У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Василевича В.С., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ОСОБА_5 про визнання відмови в наданні згоди для внесення змін до договору оренди безпідставною, наданні права одній стороні договору розглянути питання про внесення змін до договору оренди без згоди іншої сторони договору,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, ОСОБА_5 про визнання відмови в наданні згоди для внесення змін до договору оренди безпідставною, наданні права одній стороні договору розглянути питання про внесення змін до договору оренди без згоди іншої сторони договору, - відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказувала, що судом не взято до уваги надану нею довідку Державного архіву Рівненської області № П-109/01-10 від 23 квітня 2008 року, в якій зазначено, що в архівному фонді колгоспу ім. Леніна с. Басів Кут в земельно-шнуровій книзі за 1963-1965 роки є відомості про те, що ОСОБА_6 в с. Тинне мав землю загальною площею 0,26 га.

Стверджує, що за будинковолодінням, співвласниками якого є вона та відповідач ОСОБА_5, обліковувалась земельна ділянка згідно плану площею 0,1174 га, а при передачі її в 2007 році в оренду ОСОБА_5 було проведено її детальний обмір спеціальними приладами і встановлено, що її площа складає 0,1269 га.

Вважає, що ця земельна ділянка відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України має бути розділена між співвласниками, пропорційно частці у власності будівлі .

Посилання суду на те, що на спірній земельній ділянці не розміщена належна їй частина будинковолодіння, є безпідставним, оскільки на ній не розміщена і частина будинковолодіння відповідача.

Вважає, що її вимоги відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Просить рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без

__________________________________________________________________________________________________

Справа №569/15822/13-ц Головуючий в суді І інст. - Ковальов І.М.

Провадження № 22-ц /787/2265/2013р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

задоволення.

Стверджує, що набуваючи право власності на частину будинковолодіння, позивач була обізнана з розміром земельної ділянки, на якій розміщена отримана нею по договору дарування частина будинку, господарських будівель і споруд. Крім того, в матеріалах справи відсутня подана ними заява про застосування строку позовної давності.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник Рівненської міської ради ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вибрала спосіб захисту, який не відповідає встановленим законом можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, зокрема пред'явила позов про визнання правочину недійсним та незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Звернувшись з позовом про внесення змін до договору оренди, ОСОБА_1 фактично заявила вимогу про передачу їй в оренду 83 кв.м. частини земельної ділянки із земельної ділянки площею 269 кв.м., яка перебуває в оренді у відповідача ОСОБА_5 строком на 25 років для ведення городництва, відповідно до рішення Рівненської міської ради від 29 березня 2007 року № 565 та договору оренди землі від 22 грудня 2007 року, укладеного між Рівненською міською радою та ОСОБА_5(а.с.6-10,19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не була стороною в названому договорі оренди, а відповідач не виявив бажання щодо передачі частини земельної ділянки для ОСОБА_1 із тієї, яка перебуває у нього в оренді, а тому вирішуючи спір, місцевий суд вірно посилався на ст.651 ЦК України та неможливість зміни договору оренди без згоди його учасників в спосіб, вибраний позивачем.

На час вирішення спору в даній справі зазначений договір оренди землі від 22 грудня 2007 року, укладений між Рівненською міською радою та ОСОБА_5, і рішення Рівненської міської ради від 29 березня 2007 року № 565 були і є чинними, тобто не розривались сторонами, не скасовувались, а позивачкою ОСОБА_1 з підстав порушення її прав вони не оскаржувались та відповідно не визнавались недійсними в судовому порядку.

Отже, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що судом не взято до уваги надану нею архівну довідку про площу земельної ділянки, що належала до їх будинку, не заслуговує на увагу, оскільки до уваги може братись та площа, тобто 1000 кв.м., яка виділена для обслуговування та належала до будинку на час набуття позивачкою права власності 31/100 домоволодіння за договором дарування від 15 липня 2011 року, а договір оренди на частину земельної ділянки площею 269 кв.м., яка розташована поряд з земельними ділянками сторін, належних до будинковолодіння, укладений значно раніше 22 грудня 2007 року.

Твердження апелянта про вірно обраний нею спосіб захисту своїх прав та інтересів не відповідає дійсності.

В ст.16 ЦК України зазначено, що права та інтерес особи можуть бути захищені і в інший спосіб встановлений договором чи законом, як зазначає апелянт, однак норму такого закону з цивільного чи земельного законодавства, де визначений обраний нею спосіб захисту своїх прав ОСОБА_1 не навела.

Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: