РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 10/19/2625

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко О.А.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватної науково-технічної фірми "Союз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2013 року в справі № 10/19/2625 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Імпульс-Світ" Виробничо-комерційного приватного підприємства "Явір-Транс"

до відповідача Приватної науково-технічної фірми "Союз"

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Імпульс-Світ» Виробничо-комерційного приватного підприємства «Явір-Транс» (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Хмельницької області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року № 10/19/2625.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2013 року (том 4, а.с. 110-113) заяву Позивача задоволено.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року по справі № 10/19/2625 (яким у позові Позивачу відмовлено), скасовано. При цьому, прийнято нове рішення, яким позов Позивача до Приватної науково-технічної фірми «Союз» (надалі - Відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково (зобов'язано Відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вулиці геологів, 15/3 А шляхом знесення бетонної огорожі довжиною 111,35 метрів; покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору).

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою (том 4, а.с. 118-121) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року (том 4, а.с. 117), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11 грудня 2013 року на 15 годині 10 хвилин.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 4, а.c. 135-137), в якому з підстав, вказаних в даному відзиві, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Водночас, 11 грудня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла письмова заява (том 4, а.с. 144-145) в якій з підстав, висвітлених в даній заяві, Позивач просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Розглянувши подану заяву суд прийшов до висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на те, що: Господарським процесуальним кодексом України необмежено кількість представників, котрі можуть представляти юридичну особу; стороною до клопотання не додано жодного доказу котрий би підтверджував не можливість явки представника Відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою копії документів, що подаються до господарського суду, посвідчуються печаткою підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Як вбачається з даної заяви, поданої Відповідачем, неможливо встановити яким саме чином вона посвідчена, адже дана печатка була проставлена на бумазі, частину котрої вирізали, приклали до заяви та зробили копію, залишивши відбитки вирізаної копії печатки на заяві про відкладення розгляду справи.

Відповідно, колегія суду відхилила дану заяву (необґрунтованість та юридичне оформлення котрої, на переконання суду, свідчить про неможливість визначення даного клопотання, як поданого від самого Відповідача).

Крім того, колегія суду зауважує, що в матеріалах справи наявна апеляційна скарга, в котрій висвітлено доводи Відповідача з приводу оспорюваного рішення.

В судовому засіданні від 11 грудня 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2013 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року (том 3, а.с. 124-127) в позові Позивача до Відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення бетонної огорожі довжиною 120 погонних метрів, було відмовлено.

З аналізу змісту заяви від 27 вересня 2013 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року вбачається, що в обґрунтування необхідності перегляду даного рішення за нововиявленими обставинами є факт скасування господарським судом Хмельницької області від 18 лютого 2013 року у справі № 1/5025/1428/12 державного акту серії ЯЯ № 333732 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3285 га по вул. Геологів, 15 в м. Хмельницькому від 27 січня 2012 року, дійсність якого було однією із підстав відмови у позові у справі № 10/19/2625.

Відповідно, 27 вересня 2013 року Позивачем було подано до Рівненського апеляційного господарського суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року в справі № 10/19/2625.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Згідно частини 1 статті 112 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26 грудня 2011 року N 17 (з змінами та доповненнями) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Ваховуючи те, що стаття 112 Господарського процесуального кодексу не містить конкретного переліку обставин, які слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи, під час вирішення цих питань, суди повинні керуватися правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто, такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

При цьому, колегія суду наголошує на тому, що результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Також, суд зауважує, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Як визначено вище в даній судовій постанові, в обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області Позивач посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 лютого 2013 року № 1/5025/1428/12.

Досліджуючи надані докази, рішення суду, оцінюючи їх у сукупності з нормами діючого законодавства, колегія суду зауважує наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно приписів статті 16 Цивільного кодексу України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у спосіб визначений частиною другою даної статті.

За приписами статтей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Водночас, Позивач посилаючись на договір оренди звернувся із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по вул. Геологів 15/3А, шляхом знесення бетонної огорожі довжиною 120 погонних метрів, яка встановлена Відповідачем.

