Справа №:121/1030/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.

№ провадження:22-ц/190/5298/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С.,

суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.,

при секретарі:Боголюбовій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 березня 2013 року

в с т а н о в и л а :

01 лютого 2013 р. ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним вище позовом (а.с.4-5), просив стягнути з ОСОБА_7 50 000 грн. неповерненого боргу та судові витрати. В обґрунтування вимог вказав, що 22 грудня 2008 р. сторони уклали договір позики на суму 225 000 грн. зі строком повернення до 16 березня 2009 р., відповідач отримав вказану суму, однак у встановлений договором строк повернув 100 000 грн. і 75 000 грн. повернув 01 листопада 2012 р., зобов'язання по повернення боргу у розмірі 50 000 грн. не виконав.

Оскарженим рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики від 22 грудня 2008 р. у сумі 50 000 грн. та судові витрати у сумі 1 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що виконав усі зобов'язання за вказаним договором позики у строк до 16 березня 2009 р., фактично позивач двічі стягує з нього суму, заперечує проти висновку суду першої інстанції щодо переривання перебігу строку позовної давності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 просив скаргу задовольнити за її доводами, представники позивача ОСОБА_8 і ОСОБА_9 просили скаргу відхилити за необґрунтованістю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідно до розписки від 22 грудня 2008 р. ОСОБА_7 отримав у борг від ОСОБА_6 225000 грн. та зобов'язався повернути дані гроші у строк до 16 березня 2009 р. (а.с.30).

Матеріали справи не містять належних доказів про виконання ОСОБА_7 зобов'язань по поверненню грошей (чи їх частини) згідно вказаного договору позики, такі докази не надані і у засіданні апеляційного суду.

Доводи заперечень проти позову зводяться саме до безгрошовості даного договору. А саме відповідач доводив, що 225000 грн. він 22 грудня 2008 р. у борг не брав, а раніше взяв у борг 20000 доларів США, розписку від 22 грудня 2008 р. написав за проханням ОСОБА_6, 20000 доларів США віддав у березні 2009 р., і додатково 2000 доларів США повернув у серпні 2009 р., як подяку за позику.

Дані пояснення надані ОСОБА_7 у апеляційному суді, за клопотання представника позивача ОСОБА_9 в засіданні суду був відтворений технічний запис засідання суду першої інстанції, пояснення ОСОБА_7 в суді першої інстанції аналогічні поясненням в апеляційному суді.

Таким чином, доводи позову у частині повернення у листопаді 2012 р. ОСОБА_7 75000 грн. належними доказами не підтверджені, оскільки відповідач заперечував проти повернення ним цієї суми і у той час, інших доказів на підтвердження зазначеного позивач не надав.

При розгляді справи відповідач просив суд першої інстанції застосувати наслідки пропущення строку позовної давності (заява його представника - а.с. 15), оскільки згідно розписки від 22 грудня 2008 р. строк позовної давності сплив 16 березня 2012 р., позивач не просив поновити даний строк і не надавав докази на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності.

Таким чином, з огляду на встановлене, суд першої інстанції допустився помилки у застосуванні положень матеріального права, тому колегія суддів оскаржуване рішення скасовує на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Доводи скарги про безгрошовість даного договору колегія суддів до уваги з огляду на їх недоведеність не приймає до уваги, підставою для відмови у задоволенні позову являється саме сплив позовної давності.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦП України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді