Справа № 2-8/13 Головуючий у І інстанції Кулініченко Г.В.

Провадження № 22-ц/780/5653/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб

Категорія 26 09.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.

суддів Таргоній Д.О., Приходько К.П.

при секретарі Дмитренко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Трест Нафтокар» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначав, що 03 березня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та третьою особою по справі товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Нафтокар» був укладений кредитний договір № 36, відповідно до якого останній отримавши кредит в сумі 35 000 000 (тридцять п'ять мільйонів) гривень, які ТОВ «Трест Нафтокар» зобов'язувався повернути не пізніше 31 серпня 2010 року. Для забезпечення даного кредитного договору 29 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, об'єктом якого є земельна ділянка площею 2,5270 га з кадастровим номером 3223155400: 08: 003: 0010, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ТОВ «Трест Нафтокар» не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим позивач неодноразово направляв останньому претензії, які були проігноровані. Також позивач звертався й до відповідача, який виступає поручителем ТОВ «Трест Нафтокар», з вимогою повернути грошову суму отриману ТОВ «Трест Нафтокар» за договором кредиту, але відповідач теж не реагував на такі вимоги позивача.

Враховуючи викладене позивач просив:

- звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Нафтокар» за кредитом № 36 від 03 березня 2007 року;

- визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 90 % від його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності;

- визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що так як договір іпотеки від 29 березня 2007 року не оскаржувався, недійсність якого не була встановлена судом, то такий договір є дійсним й відповідає вимогам чинного законодавства, а також встановлює взаємні права та обов'язки для сторін, що його підписали.

Позивач вважає, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка виступає предметом договору іпотеки, від 17 серпня 2013 року є нікчемним, а державний акт серії ЯД № 659657, отриманий на підставі цього договору, визнаний рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2012 року недійсним то земельна ділянка перейшла у власність держави в особі Обухівської районної державної адміністрації і саме до держави, як до нового власника предмету іпотеки переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки в тому ж обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк».

Крім того просить суд визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки в розмірі 90 % від його вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі-покупцеві.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2006 року ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу придбав земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

18 жовтня 2006 року ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2006 року отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 2,5270 га з кадастровим номером 3223155400:08:003:0010 за адресою: АДРЕСА_1 серії ЯД № 659657.

03 березня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Нафтокар» було укладено кредитний договір № 36, відповідно до якого останній, отримавши кредит в сумі 35 000 000 (тридцять п'ять мільйонів) гривень зобов'язувався його повернути 31 серпня 2010 року зі сплатою процентів.

29 березня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є вище вказана земельна ділянка.

29 березня, 31 серпня, 28 вересня, 17 жовтня 2007 року, 28 лютого 2008 року, 05 січня, 27 лютого 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Нафтокар» були укладені угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 36 від 03 березня 2007 року.

05 вересня 2007 року, 03 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 були укладені договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 29 березня 2007 року.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2012 року встановлено, що договір купівлі-продажу укладений ОСОБА_1 17 серпня 2006 року є нікчемним, а тому державний акт, отриманий останнім на підставі даного договору купівлі-продажу, серії ЯД № 659657, визнаний недійсним.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з

Статтею 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується держаними актами, які видаються на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції, врахувавши ті обставини, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2012 року, державний акт на право власності на земельну ділянку 2,5270 га з кадастровим номером 3223155400:08:003:0010 за адресою: АДРЕСА_1 серії ЯД № 659657, виданий на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2006 року, визнаний недійсним, дійшов до висновку, що відповідач по даній справі не має ніяких прав на дану земельну ділянку, а тому, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Судова колегія вважає такі висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судова колегія не може погодитись із доводами позивача щодо застосування до виниклих правовідносин ст.23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, апеляційний суд Київської області у своєму рішенні від 06 березня 2012 року виходив з того, що земельна ділянка вибула із державної власності незаконно, а тому після визнання недійсним цього акту, поновлюється права попереднього власника земельної ділянки. Тобто в даному випадку Держава Україна не набула право власності на предмет іпотеки, а їй повернулось у власність незаконно вибуле майно. За таких обставин не можуть бути покладені на Державу Україна в особі Обухівської РДА обов»язки нового власника предмета іпотеки за іпотечним договором.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що не може бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, оскільки він не належить іпотекодавцю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» відхилити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : С.А. Голуб

Судді : Д.О. Таргоній

К.П. Приходько