ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. | № 19/134а |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет”, м. Донецьк, в особі відокремленого підрозділу Часів-Ярського районного управління державного виробничого підприємства “Укрпромводчормет”, м. Часів-Яр Донецької області (далі –ДВП “Укрпромводчормет”)
на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2006
зі справи № 19/134а
за позовом ДВП “Укрпромводчормет”
до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Донецьк (далі –територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.01.2006 № 3 зі справи № 02-26-40/2005,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Вуглегірська теплова електрична станція відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м. Світлодарськ Донецької області (далі – Вуглегірська ТЕС) та
зустрічним позовом територіального відділення АМК
до ДВП “Укрпромводчормет”
про зобов’язання виконати рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.01.2006 № 3 зі справи 02-26-40/2005,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Вуглегірська ТЕС.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДВП “Укрпромводчормет” –Костоглод М.А.,
територіального відділення АМК –Пілютіної М.І., Бахараєвої О.В.
Вуглегірської ТЕС –Вендичанського С.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2006 (суддя Дучал Н.М), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2006 (колегія суддів у складі: Волков Р.В. – головуючий, судді Запорощенко М.Д. і Калантай М.В.):
відмовлено у задоволенні первісного позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.01.2006 № 3 зі справи № 02-26-40/2005 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” (далі - оспорюване рішення) в частині висновків про порушення з боку ДВП “Укрпромводчормет” антимонопольного законодавства та накладення штрафів –пунктів 2, 3, 4, 5 резолютивної частини оспорюваного рішення;
задоволено частково зустрічний позов про: зобов’язання ДВП “Укрпромводчормет” виконати зазначене рішення територіального відділення АМК у повному обсязі шляхом сплати штрафу у загальній сумі 17 000 грн. за вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зазначених в оспорюваному рішенні; стягнення з ДВП “Укрпромводчормет” штрафу, накладеного оспорюваним рішенням у сумі 17 000 грн., а саме: з ДВП “Укрпромводчормет” стягнуто до державного бюджету 17 000 грн. штрафу; на ДВП “Укрпромводчормет” віднесено судові витрати зі справи.
У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, Водного кодексу України виходили з відповідності оспорюваного рішення приписам чинного законодавства; водночас визнано такими, що не підлягають задоволенню, вимоги за зустрічним позовом про зобов’язання ДВП “Укрпромводчормет” виконати це рішення шляхом сплати штрафу, оскільки це мало б наслідком неправомірне стягнення штрафу 17 000 грн. у подвійному розмірі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДВП “Укрпромводчормет” просить оскаржувані судові рішення з даної справи скасувати частково та прийняти нове рішення, яким: визнати недійсним оспорюване рішення в частині висновків про порушення ДВП “Укрпромводчормет” антимонопольного законодавства та накладення штрафу –пункти 4, 5 резолютивної частини оспорюваного рішення; відмовити в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення штрафу в сумі 10 000 грн. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами у розгляді даної справи статті 19 Конституції України, статей 6 і 29 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та неправильним застосуванням ними статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про відповідність оскаржуваної постанови апеляційної інстанції нормам матеріального і процесуального права, та просить рішення і постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Вуглегірської ТЕС у “поясненні на касаційну скаргу” також зазначає про невідповідність її доводів нормам матеріального і процесуального права та матеріалам справи і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Водночас це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб’єктів господарювання сум, штрафів у зв’язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за результатами розгляду заяви Вуглегірської ТЕС територіальним відділенням АМК листом від 18.08.2006 № 02-38/2120/2 надано Часів-Ярському районному управлінню (далі - Часів-Ярське РУ) ДВП “Укрпромводчормет” рекомендації стосовно припинення таких дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції:
з необґрунтованого висування вимог щодо зміни місця розташування вузла обліку води, спожитої Вуглегірською ТЕС, при неврегулюванні питання щодо межі балансової належності;
з пред’явлення до оплати Вуглегірській ТЕС вартості спожитої води у самостійно розрахованих обсягах, визначення яких суперечить умовам “існуючого договору” на зовнішнє централізоване водопостачання;
з припинення подачі води Вуглегірській ТЕС внаслідок несплати заборгованості, розрахунки якої суперечать умовам договору та не відповідають фактично спожитим обсягам;
- ДВП “Укрпромводчормет” письмово повідомило територіальне відділення АМК, що згідно із зазначеними рекомендаціями водопостачання Вуглегірській ТЕС поновлено, але проти висновків названого відділення щодо місця розташування приладу обліку та здійснення розрахунків між Часів-Ярським РУ та Вуглегірською ТЕС –заперечувало;
- згідно з оспорюваним рішенням (його резолютивною частиною):
