянки їй у власність до Севастопольської міської Ради або Севастопольської міської державної адміністрації не зверталась, що є порушенням ст. 118 ЗК України.

Розпорядженням № 1016-р-р від 11.12.2009 р. затверджені матеріали вибору земельної ділянки та наданий дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки за клопотанням ОК ДБК „Беркут-08", без відповідних заяв громадян-членів ОК ДБК „Беркут-08" встановленої форми з відповідними додатками, у тому числі відповідача, розмір земельної ділянки, яка передана у власність відповідачу, не зазначений (а.с. 40-42).

Наявні в матеріалах справи документи, а саме: висновок державної експертизи землевпорядної документації від 17.12.2009 року № 6711/09 (а.с. 32); науковий висновок №10/3285-09 Управління культури і туризму СМДА (а.с. 34); комплексний містобудівний висновок №499/4-1 від 09.09.2009 р. (а.с. 35), стосуються проекту землеустрою по відводу земельної ділянки з встановленням меж на місцевості для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови, в районі вул. Військових будівельників за заявою ОК ДБК „Беркут-08", а не відповідача.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погоджений контролюючими службами і затверджений уповноваженим органом відносно відповідача не розроблявся.

Крім того, рішення про надання відповідачу у власність земельної ділянки прийнято без розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого контролюючими службами і затвердженого уповноваженим органом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ст. ст. 173, 174 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у місті рад.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 13.11.1975 року №361 "Про встановлення нових районів у деяких містах Української РСР" в м.Севастополі створено Гагарінський район. Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих від 08.02.1977 року № 3/93 "Про межі районів м. Севастополя" затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів.

Згідно технічної документації по землеустрою по встановленню меж земельної ділянки відповідача, рішення Севастопольської міської ради № 4114 віл 13.12.2005 року „Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року" земельна ділянка знаходиться в межах міста Севастополя (а.с. 83-88).

Таким чином, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту - міста Севастополя, повноваження щодо розпорядження цими землями до розмежування земель державної та комунальної власності здійснюються Севастопольською міською Радою в силу п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що рішення Севастопольської міської державної адміністрації не скасовано, не звернув уваги на положення ст.19 Конституції України.

З урахуванням наведеного та положень ст. 155 ЗК України, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.

Посилання суду на ст.140 ЗК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки ст.140 ЗК України встановлює перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто у встановленому законом порядку. Відповідач набула право власності на земельну ділянку з порушенням норм діючого земельного законодавства, на підставі розпорядження органу, який такими повноваженнями не наділений.

Оскільки земельна ділянка вибула з власності держави без відповідної правової підстави, обґрунтованими є позовні вимоги щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до вимог п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.

Доводи представника третьої особи про відсутність у Севастопольської міської Ради повноважень щодо розпорядження землями, до складу яких входить спірна земельна ділянка, оскільки межі м.Севастополя не встановлені, суперечать вимогам п.12 Перехідних положень ЗК України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі „Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., „Новосельський проти України" від 11 березня 2003 року, „Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова ВС України у справі № 6-92 цс13) .

У справі позов прокурора в інтересах Севастопольської міської Ради спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при передачі земельної ділянки у приватну власність та повернення на користь держави землі, яка вибула з її власності всупереч діючому законодавству.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір підлягає стягненню в сумі 687,46 грн. (572,76 грн.+114,70грн.).

Враховуючи наведене, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.116, 118, 155, 173, 174, п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.387 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст.307, п. 1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м.Севастополя задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Прокурора Ленінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_3, третя особа - Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Беркут-08" про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯИ №061162 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:04:001:0203, виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у м.Севастополі, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088401140.

Витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8536400000:04:001:0203.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 687 грн. 46 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Л.В. Володіна

Судді: В.П. Клочко

Т.П. Колбіна