УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Русакової І.Ю.

суддів Мажари С.Б., Богдана В.В.

за участю прокурора Троцик С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

при секретарі Євтодій К.С.

розглянула 12 грудня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12013040740001423 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок суду Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 9 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Інгулець,

Дніпропетровської області,

проживає АДРЕСА_1,

засуджений

за ч.2 ст.389 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком і остаточно призначено покарання у виді арешту строком на 3 міс. 4 дні.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, з таких обставин.

ОСОБА_1, будучи засудженим 15.04.2013 р. вироком суду Інгулецького району м. Кривого Рогу за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 100 год., 05.06.2013 р. прибув до КВІ Інгулецького району м. Кривого Рогу, де йому було роз'яснено порядок то умови відбування покарання у виді громадських робіт, а також попереджено про кримінальну відповідальність у випадку ухилення від відбування покарання.

В цей же день, обвинувачений отримав направлення до КЗ «Криворізька міська лікарня № 17», де його було прийнято для відбування покарання у виді громадських робіт, роз'яснено порядок та умови відбування покарання і встановлений графік роботи: щоденно з 8.00 год. до12.00 год. крім суботи, неділі та святкових днів, в період з 06.06.2013 до 11.07.2013 р.

06.06.2013 р. ОСОБА_1 приступив до виконання покарання у виді громадських робіт.

В період відбування покарання обвинувачений двічі навмисно не вийшов на роботу, на місце відбування громадських робіт, без поважної на то причини, на протязі одного місяця, а саме: в період з 27.06.2013 р. до 12.07.2013 р., що згідно з ч.3 ст.40 Кримінально - виконавчого кодексу України являється ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

Згідно табелю виходу на роботу відбування покарання у виді громадських робіт у комунальному закладі «Криворізька міська лікарня № 17» ОСОБА_1 на кінець встановленого строку відбування покарання не відбув 44 год. громадських робіт, таким чином умисно без поважних причин ухилився від відбування призначеного йому покарання.

В зміненій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить змінити вирок в частині призначеного йому покарання, застосувати до нього ст. 69 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу або виправних робіт.

Обвинувачений вказує на те, що невихід на робоче місце де відбував громадські роботи він допустив з поважної причини, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що пов'язано з захворюванням на екзему.

ОСОБА_1 вказує, що через відсутність коштів на лікування був вимушений взяти неофіційну роботу, щоб заробити кошти на лікування, після того, як він пролікувався, одразу ж прибув до місяця де відбував громадські роботи, однак був повідомлений про те, що відносно нього відкрито кримінальне провадження за невиконання рішення суду.

Обвинувачений звертає увагу, що має довідку з лікарні, яка підтверджує проходження ним курсу лікування. Раніше довідку він не надавав суду першої інстанції через її відсутність на час розгляду справи, тому що його запевнили, що арешт йому не призначать, і він не вважав за потрібне надати цю довідку як доказ.

ОСОБА_1 просить змінити вирок, врахувати, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, що для суспільства він не складає небезпеки, має на утриманні неповнолітню дитину і у подальшому обіцяє не скоювати будь-яких злочинів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого і просив вирок суду першої залишити без змін, перевіривши та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія судів вважає, що доводи обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання не обґрунтовані.

Суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому урахував усі обставини скоєного злочину, особу винного, і призначив покарання яке відповідає вимогам закону.

Санкція ч.2 ст. 398 КК України передбачає два види покарання - арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.

Згідно ст.51 КК України арешт є більш м'яким видом покарання ніж обмеження волі.

Обвинувачений просить призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України, яка передбачає призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом.

У відповідності до ч.1ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України за цей злочин.

Тобто передумовою застосування ст.69 КК України є вчинення особою злочинів - особливо тяжкого, тяжкого, середньої тяжкості.

Обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 389 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, тому колегія суддів вважає не можливим застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Суд першої інстанції критично оцінив твердження обвинуваченого, щодо поважності причин неявки для вібрування покарання у виді громадських робіт - що він знаходився в командировці, законно зазначивши що вони містять суперечності, і заявлені щоб ввести суд в оману.

Обвинувачений долучив до апеляційної скарги копію довідки ( а.с. 54, том 1), що він взагалі знаходився на лікуванні у лікаря дерматолога з 27.06.2013 р. по 12.07.2013 р. з гострою екземою кінцівок, тобто з поважних причин перестав виходити на громадські роботи з 27 червня 2013 р.

Суд апеляційної інстанції перевіривши алібі обвинуваченого встановив, що твердження ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

Так, ТОВ «МЕДИКОМ» на запит суду повідомило, що ОСОБА_1 у період червень-липень 2013 р. не звертався до цього медичного закладу ( а.с. 74 том1).

Враховуючи наведене на думку колегії судів підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 для зміни вироку не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення, а вирок суду Інгулецького району м. Кривого Рогу від 9 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Провадження № 11-кп/774/343/К/13 Головуючий у суді 1 інст. Мазуренко В.В.

Категорія ч.2 ст. 389 КК України Доповідач суддя Русакова І.Ю.