Згідно зі статтями 13, 14, 41 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, усі суб'єкти права власності рівні перед законом; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З положень статтей 317, 319 Цивільного кодексу України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Саттею 321 Цивільного кодексу передбачено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Колегія суду зауважує, що з аналізу положень статей 4-7 Земельного кодексу УРСР (від 18 грудня 1990 року) вбачається, що земельна ділянка може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та у користуванні (постійному та тимчасовому). Аналогічні норми містяться в Земельному кодексі України від 2001 року ( статті 78. 92, 93) .

Згідно статтей 17, 19 Земельного кодексу УРСР: передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки; міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста, приймаючи відповідне рішення.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України від 2001 року: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статтей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 386 Цивільного кодексу України: держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (2001 року) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Рішенням 18 сесії Хмельницької міської ради № 22 від 7 вересня 2004 року (том 1, а.с. 18) погоджено місце розташування об'єктів містобудування та надано згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок згідно з додатком, зокрема Позивачу під влаштування стоянки для легкових автомобілів на 52 авто машини по вулиці Геологів, 15/ЗА - 0,16 га згідно з архітектурно-планувальним завданням, технічними умовами відповідних організацій, укладенням угоди з управлінням житлово-комунального господарства, благо устрою з мощенням сертифікованою тротуарною плиткою та освітлення прилеглої території

Рішенням десятої сесії Хмельницької міської ради № 51 від 25 квітня 2007 року (том 1, а.с. 8) Позивачу надано в оренду терміном на 2 роки земельну ділянку площею 0,16 га по вул. Геологів, 15/3а під влаштування стоянки для легкових автомобілів на 52 автомашини.

На підставі даного рішення між Хмельницькою міською радою ( орендодавець) та Позивачем 31 травня 2007 року укладено договір № 040774200102 оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 9-10), за умовами якого Позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 1600 м.кв. , яка знаходиться за адресою м. Хмельницький вул. Геологів, 15/3 А.

Рішенням 33 Хмельницької міської ради від 26 лютого 2010 р оку № 27 (том 1, а.с. 128-129) було поновлено договір оренди земельної ділянки за технічною документацією Позивачу по вул. Геологів, 15/3А площею 1600 кв.м. під влаштування стоянки легкових автомобілів терміном на 3 роки.

На підставі зазначеного рішення між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Позивачем 26 липня 2010 року укладено договір № 041074200136 оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 126-127), за умовами якого Позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 1600 м.кв. (яка знаходиться за адресою м. Хмельницький вул. Геологів, 15/3 А терміном на три роки) до 26 лютого 2013 року .

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 2 серпня 2010 року Хмельницька міська рада передала, а Позивач прийняв на підставі договору оренди землі від 26 липня 2010 року та рішення міської ради від 26 лютого 2010 року № 27 земельну ділянку пло щею 1600м2, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 15/3 А під влаштування стоянки для легкових автомобілів на 52 автомашини.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28 вересня 2011 року по справі № 15/6/715-Н, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року та постановою ВГСУ від 22 травня 2012 року у позові Відповідача до Хмельницької міської ради та до Позивача (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Колективного підприємства „Цивільжитлобуд"; Колективного підприємства „Промбуд-2" м. Хмельницький (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України в особі Хмельницької регіональної філії м. Хмельницький) про визнання недійсним рішення сесії Хмельницької міської ради від 25 квітня 2007 року про надання у користування Позивачу земельної ділянки розміром 0,16 га під облаштування стоянки для автомобілів; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 040774200102 від 31 травня 2007 року (укладеного між Хмельницькою міською радою та Позивачем на підставі рішення сесії Хмельницької міської ради від 25 квітня 2007 року № 51 терміном на два роки та поновленого на три роки на підставі рішення тридцять третьої сесії Хмельницької міської ради № 27 від 26 лютого 2010 року), відмовлено.

Відповідно, з огляду на вищевказане, колегія суду констатує той факт, що дане рішення та договір оренди не визнані у визначеному законом порядку недійсними та є чинними.

Як передбачає пункт 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України.

Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Колегія суду звертає увагу, що статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Водночас, відповідно до договору купівлі - продажу від 12 жовтня 1989 року (том 2, а.с. 73) Позивач придбав в ДБК Будівельного тресту „Хмельницькбуд" виробниче трьохповерхове приміщення по вул. Геологів, 15 у м. Хмельницькому.

Рішенням Хмельницького міськвиконкому № 56 від 15 березня 1990 року (том 2, а.с. 72) Позивачу відведено земельну ділянку площею 1,2 га, яка прилягає до даного приміщення.

Розпорядженням міської адміністрації Хмельницької міської ради № 1575 від 14 червня 1994 року "Про відведення в користування земельних ділянок підприємствам, організаціям та установам" приватній науково - технічній фірмі "Союз" (том 2, а.с. 70) відведено в користування 1,33 га землі (вул. Геологів, 15 виробнича база). Відповідно до пункту 2 розпорядження доручено відділу земельних ресурсів видачу Державного акту на право користування землею проводити після закінчення будівництва об'єкту.

На підставі постанови господарського суду Хмельницької області від 26 листопада 2007 року по справі № 13/6354-А (том 2, а.с. 118-122) Відповідачу 27 січня 2012 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1, 3285 га по вул. Геологів 15, м. Хмельницький під виробничу базу.

Водночас, рішенням господарського суду Хмельницької області від 18 лютого 2013 року по справі № 1/5025/1428/12 визнано недійсним державний акт серії ЯЯ № 333732 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3285 га по вул. Геологів, 15 в м. Хмельницькому від 27 січня 2012 року.

Крім того, згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Вінницьке відділення КНДІСЕ №1433/1434 від 30 квітня 2010 року (том 2, а.с. 23-29), яка проводилась в межах справи № 15/6/715-Н зазначено, що враховуючи висновки проведеного натурального обстеження об'єктів дослідження, можливо встановити, що земельна ділянка Позивача, накладається на земельну ділянку Відповідача під влаштування стоянки для легкових автомобілів на 52 автомашини по фактичному користуванню у розмірі 787м2.

При цьому, виділення земельної ділянки Позивачу під влаштування стоянки для легкових автомобілів на 52 автомашини по вул. Геологів,15/3 А м. Хмельницький відповідає вимогам ДБН України.

Відповідно до наданого Відповідачем висновку № 6-36-13 експертного будівельно - технічного дослідження складеного 5 серпня 2013 року та проведеного судовим експертом Загорським С.С.: площа накладених земельних ділянок Позивача (по вул. Геологів, 15 в м. Хмельницькому та ДП „Імпульс-Світ" по вул. Геологів, 15/3а в м. Хмельницькому) становить 0, 0545 га..

З огляду на усе вищенаведене в даній судовій постанові, колегія суджу приходить до висновку, що у Відповідача відсутній документ, який згідно чинного законодавства посвідчує право постійного користування ним земельною ділянкою площею 1, 3285 га по вул. Геологів 15, м. Хмельницький.

З огляду на зазначені обставини, колегією суду враховується, що спірний об'єкт - бетонна огорожа знаходиться на земельній ділянці, яка відповідно до наявних в матеріалах справи доказів перебуває в користуванні Позивача, що є порушенням його прав як землекористувача.

Натомість, як вбачається із висновку № 6-36-13 експертного будівельно - технічного дослідження складеного 5 серпня 2013 року довжина огорожі становить 111,35 метрів, а не 120 метрів, як вказує позивач.

Відповідно, колегія суду вважає підставною та обгрунтованою заяву Позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року у справі № 10/19/2625. І як наслідок, скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 20 грудня 2012 року у справі № 10/19/2625 та прийнятття нового рішення про часткове задоволення позову.

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наведеного вище вбачається, що рішення у справі № 1/5025/1428/12 (з урахуванням вищеописаної постанови Вищого господарського суду України) характеризуються наявністю необхідних ознак у сукупності і може бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому статтею 112 Господарського процесуального кодексу України, саме тому наявні правові підстави для скасування рішення господарського суду Хмельницької від 20 грудня 2012 року в даній справі за нововиявленими обставинами.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що доводи Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі в сукупності з матеріалами справи (постанова Вищого господарського суду України № 1/5025/1428/12), не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на усе вищевисвітлене та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставним, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові, а відтак залишає рішення господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2013 року по справі № 10/19/2625 без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-технічної фірми "Союз" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2013 року в справі № 10/19/2625 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 10/19/2625 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.