РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 906/521/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Універсал Продакшн" на рішення господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2013 року в справі № 906/521/13 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Універсал Продакшн" (м.Київ)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альппром"

про стягнення в сумі 95 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінокомпанія «Універсал Продакшин» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпром» (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача помилково сплачених коштів в сумі 95 000 грн. (згідно платіжних доручень № 746 від 20 лютого 2013 року та № 755 від 26 лютого 2013 року).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2013 року (а.с. 60-62) у справі № 906/521/13 з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 92-95) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2013 року (а.с. 91) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 6 листопада 2013 року на 15 годину 10 хвилин.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 4 листопада 2013 року (а.с. 112), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І., суддя Мельник О.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 6 листопада 2013 року (а.с. 118) з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було відкладено розгляд справи на 4 грудня 2013 року на 15 годину 30 хвилин.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційні скарги, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання від 4 грудня 2013 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 120-121). Причини неявки своїх представників Позивач та Відповідач не повідомили. Жодних клопотань від Позивача та Відповідача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження та відкладення розгляду справи відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача та Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2013 року по справі № 906/521/13 слід залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 4 лютого 2013 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір № 040213 (надалі - Договір; а.с. 8-10), за умовами пунктів 1.1 та 1.2 котрого Позивач замовив, а Відповідач зобов'язався на свій ризик здійснити роботи з очищення даху будівлі від снігу (за адресою с.Шпитьки) в об'ємі, порядку і строки, як передбачено договором, а Позивач зобов'язався надати Відповідачу доступ до місця виконання робіт для своєчасного їх виконання, прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2, 2.2.1, 4.2 Договору: Відповідач зобов'язався виконати роботи своєчасно та якісно; Відповідач зобов'язався надати замовнику Акти виконаних робіт в термін до 2 (двох) календарних днів з моменту закінчення виконання робіт та рахунки на оплату; Позивач зобов'язався підписати надані Відповідачем Акти виконаних робіт або надати мотивовану відмову від їх підписання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх отримання та своєчасно провести оплату виконаних робіт.

Пунктами 3.1 -3.2 Договору сторони передбачили, що: вартість робіт - 12 грн. за 1 м кв. виконаних робіт; оплату робіт Позивач здійснює по факту виконаних робіт протягом 5 (п'яти) днів після підписання Акту здачі-прийняття робіт; всі розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі у національній валюті України гривні, шляхом банківського переказу належної до сплати суми грошових коштів.

Згідно умов пункту 4.1 Договору Відповідач вважається таким, що виконав свої обов'язки за договором, з моменту підписання Позивачем Акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Як вбачається з акту надання послуг № 13 від 6 лютого 2013 року (а.с. 11) Відповідачем були виконані послуги щодо очищення даху будівлі від снігу на загальну суму 12 000 грн., даний акт підписаний та скріплений печатками сторін. На виконання умов Договору Позивачем було перераховану суму зазначену в акті (а.с. 12).

Поряд з тим, Позивач, платіжними дорученнями № 746 від 20 лютого 2013 року та № 755 від 26 лютого 2013 року, перерахував зі свого розрахункового рахунку на рахунок Відповідача 15000 грн. та 80000 грн. (а всього 95000 грн.) із призначенням платежу "оплата за послуги згідно р/ф та договору № 040213 від 4 лютого 2013 року" (а.с.14-15).

Вважаючи, що сума в розмірі 95000 грн. перерахована помилково, 19 березня 2013 року Позивач звернувся з претензією до Відповідача (а.с. 16-18) з проханням повернути вказані кошти в термін до 5 днів. В зв'язку із невиконанням вимог даної претензії Позивач звернуся до суду за захистом свого порушеного права. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що грошові кошти в сумі 95000 грн. перераховані ним на поточний рахунок Відповідача помилково, оскільки на момент перерахування коштів, зобов'язання між сторонами, що виникли на підставі Договору, виконані в повному обсязі, Відповідач не здійснював роботи та не надавав Позивачу акти приймання робіт для підписання, а відтак Відповідач зобов'язаний відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України повернути їх Позивачу, як такі, що набуті без достатньої правової підставі.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статтей 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 612 Цивільнго кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначено статтею 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 907 Цивільного кодексу України: договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Саттею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з наявними доказами та нормами матеріального та процесуального права колегія суду зазначає наступне.

Судом встановлено, що 4 квітня 2013 року Відповідач звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Позивача основного боргу в сумі 21 400 грн. за виконані роботі згідно Договору та штрафних санкцій в розмірі 14 284 грн. (а.с. 25-27) на підставі даної позовної заяви було порушено провадження у справі та винесено ухвалу про порушення провадження у справі від 5 квітня 2013 року (а.с. 35).

З огляду на вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт того, що пред'явлена до стягнення сума була предметом дослідження господарським судом м. Києва у господарській справі № 910/6580/13 за позовом Відповідача до Позивача про стягнення в сумі 35 684 грн. за виконані роботи (до вирішення якої було зупинено провадження у даній справі).

