Справа № 734/699/13-к Головуючий у І інстанції Іванюк Т.І.

Провадження № 11-кп/795/295/2013

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів - Воронцової С.В., Сердюка О.Г.

секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012260130000091 від 28 листопада 2012 року за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6, представника цивільних позивачів, потерпілих ОСОБА_7 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2013 року,

щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, не працюючого, одруженого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

та на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року, якою виправлено описку допущену у вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Шваб Л.В., захисника - адвоката ОСОБА_8, обвинуваченого - ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, представника цивільних позивачів, потерпілих - адвоката ОСОБА_7, цивільного відповідача ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшли апеляційні скарги:

- від обвинуваченого ОСОБА_2, в якій він просить вирок суду скасувати та ухвалити новий виправдувальний вирок, в зв'язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення;

- від потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_3, в якій вона просить скасувати частково вказаний вирок та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні заявленого нею позову та скасування забезпечення позову, та винести новий вирок, яким її позовні вимоги про стягнення на її користь з ОСОБА_9 40 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, та 13 138, 88 гривень втраченого заробітку (доходу) внаслідок ушкодження здоров'я, задовольнити:

- від потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_4, в якій він просить скасувати частково вирок та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні заявленого ним позову та винести новий вирок, яким його позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_9 на його користь 47 297, 32 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, задовольнити;

- від потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_5, в якій вона просить скасувати частково вирок та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні заявленого нею позову та скасування забезпечення позову, та винести новий вирок, яким її позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_9 на її користь 30 303, 07 грн. втрати заробітку (доходу) та додаткових витрат, 80 000 грн. заподіяної моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яка сталася 27 січня 2012 року, задовольнити.

- від потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_6, в якій вона просить скасувати частково вирок та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні заявленого нею позову та скасування забезпечення позову, та винести новий вирок, яким її позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_9 на її користь 40 000 грн. заподіяної моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яка сталася 27 січня 2012 року, задовольнити.

- від представника цивільних позивачів, потерпілих ОСОБА_7, в якій він просить скасувати частково вирок та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні заявлених позовів потерпілих, скасування забезпечення позову та винести новий вирок, яким вимоги потерпілих та цивільних позивачів про стягнення з ОСОБА_9 заподіяної матеріальної та моральної шкоди, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, яка сталася 27 січня 2012 року, задовольнити.

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертиз та досліджень у сумі 4 586 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Козелецької районної державної адміністрації для перерахування Козелецький районній лікарні витрати, пов'язані із стаціонарним лікуванням потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 від кримінального правопорушення, у сумі 9 639 гривень.

Питання речових доказів вирішено в порядку вимог ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 вважає, що вирок місцевого суду повинен бути скасований в зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; а за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значенні для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Зазначає, що дані результати судово транспортно-трасологічної експертизи № 93 від 06 квітня 2012 року підтверджують обставини, на які в своїх показаннях він посилається, як на обставини при яких сталася ДТП, а саме: автомобіль під керуванням ОСОБА_4 виїхав з правої сторони на смугу руху автомобіля під його керуванням. Тобто, показання потерпілих не відповідають дійсності. Вказує, що він був присутній при складанні всіх протоколів, та внесений до них як учасник та ставив свій підпис в протоколах та схемі - а в результаті його підписи відсутні, про що він і наголосив в судовому засіданні, але суд чомусь належної оцінки його доводам не надав. Зазначає, що хоч суд і посилається, як на докази його вини, на протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27 січня 2012 року та на схему, яка додана до нього, на протокол огляду перевірки технічного стану автомобіля від 27 січня 2012 року, на матеріали відтворення обстановки та обставин події від 01 серпня 2012 року по показанням ОСОБА_4, але фактично ці заходи в повному обсязі проведено не було. Зазначає, що потерпілими до позову не надано відповідних доказів перебування на лікуванні, а тільки йде посилання на довідки стосовно вартості ліжко-дня, відсутні довідки про перебування на лікуванні потерпілих та витрати на їх лікування.

Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_3 вказує, що в результаті дорожньої транспортної пригоди було ушкоджено її здоров'я , у зв'язку з чим їй і було заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Вважає вирок суду в частині відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_9 та скасуванні арешту на автомобіль „Вольво" F 12 д.н.з. НОМЕР_1 та ухвалу від 29 серпня 2013 року по даній справі незаконними та необґрунтованими, так як висновок суду про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у жодних трудових відносинах між собою не перебували не відповідає фактичним обставинам справи, так як факт того, що ОСОБА_2 неофіційно працював водієм вантажного автомобіля ПП „ОСОБА_9" м. Одеса підтверджується матеріалами справи та показаннями самого ОСОБА_2

Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_4 вказує, що в результаті дорожньої транспортної пригоди було ушкоджено його здоров'я, у зв'язку з чим йому було заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Вважає вирок суду в частині відмови в задоволенні його позову до ОСОБА_9 та ухвалу від 29 серпня 2013 року по даній справі незаконними та необґрунтованими, так як висновок суду про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у жодних трудових відносинах між собою не перебували не відповідає фактичним обставинам справи, тому що факт того, що ОСОБА_2 неофіційно працював водієм вантажного автомобіля ПП „ОСОБА_9" м. Одеса підтверджується матеріалами справи та показаннями самого ОСОБА_2

Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_5 вказує, що в результаті дорожньої транспортної пригоди було ушкоджено її здоров'я у зв'язку з каліцтвом, проведено дві операції та встановлена ІІ група інвалідності, у зв'язку з чим їй і було заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Вважає вирок в частині відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_9 та скасуванні арешту на автомобіль „Вольво" F 12 д.н.з. НОМЕР_1, та ухвалу від 29 серпня 2013 року по даній справі незаконними та необґрунтованими, так як висновок суду про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у жодних трудових відносинах між собою не перебували не відповідає фактичним обставинам справи, так як факт того, що ОСОБА_2 неофіційно працював водієм вантажного автомобіля ПП „ОСОБА_9" м. Одеса підтверджується матеріалами справи та показаннями самого ОСОБА_2

Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_6 вказує, що в результаті дорожньої транспортної пригоди було ушкоджено її здоров'я , у зв'язку з чим їй і було заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Вважає вирок в частині відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_9 та скасуванні арешту на автомобіль „Вольво" F 12 д.н.з. НОМЕР_1 та ухвалу від 29 серпня 2013 року по даній справі незаконними та необґрунтованими, так як висновок суду про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у жодних трудових відносинах між собою не перебували не відповідає фактичним обставинам справи, так як факт того, що ОСОБА_2 неофіційно працював водієм вантажного автомобіля ПП „ОСОБА_9" м. Одеса підтверджується матеріалами справи та показаннями самого ОСОБА_2

Представник цивільних позивачів та потерпілих ОСОБА_7 вказує, що в результаті дорожньої транспортної пригоди потерпілим була завдана шкода здоров'ю у зв'язку з каліцтвом та іншими ушкодженнями здоров'я, чим їм і було заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Вважає вирок в частині відмови в задоволенні позовів потерпілих до ОСОБА_9 та ухвалу від 29 серпня 2013 року по даній справі незаконними та необґрунтованими, так як висновок суду про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у жодних трудових відносинах між собою не перебували не відповідає фактичним обставинам справи, так як факт того, що ОСОБА_2 неофіційно працював водієм вантажного автомобіля ПП «ОСОБА_9» м. Одеса підтверджується матеріалами справи та показаннями самого ОСОБА_2

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом порушив Правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілим: ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Дане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим при наступних обставинах: 27 січня 2012 року, близько 18-ї години 05 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Volvo F12 д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_9, по автодорозі Кіпті-Глухів-Бачевськ та наближаючись до с. Кіпті Козелецького району Чернігівської області, на нульовому кілометрі даної дороги, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, та не реагував на її зміну у зв'язку з чим проігнорував дорожній знак 5.51 «Попередній покажчик напрямків», та вимоги п.п. 8.5.1 та 1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на даній ділянці автодороги запроваджувався режим руху проїзду шляхопроводу, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку. У результаті даної ДТП пасажири автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження. Порушення п.п. 8.1, 8.4, 8.5.1 та 10.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

29 серпня 2013 року районний суд виніс ухвалу, якою виправив описку допущену у вироку Козелецького районного суду від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_2 за ч 2 ст. 286 КК України, доповнивши його резолютивну частину текстом: «Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до Моторно ( Транспортного) Страхового Бюро залишити без розгляду. У позовах потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_9 відмовити».

