ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів:Романець Л.А., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 03 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною засудженого ОСОБА_5 на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 1) вироком Феодосійського міського суду від 27 жовтня 1994 року за ст.81 ч.4 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з відстрочкою виконання вироку на 2 роки на підставі ст.46-1 КК України 1960 року; 2) вироком Феодосійського міського суду від 10 листопада 1995 року за ст.ст.142 ч.3, 140 ч.2, 140 ч.3, 86-1, 44, 229-6 ч.1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, звільненого 24 грудня 2001 року на підставі ст.52 КК України (в редакції 1960 року) умовно-достроково на 3 роки 16 днів згідно постанови Голопристанського районного суду Херсонської області; 3) вироком Феодосійського міського суду від 05 червня 2003 року за ст.15 ч.2, 185 ч.2, 71 КК України (в редакції 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 25 листопада 2006 року по відбуттю строку покарання,

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, в силу ст.89 КК України вважається таким, що судимості не має,

визнано винним та засуджено:

· за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

· за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в доход держави судові витрати у сумі по 225 грн 12 к. з кожного.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 974 грн 64 к. та 5000 грн - моральної шкоди, всього на загальну суму 5979 грн 64 к.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст.81 КПК України 1960 року.

Як визнав встановленим суд, 04 вересня 2011 року о 00 год, ОСОБА_5, який діяв повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, проникли в офіс, що знаходиться за адресою: вул. Тимірязєва, м. Феодосія, звідки викрали комп'ютерне обладнання, що належало ТОВ «Art-life», однак будучи поміченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які вимагали припинення злочинних дій, продовжуючи свій злочинний умисел вчинили відкрите викрадення майна ТОВ «Art-life» на загальну суму 49090 грн 18 к., чим завдали ТОВ «Art-life» матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_6, 23 червня 2011 року о 13 год, перебуваючи у дворі будинку № 24 по пров. Танкістів у м. Феодосії в ході конфлікту, ОСОБА_10 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року, вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінено, в порядку ст.365 КПК України 1960 року виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про визнання обставини, що обтяжує покарання засудженого ОСОБА_5, рецидив злочинів.

Вирок щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржено.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії на ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та пом'якшити покарання, застосувавши ст.69 КК України.

Крім того, засуджений зазначає, суд безпідставно визнав рецидив злочину як обтяжуючу обставину.

Також вказує на однобічність, неповноту дізнання, досудового і судового слідства, та невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст.398 КПК України 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК України 1969 року щодо однобічності та неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі засудженого.

Згідно статей 370-372 КПК України 1960 року предметом перегляду справи у касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у інше приміщення, визнав частково та вказав про відсутність попередньої змови із ОСОБА_6, а також вважав, що його дії не були помітними для інших осіб, оскільки ніяких криків він не чув.

На підставі пояснень засуджених, свідчень ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_12, даних, що містяться в протоколах огляду місця події, явки з повинною ОСОБА_5 та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч.3 ст.186 КК України та призначив покарання.

Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 щодо неправильної кваліфікації його дій є безпідставними, оскільки встановлені судом обставини та наявні докази по справі, які були досліджені в ході судового розгляду справи та яким дано належну оцінку, свідчать про наявність в його діях складу інкримінованого злочину.

Доводи аналогічного змісту, а саме щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким суд дав належну оцінку і обґрунтовано відмовив в задоволенні апеляції.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України.

При призначенні засудженому покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого ОСОБА_5, його щире каяття у скоєному та тяжку хворобу.

Посилання у касаційній сказі засудженого, що суд при наявності пом'якшуючих обставин не застосував щодо нього ст.69 КК України, є аналогічними змісту його апеляційної скарги і були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення.

Крім того, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом у відповідності з вимогами ст.69 КК України є правом, а не обов'язком суду.

Підстав застосування щодо ОСОБА_5 положень ст.69 КК України та призначення більш м'якого покарання, колегія суддів не вбачає.

Твердження засудженого про те, що судом безпідставно визнано рецидив злочину як обтяжуючу обставину, також є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом вирок в цій частині було змінено та виключено з мотивувальної частини зазначену обставину.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для зміни судових рішень по даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Судді:

(підпис) (підпис) (підпис)

_________________ ________________ _________________

Л.А. Романець Т.С. Шилова Т.В. Матієк

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.