В матеріалах справи міститься рішенням господарського суду міста Києва від 27 травня 2013 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2013 року, котрим позов Відповідача задоволено. Стягнуто з Позивача 21 400 грн. основного боргу та 14 284 грн. штрафу (а.с.45-49).

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу, що рішенням господарського суду м. Києва, з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду, під час розгляду господарської справи № 910/6580/13 були встановлені факти наступного змісту:

«4 лютого 2013 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір № 040213, за умовами якого Позивач замовив, а Відповідач зобов'язався на свій ризик здійснити роботи з очищення даху будівлі від снігу (за адресою с.Шпитьки) в об'ємі, порядку і строки, як передбачено договором, а Позивач зобов'язався надати Відповідачу доступ до місця виконання робіт для своєчасного їх виконання, прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Відповідачем на виконання умов Договору були виконані роботи з очищення даху будівлі від снігу на суму 128400 грн., про що складено та передано Відповідачу на підписання Акти надання послуг №13 від 6 лютого 2013 року на суму 12000 грн. та №15 від 11 лютого 2013 року на суму 116400 грн..

Вартість робіт по Акту № 13 від 6 лютого 2013 року оплачено Позивачем повністю в сумі 120000 грн. Вартість робіт по Акту № 15 від 11 лютого 2013 року оплачено частково в сумі 95000 грн. двома платежами із зазначенням підстави платежу - рахунок № 14 від 11 лютого 2013 року (20 лютого 2013 року - 15000 грн.; 26 лютого 2013 року - 80000 грн.);

Позивач повністю заперечував заявлені Відповідачем вимоги про стягнення заборгованості в сумі 21400 грн., при цьому стверджував, що акт № 15 підписаний невідомою особою, що на акті проставлено факсиміле директора без його відома, що 15000 грн. та 80000 грн. за виконання робіт визначених в Акті № 15 сплачено ним помилково.

Матеріалами справи № 910/6580/13 доведено виконання Відповідачем робіт по очищенню даху будівлі від снігу, що підтверджується представленими в матеріалах справи належними та допустимими доказами, а саме Актами надання послуг №13 від 6 лютого 2013 року на суму 12000 грн. та №15 від 11 лютого 2013 року на суму 116400 грн. Акти виконаних робіт, як №13 так і №15, підписано замовником (відповідачем у справі) без заперечень чи будь-яких застережень. При цьому, акти підписані повноважними представниками сторін, зокрема, з боку Позивача - директором Єгоровим Г. Г., підпис повноважних осіб скріплено печатками юридичних осіб сторін за договором, а тому прийнято судом як належні та допустимі докази на підтвердження виконання робіт позивачем, а відтак і прийняття таких відповідачем.

Твердження Позивача про те, що невідома особа засвідчила акт виконаних робіт № 15 факсиміле підпису директора спростовується наявністю печатки юридичної особи Позивача на акті. Крім того, прийняття робіт за даним актом підтверджується послідуючими діями замовника, а саме частковою оплатою робіт за даним актом, що підтверджено виписками банку по рахунку позивача (№ 746 від 20 лютого 2013 року на суму 15000 грн. та № 755 від 26 лютого 2013 року на суму 80000 грн.).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати здійснені Відповідачем платежі (на суму 95000 грн.) "помилковими", оскільки в призначенні цих платежів чітко зазначено, що оплату проведено за послуги згідно р/ф та Договору № 040213 від 04.02.2013р. Крім того, відповідачем не представлено суду доказів своєчасного вчинення дій про повернення "помилково" перерахованих коштів, повідомлення про це отримувача коштів та установи банку».

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вищевказане, колегія Рівненського апеляційного господарського суду бере вищеописані факти в основу судового рішення по даній справі, як такі, що є доведеними, і не можуть бути спростованими іншими доказами (адже не можуть доводитися знову).

Відповідно, колегія суду критично оцінює несприйняття Позивачем встановленої правової позиції, висвітленої в даних судових рішень.

При цьому, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у вищезазначеній справі.

Дана правова позиція (щодо застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України шляхом визнання фактів, встановлених судовими інстанціями у інших справах такими, що не потребують доказування) висвітлена і в постанові Вищого господарського суду України від 21 листопада 2012 року по справі № 10/28/2011/5003.

Отже, з урахуванням усього зазначеного вище у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що у даному випадку не надано доказів (у розрізі статтей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України), та не підтверджено матеріалами справи наявність умов для стягнення з Відповідача помилково сплачених коштів у розмірі 95000 грн..

Також, колегія суду зауважує, що з матеріалів справи не вбачається доказів на підтвердження обставин, висвітлених в апеляційній скарзі.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Позивача є безпідставними та недоведеними, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Універсал Продакшн" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2013 року в справі № 906/521/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/521/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Юрчук М.І.