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який змінив свою апеляційну скаргу і просив вирок суду змінити, пом'якшити покарання та не позбавляти його волі, а дати можливість працювати та потерпілим відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду, заперечував проти задоволення апеляційних скарг потерпілих у повному обсязі, пояснення потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, представника цивільних позивачів, потерпілих - адвоката ОСОБА_7, які погодились з призначеним судом покаранням обвинуваченому ОСОБА_2 і просили їх апеляційні скарги задовольнити з указаних підстав, вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 необхідно скасувати, винести новий вирок у вказаній частині, цивільні позови задовольнити у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, цивільного відповідача ОСОБА_9, який просив задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, пом'якшити йому покарання, не позбавляти його волі, дати можливість ОСОБА_2 працювати і відшкодовувати шкоду потерпілим, а заперечував проти задоволення апеляційних скарг потерпілих, оскільки він не перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2, він був з ним у дружніх стосунках і його автомобіль лише переганяв в місто Київ, захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу останнього зі змінами, просив її задовольнити, вирок суду змінити, пом'якшити покарання, не позбавляти волі, застосувати ст. 75 КК України, і звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, врахувавши, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох дітей, позитивно характеризується, а апеляційні скарги потерпілих - на розсуд суду, думку прокурора Шваб Л.В., яка просила апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляційні скарги потерпілих задовольнити частково, а вирок суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих та ухвалу суду щодо ОСОБА_2 необхідно скасувати, а матеріали кримінального провадження направити для розгляду в порядку цивільного судочинства в той же суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, апеляційні скарги потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника цивільних позивачів, потерпілих ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом порушив Правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Дане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим при наступних обставинах: 27 січня 2012 року, близько 18-ї години 05 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Volvo F12 д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_9, по автодорозі Кіпті-Глухів-Бачевськ та наближаючись до с. Кіпті Козелецького району Чернігівської області, на нульовому кілометрі даної дороги, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, та не реагував на її зміну у зв'язку з чим проігнорував дорожній знак 5.51 «Попередній покажчик напрямків», та вимоги п.п. 8.5.1 та 1.1 додатку 2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на даній ділянці автодороги запроваджувався режим руху проїзду шляхопроводу, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку. У результаті даної ДТП пасажири автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження. Порушення п.п. 8.1, 8.4, 8.5.1 та 10.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

29 серпня 2013 року районний суд виніс ухвалу, якою виправив описку допущену у вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_2 за ч 2 ст. 286 КК України, доповнивши його резолютивну частину текстом: « Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до Моторно ( Транспортного) Страхового Бюро залишити без розгляду. У позовах потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_9 відмовити».

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, який підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду. Дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав та зазначив, що він має стаж водія з 1988 року. 27 січня 2012 року близько 6-ї години вечора він їхав на автомобілі Вольво, який належить ОСОБА_9 у сторону Києва. Їхав він зі швидкістю 50-60 км/год. із ближнім світлом фар. При під'їзді до мосту він побачив, що з правої сторони на його смугу виїжджає легковий автомобіль. Він почав гальмувати, але, оскільки дорога була вкрита ожеледицею, автомобіль почав сунутися, тому зіткнення уникнути не вдалося. Легковий автомобіль вдарив правою стороною по центру бампера керованого ним автомобіля. Від удару автомобілі посунулися до лівого узбіччя. Шкоду потерпілим не відшкодовував, оскільки вважає себе невинуватим, оскільки правил дорожнього руху не порушував. У трудових відносинах із ОСОБА_9 не перебував.

В ході судового розгляду кримінального провадження в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і просив пом'якшити йому покарання та дати можливість працювати та відшкодовувати завдану шкоду потерпілим. Стаж водія у нього з 1988 року. В день аварії він їхав з Новгород-Сіверська на Київ. Почало смеркати, він вже доїжджав до мосту, їхав зі швидкістю 50-60 км/год., побачив автомобіль, який невідомо де взявся. Почав гальмувати, але дорога була слизькою, тому відбувся удар. Підійшовши до машини, він побачив там трьох жінок і чоловіка.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілих, свідків, висновками експертиз, протоколами слідчих дій та дослідженими судом першої інстанції доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 у суді підтверджується, що 27 січня 2012 року у другий половині дня, він на автомобілі марки Деу їхав з м. Чернігова в м. Бахмач. Разом з ним у автомобілі знаходилися його дружина, сестра дружини, його дочка та племінниця. Видимість була нормальна, але було засніжено. У с. Кіпті, він піднявся на міст. Коли з'їжджав з даного мосту, він побачив на своїй смузі руху на відстані 10 метрів вантажний автомобіль, який рухався йому на зустріч. Він, з метою уникнення зіткнення, різко повернув кермо праворуч, але, оскільки відстань між автомобілями була мінімальною, зустрічний автомобіль вдарив його автомобіль. Від даного зіткнення він та його пасажири отримали різні тілесні ушкодження, а тому показання обвинуваченого в цій частині, що він їхав по зустрічній смузі, є неправдивими. Жодної допомоги обвинувачений йому та членам його родини не надавав.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3 у суді підтверджується, що 27 січня 2012 року вона, та її рідні їхали з м. Чернігова на автомобілі Деу під керуванням її чоловіка ОСОБА_4 Вона знаходилася на передньому пасажирському сидінні. Коли з'їжджали з мосту в с. Кіпті, вона побачила, що на них їде вантажний автомобіль і відразу відбулося зіткнення. Зіткнення відбулося на смузі руху, по якій вони рухалися.

Також показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_16 підтверджуються вказані фактичні обставини, які дали аналогічні показання, що й потерпіла ОСОБА_3 (т.1 а.с. 101-102, 80-81).

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 у суді підтверджується, що показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що вони їхали по його смузі руху йому на зустріч, є неправдивими. Вона зазначила, що 27 січня 2012 року вона поверталася на автомобілі Деу під керуванням її батька ОСОБА_4 з м. Чернігова в м. Бахмач. У автомобілі також знаходилися її мати, тітка та сестра. Коли з'їжджали з мосту у с. Кіпті, почула крик матері та відразу відчула удар у автомобіль.

Крім того, із показань свідка ОСОБА_12 в суді вбачається, що показання обвинуваченого ОСОБА_2, що автомобіль Деу виїхав йому на зустріч з повороту у бік м. Чернігова, не можуть відповідати дійсності, оскільки на роздільну смугу руху автодороги Київ-Чернігів був нагорнутий сніг заввишки близько одного метра. Тому водій не міг переїхати роздільну смугу, щоб рухатися по зустрічній смузі. 27 січня 2012 року близько 18 години 20 хв. він у складі слідчо-оперативної групи виїжджав на ДТП, яка мала місце на автодорозі Кіпті-Глухів-Бачевськ, біля дорожньої розв'язки в с. Кіпті. Прибувши на місце, він побачив, що зіткнулися «фура» та Деу Сенс. Дорожнє покриття того вечора було слизьке.

Те, що на роздільну смугу руку автодороги Київ-Чернігів був нагорнутий сніг заввишки приблизно одного метра підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_14, який 27 січня 2012 року був на місці ДТП та надавав допомогу потерпілим.

Показаннями свідка ОСОБА_15 в суді підтверджується, що він виїжджав на дану дорожньо-транспортну пригоду у якості слідчого, складав схему та протокол дорожньо-транспортної пригоди. З метою перевірки показань ОСОБА_2, наступного дня виїжджав на автодорогу Київ-Чернігів, де було встановлено, що вони не відповідають дійсності, оскільки на роздільну смугу були нагорнуті глиби снігу, що не давало змоги переїжджати автомобілям з одної смуги руху на зустрічну.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними доказами:

- висновком судово-медичної експертизи № 40 від 17 березня 2012 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження за ознакою розладу здоров'я тривалістю понад 3 тижні (більш як 21 день), кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. ( т.1 а.с.154);

- висновком судово-медичної експертизи № 39 від 17 березня 2012 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. (т.1 а.с. 158);

- висновком судово-медичної експертизи № 41 від 17 березня 2012 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження за ознакою розладу здоров'я тривалістю понад 3 тижні (більш як 21 день), кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. (т.1 а.с. 166);

- висновком судово-медичної експертизи № 42 від 17 березня 2012 року, яким підтверджується, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження за ознакою розладу здоров'я тривалістю понад 3 тижні (більш як 21 день), кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. ( т.1 а.с. 170);

- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 20 березня 2012 року № 92 відповідно до якого система рульового керування автомобіля «ZAZ-DAEWOO» Т 13110 державний номерний знак НОМЕР_2 на момент експертного огляду знаходилась в відмовному стані через несправності: деформації рульового колеса; роз»єднання елементу кріплення нижньої частини рульової колонки ; затискання лівої рульової тяги деформованими елементами кузова автомобілю; зміною просторового розташування частини елементів рульового керування автомобілю, які перебувають в зоні загальних деформацій автомобілю. Зазначені пошкодження транспортного засобу виникли під час ДТП, при зіткненні автомобіля з перешкодою відповідної міцності та внаслідок інерційної дії тіла водія на рульове колесо. Зазначені пошкодження в процесі нормальної експлуатації транспортного засобу виникнути не могли, рух автомобіля з даними пошкодженнями не можливий, а причин, які могли би обумовити їх виникнення до моменту ДТП, з технічної точки зору, не виявлено (т. 1 а.с. 178-185);

- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 91 від 27 березня 2012 року, відповідно якого на момент експертного огляду система рульового керування наданого на дослідження автопоїзду, в складі автомобіля марки «VOLVO F12» державний номерний знак НОМЕР_2 та напівпричепу марки «ПП» державний номерний знак НОМЕР_3, знаходилась в працездатному стані, при цьому в даних системах були відсутні які-небудь несправності, що впливають на їх вихідні параметри. Оскільки на момент експертного огляду рульове керування автопоїзду знаходилось в технічно працездатному стані, при цьому в даній системі були відсутні які-небудь несправності, що впливають на її вихідні параметри (т. 1 а.с. 193-200);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 93 від 06 квітня 2012 року встановлено, що первинний контакт відбувся між передньою частиною автомобіля Вольво (передній бампер), на відстані близько 93 см від правої сторони автомобіля Вольво з переднім лівим кутом автомобіля ДЕУ. ( т.1 а.с. 215-230);

- висновком судової експертизи обставин і механізму ДТП від 19 жовтня 2012 року № 437, згідно якого за умови розвитку події даної дорожньо-транспортної пригоди, що викладені в постанові про призначення експертизи за умови розвитку події дорожньо-транспортної пригоди за показаннями водія автомобілю «ZAZ-DAEWOO T 13110» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки для руху вказаного слідчим як початок зміни напрямку руху автомобілю «Volvo F12» державний номерний знак НОМЕР_1 на зустрічну смугу руху, водій автомобілю «ZAZ-DAEWOO T 13110» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 при своєчасному нормативному застосуванні екстреного гальмування, не мав технічної можливості зупинити ним транспортний засіб до місця зіткнення з автомобілем «Volvo F12» державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 ( т.1 а.с.280-285);

- висновком авто товарознавчої експертизи № 46 від 01 листопада 2012 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO Т 13110», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП становить 36673, 18 грн. Сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO T 13110 д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП становить 36673, 18 грн. ( т.1 а.с. 238-249);

- протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 27 січня 2012 року та схемою доданою до нього (т.1 а.с. 9-16);

- протоколами огляду і перевірки технічного стану автомобіля від 27 січня 2012 року (т.1 а.с. 17-22);

- матеріалами відтворення обстановки і обставин події від 01 серпня 2012 року за показаннями ОСОБА_4 (т.1 а.с. 265-273).

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, у відповідності з вимогами ст.ст. 65, 66, 67 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, особу винного, його вік, стан здоров'я, сімейне положення, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його позитивну характеристику з місця проживання, а також думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_2 покарання, що пов'язане з позбавлення волі і обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши при цьому мінімальне покарання, установлене в межах санкції ст.286 ч.2 КК України та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку суду, а саме: з його мотивувальної частини - цивільні позови потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишено без розгляду, а в резолютивній частині вироку по цивільним позовам вказаних потерпілих не було прийнято ніякого рішення.

19 серпня 2013 року до суду першої інстанції надійшла заява старшого прокурора прокуратури Козелецького району Перець Л.В, про внесення виправлення до судового рішення, а саме: до резолютивної частини вказаного вироку щодо вирішення питання про цивільні позови (т. 3 а.с. 204-205).

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року були внесені доповнення до резолютивної частини вироку Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України таким текстом: «Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до Моторно ( Транспортного) Страхового Бюро залишити без розгляду. У позовах потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_9 відмовити» (т. 3 а.с. 215).

Отже, суд першої інстанції, вносячи ухвалою суду доповнення до резолютивної частини вказаного вироку помилково вважав, що він виправляє описку, допущену в резолютивній частині зазначеного вироку, а він фактично доповнив резолютивну частину вироку вказаним змістом.

Внесення вказаного доповнення суперечить нормам кримінального процесуального законодавства, а саме ст. 379 КПК України, що тягне за собою скасування вироку в частині цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суддів.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що зазначена ухвала суду також підлягає скасуванню.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 та постановлення виправдувального вироку щодо нього або зміну вироку та пом'якшення покарання, зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тобто застосування ст. 75 КК України, немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги: потерпілої ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6, представника цивільних позивачів, потерпілих ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, а матеріали кримінального провадження направити для розгляду в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

СУДДІ:

Воронцова С.В. Григор’єва В.Ф. Сердюк О.Г.