Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів:Романець Л.А., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 03 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року щодо ОСОБА_6.

Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що судимості не має,

визнано винним та засуджено:

- за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 192000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Питання про речові докази у справі вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України 1960 року.

Як визнав встановленим суд, о 01 год 28 травня 2012 року, ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою з'ясування особистих стосунків, використовуючи мотив ревнощів в якості малозначного приводу для скоєння хуліганства, прийшов до колишньої співмешканки ОСОБА_8, знаходячись з тильної сторони будинку АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, почав стукати руками у вхідні двері квартири, далі у вікно кімнати квартири, яка розташована з тильної сторони будинку на першому поверсі за допомогою принесеного ним металевого лому, на що потерпілий ОСОБА_7, який мешкає у квартирі АДРЕСА_1 у Тернівському районі у м. Кривому Розі, о 01 год 50 хв намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_6, підійшовши до нього, зробивши зауваження останньому та попросивши припинити хуліганські дії.

Продовжуючи свої хуліганські дії, о 02 год 28 травня 2012 року, ОСОБА_6, заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, потерпілому ОСОБА_7, який припиняв його хуліганські дії, предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, металевим ломом, шляхом нанесення одного удару в область живота зліва.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року, вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 скасовано у частині призначеного покарання та постановлено свій вирок.

Призначено ОСОБА_6 покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення меш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не заперечуючи доведеності вини засудженого, просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст.69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

При цьому, прокурор зазначає, що судом не повною мірою враховано ту обставину, що злочин засудженим скоєно в стані алкогольного сп'яніння, а також думку потерпілого щодо міри покарання.

Також прокурор вважає, що вирок постановлено всупереч вимог статей 332 - 335 КПК України 1960 року.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати, місцевого - залишити в силі, а фактично змінити міру покарання засудженому, залишивши визначену судом першої інстанції.

При цьому захисник зазначає, що на утриманні засудженого знаходиться двоє неповнолітніх дітей, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, матеріальну шкоду у розмірі 200000 грн визнав в повному обсязі та частково сплатив у сумі 10000 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою касаційну скаргу, заперечив проти касаційної скарги захисника і просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги прокурора та захисника засудженого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, пов'язаного з опором потерпілому ОСОБА_7, який намагався припинити хуліганські дії, із застосуванням предмета, спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та заподіянні потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння винним себе визнав, розкаявся.

На підставі пояснень потерпілого ОСОБА_7, даних, що містяться в протоколах огляду, відтворення обстановки та обставин події, висновку судово-медичної експертизи, додаткового висновку судово-медичної експертизи та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України та призначив покарання.

Призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченими статтями 65, 69 КК України.

Порушення вимог статей 332 - 335 КПК України 1960, про що вказує у касаційній скарзі прокурор, свого підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшло та спростовується матеріалами справи.

При цьому, суд вмотивував своє рішення щодо застосування ст. 69 КК України та зазначив, які саме обставини справи або дані про особу засудженого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

При призначенні покарання засудженому, судом повною мірою враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_6, в силу ст.89 КК України вважається таким, що судимості не має, працює, у вчиненому розкаявся, шкоду частково відшкодував, за місцем проживання характеризується позитивно, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння, має на утриманні двох малолітніх дітей, стан здоров'я, думку потерпілого щодо міри покарання.

У зв'язку з чим, посилання у касаційній скарзі прокурора, що судом не повною мірою враховано, що злочин засудженим скоєно в стані алкогольного сп'яніння, а також думку потерпілого щодо міри покарання є необґрунтованим, оскільки дане питання було предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Що стосується у касаційній скарзі доводів захисника про скасування вироку апеляційного суду та залишення в силі вироку місцевого суду, то вони не відповідають вимогам ст.396 КПК України 1960 року. Оскільки вироком місцевого суду засудженому фактично було призначено покарання, яке за своїм розміром є суворішим порівняно з покаранням визначеним апеляційним судом. Разом з тим, захисник засудженого просить залишити в силі рішення місцевого суду, що погіршує становище засудженого.

Підстав для застосування до призначеного покарання ст.75 КК України та подальшого звільнення від покарання ОСОБА_6 з випробуванням з іспитовим строком як того просить захисник засудженого, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які були б підставою для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Судді:

(підпис) (підпис) (підпис)

_________________ ________________ _________________

Л.А. Романець Т.С. Шилова Т.В. Матієк

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.