Справа № 106/8515/13-ц

2/106/2189/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 року. м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі

головуючого судді Абзатової Г.Г.,

При секретарі Марафурової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Євпаторія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження органу приватизації Євпаторійської міської ради № 9/31-рп від 10 вересня 1996 року вона, її син - ОСОБА_3 та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках. У 2007 році шлюб між нею і відповідачем було розірвано. 26 жовтня 2012 року відповідач через представника за дорученням свою частки квартири подарував їй. У 2007 році, відповідач вибув з квартири, жодного разу намір щодо користування приміщенням не виявляв. Наявність зареєстрованого у квартирі відповідача перешкоджає їй як власнику житла користуватись та розпоряджатись належним їй майном. У зв'язку з чим просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом розташованим за адресою: АДРЕСА_1

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічно викладеному в позовній заяві. Просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином, надіслав на адресу суду телеграму в якої просить розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги визнав.

Суд вислухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження органу приватизації Євпаторійської міської ради № 9/31-рп від 10 вересня 1996 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках (а.с. 11).

26 жовтня 2012 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4, що діяв за дорученням, подарував ОСОБА_1 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 11.04.1989 р. (а.с. 8-9).

З паспорту серії НОМЕР_1 виданого 19.07.1996 р. Євпаторійським МВ ГУ МВ України в АР Крим ОСОБА_1 вбачається, що 20.06.2007 року було зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 4)

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що з моменту розірвання шлюбу, а саме з 2007 року ОСОБА_2 не проживає у АДРЕСА_1, що підтверджується актами КП «Житловик-2» від 10.07.2008 року, 05.12.2008 року, 20.01.2013 року (а.с. 15-17) .

Встановлено, що відповідач, не будучи власником спірного житла, перешкоджає власнику квартири позивачу по справі, користуватися належним їй майном. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє його право користування цим будинком.

Право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту у випадку порушення прав власника.

Отже, у зв'язку з відсутністю договірних відносин з власником квартири, відповідач втратив право користування квартирою та в даний час користується нею безпідставно.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Судом встановлено, що відсутні договірні відносин між власником і особою, яка чинить перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири; квартира перебуває у володінні власника; з боку третьої особи протиправними діями вчиняються перешкоди щодо нормального користування чи розпорядження власником своїм майном. Припинення права власності особи на будинок припиняє його право на користування цим будинком.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з 2007 року без поважних причин відсутній у квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить позивачці, що порушує її право вільно користуватися, розпоряджуватися належним їй житлом. Ці обставини відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України є підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що права позивача порушені відповідачем, тому підлягають судовому захисту у спосіб обраний позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 319,321 ЦК України, ст.8, 10, 60, 88, 208, 212,213,214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Г.Г.Абзатова