Головуючий в 1 інстанції Лящук В.В. Справа № 22ц\1743
Доповідач Жигановська О.С. Категорія 41
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Жигановської О.С.
суддів Микитюк О.Ю., Косигіної Л.М.
при секретарі Нечипоренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ „Юріївське" про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Любарського районного суду від 25.11.2003 року
встановив:
02.07.2003 року ОСОБА_1 пред'явив позов до СТОВ „Юріївське" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати через порушення терміну її виплати. Позивач зазначав, що з 11.05.1993 року працював в КСП „Случ". Дане підприємство в 1999 році було приєднане до Любарського ПТУ №37, а в 2000 році виділене з останнього і приєднане до СТОВ „Юріївське", яке являється його правонаступником. 18.06.2000 року він звільнився з роботи. Посилаючись на те, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, просив стягнути з відповідача ЗО11 грн. 23 коп. заборгованості по заробітній платі, 6480 грн. 07 коп. компенсації за порушення терміну виплати заробітної плати, а також 18 0 грн. витрат за надання юридичної допомоги.
Рішенням Любарського районного суду від 10.07.2003 року позов було задоволено частково. Стягнуто на користь позивача зі СТОВ „Юріївське" ЗО11 грн. 23 коп. заборгованості по заробітній платі, 1359 грн. 73 коп. компенсації та 51 грн. державного мита в доход держави.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15.10.2003 року рішення в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати через порушення терміну її виплати скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд. В решті рішення залишено без змін.
При новому розгляді справи ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги і просив стягнути зі СТОВ „Юріївське" 5836 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період , з 18 червня 2000 року по листопад 2003 року; 2941 грн. 88 коп. компенсації втрати частини заробітної плати через порушення терміну її виплати за період з січня 1998 року по грудень 2003 року, а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка спричинена внаслідок порушення його конституційних прав (а.с.39-40).
Рішенням Любарського районного суду від4 25.11.2003 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. На користь позивача зі СТОВ „Юріївське" стягнуто 1944 грн. 09 коп. компенсації втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати за період з січня 1998 року по червень 2000 року. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати дане рішення суду щодо відмови в задоволенні його позовних вимог, а
справу направити на новий розгляд. На думку апелянта, судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, положення ст.233 КЗПП на вказані правовідносини не поширюється, а мають застосовуватись норми ст.117 КЗПП.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27.04.2004 року рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з червня 2000 року по листопад 2003 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду 1 інстанції.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.07.2006 року дану ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач по 16.06.2000 року перебував з відповідачем в трудових відносинах і був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.147). При звільненні ОСОБА_1 відповідач не провів з ним повного розрахунку по заробітній платі в сумі ЗО11 грн. 23 коп. В процесі розгляду справи (в липні 2004 року) відповідач в добровільному порядку сплатив дану суму позивачу, що сторонами не заперечується.
Відмовляючи в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та відсутні підстави для його поновлення.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до ст.117 КЗПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" непроведения розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗПП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Такий розрахунок був проведений в липні 2004 року, а з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду ще в жовтні 2003року.
За таких обставин рішення суду щодо відмови в стягненні середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку підлягає скасуванню в порядку п.4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення даної вимоги. Виходячи з позовних вимог ОСОБА_1, який просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18 червня 2000 року по листопад
2003 року, середній заробіток позивача за цей період, обчислений згідно вимог Постанови КМУ України №100 від 08.02.1995 року зі змінами і доповненнями, становить 2234 грн. 38 коп. (середньоденний заробіток 4грн.93 коп. за березень-квітень 2000 року X 832 робочих дні затримки розрахунку = 4101 грн.76 коп. -1867 грн.38 коп. заробітної плати, отриманої у ВАТ „Любарське" (а.с.119)).
Також є неправильним рішення про повну відмову у відшкодуванні моральної шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, у вересні-жовтні 2002 року ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування (а.с.102), невиплата боргу по заробітній платі в цей період призвела до ускладнень із придбанням необхідних ліків і спричинила для нього втрати немайнового характеру, які з урахуванням їх тривалості і характеру, апеляційний суд визначає в розмірі 200 грн.
Що стосується вимог ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати через порушення терміну її виплати за період з дня звільнення до грудня 2003 року, то суд 1 інстанції правильно відмовив в їх задоволенні. За змістом Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації підлягає заробітна плата, нарахована працівнику до дня звільнення.
Керуючись ст.ст.303,307,309,311,313,314,316,319,324, 325 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Любарського районного суду від 25.11.2003 року скасувати в частині відмови в позові ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення.
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 до СТОВ „Юріївське" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Стягнути зі СТОВ „Юріївське" с.Юріївка, Любарського району на користь ОСОБА_1 2234грн. 38 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути зі СТОВ „Юріївське" с.Юріївка, Любарського району на користь держави 08 грн. 50 коп. судового збору та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на рахунок Апеляційного суду Житомирської області (розрахунковий рахунок 37314006001565 в УДК в Житомирській області, МФО 811039, код 02891440).
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий: