КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2013 р. Справа№ 927/1081/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Назарчук Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Пархоменко В.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2013 року (суддя Романенко А.В.)
за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця",
в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція
залізничних перевезень"
до Державного підприємства "Новгород-Сіверське
лісове господарство"
про стягнення 42555,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2013 року по справі №927/1081/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на користь державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" 42 555,00 грн. - штрафу та 1720,50 грн. - судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 25.10.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 09.12.2013 року.
В судове засідання 09.12.2013 року з'явився представник відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 140), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника позивача не заперечував.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
12 квітня 2013 року зі станції Новгород-Сіверський Південно-Західної залізниці на станцію Білгород-Дністровський Одеської залізниці відправлено вагон №96395462 ПР (далі - Вагон) з вантажем «пиловочник різних порід деревини» (далі - вантаж).
Як вбачається з матеріалів справи, Вагон завантажено та відправлено відповідачем, умовно визначивши масу вантажу 60000 кг.
Місцевим господарським судом встановлено, що під час слідування на станції Котовськ Одеської залізниці здійснено контрольне зважування Вагону в результаті якого встановлено, що маса нетто становить 70850 кг., тобто, на 10850кг більше, ніж зазначено у перевізних документах, про що складено акт загальної форми від 16.04.2013 року №5287 та комерційний акт №БК 391824 від 17.04.2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, одержувач повідомлений про неправильно визначену в накладній масу вантажу, про що зазначено в комерційному акті №БК 391824 від 20.04.2013 року.
За приписами ст. 12 Закону України "Про транспорт", підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, з подальшими змінами та доповненнями (надалі в тексті - Статут).
Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст. 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення, відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником, з відображенням способу визначення у накладній.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач «умовно» визначив масу вантажу, відповідно до накладної №34355669, а при складанні комерційного акту №БК 391824 від 17.04.2013 року, маса вантажу визначена за допомогою тензометричних вагонних вагів станції Котовськ.
Твердження апелянта щодо неправильного застосування місцевим господарським судом п. 3.18 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до вищезазначених роз'яснень підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, згідно зі статтею 24 Статуту, і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, перевізник, виявивши розходження даних в масі вантажу вказаної в перевізних документах з даними виявленими при зважуванні на тензометричних вагах, відчепив вагон від складу поїзда для контрольної перевірки, на станції Котовськ. Після чого контрольну перевірку маси вантажу проведено на статичній вазі.
Так, п. 3.18 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" встановлено, що в разі виявлення недостачі в окремому вагоні, норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів. Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів передбачено проведення перевірки маси вантажу на станції призначення, як правило, таким самим способом, яким цю масу визначено на станції відправлення.
Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Відповідно до ст. 129 Статуту вищезазначені обставини засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно зі ст. 122 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності та неточності відомостей, зазначених ними в накладній.
Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу та кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі, згідно зі ст. 118 Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спосіб зважування вантажу проведений відповідачем «умовно», як зазначено в накладній №34355669, є менш точним, ніж спосіб проведений позивачем, в зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 42555,00грн.
Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Новгород-Сіверське та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2013 року по справі №927/1081/13- без змін.
Матеріали справи №927/1081/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.М. Баранець
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.12.2013 року