ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/20274/13 04.12.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Аграрного фонду
про стягнення 2 015,53 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від позивача Іванюк В.І. дов.№368 від 31.07.2013р.
Від відповідача Деруга Н.О. дов.№293 від 16.04.2013р.
Обставини справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду про стягнення з останнього заборгованості за договором складського зберігання зерна №269/11 від 17.06.2011 у розмірі 2 015,53 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 1 720,50 грн. також покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору складського зберігання зерна №269/11 від 17.06.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2013 порушено провадження у справі №910/20274/13 та призначено розгляд справи на 06.11.2013.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2013 розгляд справи було відкладено на 27.11.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 27.11.2013 оголошувалася перерва до 04.12.2013.
Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Відповідач у поданому відзиві №б/н від 25.11.2013 проти позову заперечує з огляду на наступне.
31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB "Хліб Інвестбуд" були укладені біржові контракти Аграрної біржі №560АБ, №561АБ. Згідно умов якого продавець (TOB "Хліб Інвестбуд") продав, а покупець (Аграрний фонд) купив товар - пшеницю м'яку 2 та 3 класів 2011 року врожаю.
31.12.2011 між Аграрним фондом та TOB "Хліб Інвестбуд" були підписані акти приймання - передавання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 №560АБ, №561АБ. Відповідно до зазначених вище актів передавання - приймання TOB "Хліб Інвестбуд" передавав, а Аграрний фонд зерно пшениці 2 кл. та 3 кл. - 31.12.2011р., тобто Аграрний фонд став його власником тільки 31.12.2011.
Пунктом 2 актів передавання - приймання до біржових контрактів Аграрної біржі від 31.12.2011 №560АБ та №561АБ визначено, що продавець гарантує, що оплата за зберігання даного зерна до 31.12.2011, оплачуються продавцем за власний рахунок. Виходячи з пункту 2 актів передавання - приймання до біржових контрактів, саме ТОВ "Хліб Інвестбуд" має здійснювати оплату за зберігання зерна пшениці до 31.12.2011.
Відповідач звертає увагу на те, що акт виконаних робіт до договору складського зберігання від 17.06.2011 №269/11, що доданий до позовної заяви навіть не підписано генеральним директором Аграрного фондому, так як він не мав права його підписувати у зв'язку з тим, що не був його власником до 31.12.2011, а отже у Аграрного фонду відсутні підстави для оплати послуг за зберігання пшениці 2 та 3 класів за період, у який це зерно Аграрному фонду не належало.
Представник відповідача в судове засідання 04.12.2013 з'явився, надав пояснення по справі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/20274/13.
В судовому засіданні 04.12.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
17 червня 2011 року між Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Новополтавський елеватор" (далі - Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №269/11 (далі - Договір).
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від: 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010р. №764" Державне підприємство 18.11.2011 реорганізовано шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ") та є правонаступником всіх прав обов'язків Державного підприємства.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці (об'єктів державного цінового регулювання), якість якої відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшли на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.
Спір виник в зв'язку з тим, на думку позивача, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання об'єктів державного цінового регулювання, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 2 015,53 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.
Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. Договору, Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в Договорі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Хлібінвестбуд" переоформило у власність Аграрного відповідно до складських квитанцій на зерно серії АФ №091340 за номером Пер-000270 від 20.12.2011р.- 34 т. 150 кг. пшениці 3 кл.; АФ №091339 за номером Пер-000269 від 20.12.2011р.- 163 т. 360 кг. пшениці 3 кл.; АФ №091342 за номером Пер-000271 від 20.12.2011р.- 100 т. 30 кг. пшениці 2 кл.
Згідно п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.
Наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).
Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є : складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.
Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.
Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається Поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.
Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.2008 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Хліб Інвестбуд" листом №20/12-02 від 20.12.2011р. звернулися до філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Новополтавський елеватор" з проханням переоформити зерно на Аграрний фонд.
При цьому, представником ТОВ " Хліб Інвестбуд" було надано довіреність НИК №437 від 20.12.2011р. на переоформлення пшениці 3 кл. вагою 197 (сто дев'яносто сім) т. 510 (п'ятсот десять) кг., пшениці 2 кл. вагою 100 (сто) т. 30 (тридцять) кг.
Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Строк дії договору встановлено до 31.12.2011 (п. 8.1 Договору).
Згідно п. 3.3.2. Договору, Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться Поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.
Пунктом 4.3. Договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну на місяць в сумі 17,50 грн. з ПДВ.
Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання (п. 4.4. Договору).
Зі слів Позивача ним було надано Відповідачу послуги зі зберігання зерна за Договором №269/11 за період з 20.12.2011 по 31.12.2011 у розмірі 2 015,53 грн.
Проте, як стверджує Позивач, він неодноразово звертався до Аграрного фонду з вимогою оплатити послуги, зокрема нарочно надавали акти виконаних робіт та розрахунок за період з 20.12.2011 по 31.12.2011 до Аграрного фонду, повторно поштою направляли зазначені документи 17.06.2013 про, що свідчить фіскальній чек та опис вкладення у цінній лист. Відповідач залишив зазначені документи без належної відповіді та реагування.
Крім того, у матеріалах справи відсутня і мотивована відповідь щодо відмови від їх підписання.
Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.
Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 06.09.2012р. по справі №5011-3/3705-2012).
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, за твердженнями Позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає:
17, 50 х 100, 030 тонн (пшениця 2 кл.) : 31 день у грудні х 12 днів зберігання = 667,60грн.
17, 50 х 197, 510 тонн (пшениця 3 кл.) : 31 день у грудні х 12 днів зберігання = 1 337,93 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 015,53 грн. заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1 код ЄДРПОУ 37243279) заборгованості за договором складського зберігання зерна №269/11 від 17.06.2011р. у розмірі 2 015,53 грн.
Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1 код ЄДРПОУ 37243279) 1 720,50 грн. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання повного рішення 06.12.2013р.
Суддя А.В.Митрохіна