Справа №11-654 2006 року Голвоуючий в 1-й інстанції Власенко О.В.
Категорія ст. 185 ч.З КК України Доповідач Бойко Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді - Матущака М.С.
суддів - Бойко Л.В., Ващенко С.Є.
з участю прокурора - Луня Р.В.
при секретарі - Інжієвській Ю. А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Нетішинського міського суду від 17 липня 2006 року.
Цим вироком -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2, росіянин, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, раніше не судимий, засуджений;
· за ст. 185 ч.З КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі,
· за ст. 194 ч. 1 К України ОСОБА_1 виправданий.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому постановлено рахувати з 26 жовтня 2005 року.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 травня 2001 року біля 2год. за попередньою змовою групою осіб через відчинену квартиру вікна квартир АДРЕСА_3, міста Нетішина проникли в кімнату, де поживає сім'я потерпілої ОСОБА_2, звідки таємно викрали належне їй майно та побутову техніку на загальну суму 1280грн.
В цій же квартирі, шляхом вибиття скла дверей проникли в іншу кімнату, де проживає сім'я потерпілого ОСОБА_3, звідки викрали особисте майно та побутову техніку потерпілого на загальну суму 3585 грн.
В поданій апеляції прокурор, що брав участь у справі просить вказаний вирок суду скасувати через незастосування до засудженого ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) у зв'язку із тим, що він вчинив злочин в період іспитового строку за попереднім вироком від 24.04.2001 року. Крім того, суд безпідставно до засудженого застосував ст. 69 КК України. Просить постановити новий вирок, за яким призначити покарання за ст. 185 ч.З КК України З роки 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст. 43 КК України (в ред. 1960 року) призначити покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини справи вказує, що при призначенні покарання суд у неповній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання та його стан здоров'я - він є інвалідом 3 групи з дитинства. Просить вказаний вирок суду змінити та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, застосувавши щодо нього ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, засудженого про пом'якшення йому покарання, прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів
знаходить:
що апеляції прокурора та засудженого не підлягають задоволенню.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій, передбачених ст. 185 ч.З КК України колегія суддів вважає правильним.
Такий висновок ґрунтується на перевірених судом доказах, зокрема на показаннях самого засудженого, потерпілого та інших доказах, яким суд дав належну оцінку, вірно кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ст. 185 ч.З КК України. В цій частині вирок суду не оскаржується.
Міра покарання засудженому призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Враховуючи щире каяття засудженого, що він раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, є інвалідом з дитинства, колегія суддів вважає, що висновок суд про призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті закону, за цей злочин є правильним.
Підстав для більшого пом'якшення покарання, про що просить засуджений в апеляції, колегія судів не вбачає.
Посилання в апеляції прокурора на те, що суд при постановленні вироку порушив вимоги ст. 43 КК України (в ред. 1960 року) є безпідставні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за вироком Нетішинського міського суду від 24 квітня 2001 року був засуджений за ст. 215 ч.1 КК України (в ред. 1960 року) за те, що внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження. Проте, 1 вересня 2001 року набрав чинності новий Кримінальний Кодекс України, яким не передбачена кримінальна відповідальність за вказані наслідки. У зв'язку із цим, згідно із ст. 1 розділу 2 прикінцевих та перехідних положень Кримінального Кодексу України (в редакції 2001 року) підлягають звільненню від покарання відповідно до ч.2 ст. 74 Кодексу особи, засуджені за Кримінальним Кодексом України 1960 року за діяння відповідальність за які не передбачена цим кодексом.
Отже, відповідно до закону ОСОБА_1 є особою, що звільнена від покарання, призначеного за вироком суду від 24 квітня 2004 року.
Це питання судом вирішено у відповідності з вимогами закону, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора колегія судів не знаходить.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції засудженого та прокурора залишити без задоволення, вирок Нетішинського міського суду від 17 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.