АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

Справа № 11-кп/796/523/13 Головуючий у 1 інстанції Бородій В.М.

Категорія ст. 395 КК Доповідач Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року місто Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів Тютюн Т.М., Ященка М.А.,

При секретареві Вендоліній А.М.,

За участю прокурора Гуменюк Л.М.,

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12012110070002688 відносно ОСОБА_1, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора прокуратури Подільського району міста Києва Хавіна В.О. на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року, якою обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні повернуто прокурору для усунення виявлених порушень.

Розглянувши кримінальне провадження та апеляційну скаргу прокурора, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012110070002688 відносно ОСОБА_1, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України повернуто прокурору для усунення виявлених порушень.

На обґрунтування суд вказав, що у справі неналежним чином відображено анкетні відомості обвинуваченого, зокрема його місце проживання, що перешкоджає розгляду справи, оскільки суд вживав заходи щодо виклику обвинуваченого в судове засідання і направляв відповідну повістку, приводи, оголосив обвинуваченого в розшук, однак жодних результатів це не дало, приводи і розшук не виконано, номер мобільного телефону, вказаний в обвинувальному акту, не обслуговується.

Крім того, суд звернув увагу, що відносно ОСОБА_1, який раніше був засуджений, з врахуванням характеру вчиненого злочину, пов'язаного з навмисним залишенням місця проживання, взагалі не обрано будь-якого запобіжного заходу.

В обвинувальному акту не зроблено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Не погодившись зі вказаним рішенням, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ним ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що протягом всього досудового розслідування ОСОБА_1 перебував по встановленому, і вказаному в обвинувальному акті, місцю проживання, прибував за викликом, не ухилявся від виконання процесуальних обов'язків.

Крім того, на думку прокурора, такі запобіжні заходи, які можливо було б застосувати до ОСОБА_1 у зв'язку з цим кримінальним провадженням, не можуть забезпечити його нормальну поведінку, бо саме такі ж обов'язки на нього було покладено у зв'язку з адміністративним наглядом і він їх порушив.

До того ж, не відповідає змісту обвинувального акту і твердження суду про те, що в ньому не викладено фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, провівши судові дебати, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінального провадження, судова колегія визнає наступне.

Всупереч міркуванням в апеляційній скарзі прокурора, суд першої інстанції, діючи в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 314 КПК України, 27 червня 2013 року призначив у справі підготовче засідання на 9 липня цього ж року.

В подальшому суд вживав заходи для забезпечення участі підозрюваного ОСОБА_1 у цьому підготовчому засіданні, бо ст. 314 КПК України не дозволяє його проведення без участі підозрюваного.

При цьому, суд встановленим порядком викликав ОСОБА_1 в судове засідання, приймав рішення про його примусовий привід, оголосив розшук, тобто виконав усі можливі в тих конкретних умовах заходи для забезпечення участі ОСОБА_1 в підготовчому засіданні.

Не зважаючи на вжиті заходи, ця участь до 11 вересня 2013 року, тобто протягом більше ніж двох місяців, забезпечена не була.

Більше того, в ході реалізації судових рішень про привід та розшук ОСОБА_1 було встановлено, що він за вказаним в обвинувальному акті від 26 червня 2013 року місцем проживання постійно не мешкає від часу його звільнення з місць ув'язнення за попереднім вироком, а лише періодично з'являється і останній раз з'явився 28 червня 2013 року, після чого його місце перебування його матері та сусідам не відоме.

Отже, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що орган досудового слідства і прокурор у кримінальному провадженні неналежним чином встановили та відобразили в обвинувальному акту місце проживання ОСОБА_1 і ця обставина перешкоджає розгляду справи по суті.

Ґрунтується на положеннях ст. 395 КК України і висновок суду про те, що в обвинувальному акті не належним чином викладено фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, оскільки у цьому акту об'єктивно встановлено лише сам факт неприбуття його з 18 березня 2013 року на реєстрацію до Подільського РУ ГУ МВС України, однак з яких причин це сталося, з яких підстав прокурор вважає, що ОСОБА_1 саме самовільно з цього часу залишив місце проживання, тобто, в обвинувальному акті фактично не описані необхідні складові частини кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, а саме зловмисний характер залишення особою місця проживання та мета ухилення таким способом від адміністративного нагляду.

Відтак, і в цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України.

Вірним є і зауваження суду про те, що орган досудового розслідування та прокурор у кримінальному провадженні, всупереч положенням ст. 177 КПК України, не забезпечили виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання передбачених у цій правовій нормі ризиків.

До того ж, посилання прокурора на те, що запобіжні заходи, які за законом можна було б застосувати до ОСОБА_1 у цьому випадку не мають сенсу, бо саме такі ж обов'язки на нього було покладено у зв'язку з адміністративним наглядом і він їх порушив, суперечать матеріалам справи, положенням ч.1 ст. 176 КПК України, та й здоровому глузду, бо органом досудового розслідування і прокурором взагалі жодних заходів до виконання положень ст. 177 КПК України вжито не було.

Таким чином, суд прийняв у справі законне, обґрунтоване, вмотивоване рішення, а тому підстав для задоволення апеляції нема і це рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора прокуратури Подільського району міста Києва Хавіна В.О. на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012110070002688 відносно ОСОБА_1 повернуто для усунення виявлених порушень, залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду першої інстанції, - без змін.

Судді:

[1]