Справа № 22 ц/1951 Головуючий в суді 1 інст.Сингаївський О.П.
Категорія 21 Доповідач Павицька Т.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого- судді Головчук С.В.
суддів Павицької Т.М., Омельчука М.І.
при секретарі Калинець Т.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2006 року, -
ВСТАНОВИВ:
8 березні 2005 року ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_3 про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка
сталася 15 листопада 2004 року з вини відповідача, котрий керував автомобілем
НОМЕР_1. Зазначав, що в результаті ДТП мотоцикл
НОМЕР_2, який знаходився в його володінні та
користуванні на законних підставах, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію
транспортного засобу КІС НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження. Просив стягнути
на його користь з відповідача 51674 грн. 06 коп. на відшкодування матеріальної шкоди
та 9000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В процесі розгляду справи, суд першої інстанції з власної ініціативи, визнав ОСОБА_1 позивачкою.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23764 грн. 75 коп. матеріальної шкоди та 1500 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди та 245 грн.50 коп. судового збору на користь держави.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, а усну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зібраним доказам дана неправильна оцінка. Зокрема вважає, що суд в порушення вимог ЦПК України притягнув в якості позивача ОСОБА_1 Крім того зазначає, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не довели, що їм заподіяна моральна шкода, а тому суд безпідставно поклав на його обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 листопада 2004 року ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі будинку АДРЕСА_1 в м. Житомирі сталося зіткнення мотоцикла НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3
На час скоєння ДПТ власником мотоцикла була ОСОБА_1, а ОСОБА_2 був наділений правом керування мотоциклом на підставі запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу КІС НОМЕР_3.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 15 листопада 2004 року сталася ДТП з участю мотоцикла та автомобіля під керуванням відповідно ОСОБА_2- позивача та ОСОБА_3- відповідача. Тому, на думку суду, відповідач на підставі ст. 1187 ЦК України повинен нести відповідальність за заподіяну матеріальну та моральну шкоду перед власником мотоцикла ОСОБА_1 та за моральну шкоду перед ОСОБА_2, який керував мотоциклом в момент ДТП.
Проте з таким висновком погодиться не можна.
Згідно з ч.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» / далі Постанова/ володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав / договору оренди, довіреності тощо/.
Відповідно до ч.І ст.З ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цей порядок, зокрема, передбачає дотримання позивачем вимог щодо позовної заяви та правил про підсудність.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 не зверталася до суду із позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_3 на її користь матеріальну та моральну шкоду. Тому провадження в цій частині необхідно закрити.
ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, що підтверджується постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2005 року, якою ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. На теперішній час постанова суду є чинною.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі / право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо / володіє
транспортним засобом:.
Розмір матеріальних збитків в сумі 23 764 грн. 75 коп. визначений висновком судової автотоварознавчої експертизи, який ОСОБА_3 не спростований.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2, як володільцю джерела підвищеної небезпеки заподіяна матеріальна шкода з вини ОСОБА_3 і останній таку шкоду повинен відшкодувати ОСОБА_2
В зв'язку з цим, апеляційний суд стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 23 764 грн. 75 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Внаслідок пошкодження майна, неможливості користуватися ним тривалий час, позивач ОСОБА_2 зазнав моральних страждань, а тому враховуючи їх характер та обсяг, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
суд
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313,314, 316 ЦПК України, апеляційний
ВИРІШ ИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 серпня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23 764 грн.75 коп. матеріальної шкоди та 1500 грн. моральної шкоди скасувати і закрити провадження в цій частині.
Ухвалити нове рішення, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 23 764 грн.75 коп. матеріальної шкоди.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили.
Головуючий
Судді