визнано, що ДВП “Укрпромводчормет” в особі його Часів-Ярського РУ протягом 2004-2005 р.р. займало монопольне становище на ринку централізованого водопостачання в географічних межах міст Артемівська, Часів-Яру, Костянтинівки, Дзержинська, Костянтинівського та Артемівського районів у межах мереж, що знаходяться на обслуговуванні Часів-Ярського РУ (пункт 1);
визнано, що ДВП “Укрпромводчормет” в особі Часів-Ярського РУ, необґрунтовано припинивши водопостачання Вуглегірській ТЕС у період з 19.09.2005 по 27.09.2005, у зв’язку з недопуском Вуглегірською ТЕС представників ДВП “Укрпромводчормет” для здійснення контрольного виміру обсягів подачі води, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (пункт 2 статті 50; пункт 5 статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”; пункт 2 );
за вчинення відповідного порушення на ДВП “Укрпромводчормет” накладено штраф у сумі 7 000 грн. (пункт 3);
визнано, що ДВП “Укрпромводчормет” в особі Часів-Ярського РУ, пред’являючи до сплати Вуглегірській ТЕС у період з травня 2004 року по квітень 2005 року вартість спожитої води в обсягах, визначених з порушенням умов “існуючого договору” на зовнішнє централізоване водопостачання, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, які призвели до ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 статті 50, частина перша статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”; пункт 4);
за вчинення порушення, зазначеного у пункті 4 резолютивної частини оспорюваного рішення, на ДВП “Укрпромводчормет” накладено штраф у розмірі 10 000 грн. (пункт 5);
- згідно з пунктом 3.2 статуту ДВП “Укрпромводчормет” один з основних напрямків діяльності цього підприємства є зовнішнє централізоване постачання технічною та питною водою міст, населених пунктів, підприємств, населення та інших споживачів, яке здійснюється на договірній основі, за діючими тарифами на воду, затвердженими у встановленому порядку;
- ДВП “Укрпромводчормет” є суб’єктом природної монополії на ринку централізованого водопостачання;
- до складу ДВП “Укрпромводчормет” входять 12 структурних підрозділів, розташованих на території Донецької області, в тому числі Часів-Ярське РУ; останнє діє на підставі положення, затвердженого ДВП “Укрпромводчормет”, та не має статусу юридичної особи;
- відповідно до договору від 15.01.2003 № 7 на централізоване водопостачання (далі - Договір) Вуглегірська ТЕС отримує від Часів-Ярського РУ ДВП “Укрпромводчормет” технічну воду по магістральних трубопроводах; Договір діє з дати його укладення по 31.12.2003;
- додатковою угодою від 19.12.2003 до Договору останній було пролонговано до 31.12.2004 і він у 2005 році на підставі пункту 9.2 цього договору діяв “на період оформлення та узгодження розбіжностей за договором № 282 від 26.11.2004р.”;
- згідно з пунктом 8.5 Договору за неврегульованими питаннями Договору застосовуються норми Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Водного кодексу України та ін.;
- пунктом 6.3 Договору встановлено, що Постачальник має право в будь-який час доби відвідати об’єкти постачання Водокористувача з метою перевірки приладів обліку і раціонального використання води, стабільної подачі води, - за участю представника Водоспоживача;
- Постачальник вправі скоротити або повністю припинити подачу води, заздалегідь попередивши Водокористувача, у випадках, передбачених пунктом 6.1 Договору;
- Часів-Ярське РУ факсограмою від 16.09.2005 № 173 повідомило Вуглегірську ТЕС, що 16.09.2005 представники ДВП “Укрпромводчормет” і ДП “Донецькстандартметрологія” не були допущені до перевірки приладу обліку води, установленого на напірному водоводі Вуглегірської ТЕС, що, на думку названого управління, є порушенням пункту 6.3 Договору. У зв’язку з цим 19.09.2005 о 900 год. подачу технічної води Вуглегірській ТЕС було припинено на підставі пункту 6.1 Договору; водопостачання було відновлено 27.09.2005;
- ДВП “Укрпромводчормет” не подано документального підтвердження недопуску Вуглегірською ТЕС представників названих державних підприємств до перевірки приладу обліку води;
- ДВП “Укрпромводчормет” є єдиним постачальником води Вуглегірській ТЕС, інших джерел отримання води у останньої не існує;
- у рішенні господарського суду Донецької області від 11.04.2005 зі справи № 33/13пд з переддоговірного спору між ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (м. Київ) в особі структурного підрозділу –Вуглегірської ТЕС і ДВП “Укрпромводчормет” зазначено, що “застосування в якості санкції за порушення позивачем умов договору часткового або повного припинення водопостачання призведе до негативних наслідків як економічних, так і соціальних. Вуглегірська ТЕС, і мешканці м. Світлодарськ, сел. Новолуганське, які забезпечуються питною водою за допомогою Вуглегірської ТЕС, не мають змоги отримати воду від іншого постачальника”;
- згідно з пунктом 4.5 Договору при відсутності чи несправності приладів обліку у Водокористувача облік води здійснюється за технологічними приладами Постачальника або згідно з потужністю обладнання та записами у журналі роботи насосних станцій Постачальника. У зв’язку з невизнанням ДВП “Укрпромводчормет” приладу обліку, встановленого Вуглегірською ТЕС, комерційним, суми нарахувань за надані послуги з централізованого водопостачання, починаючи з травня 2004 року, розраховувалися ДВП “Укрпромводчормет” з огляду на продуктивність та тривалість роботи насосів Вуглегірської ТЕС; остання у низці листів зверталася до ДВП “Укрпромводчормет” з приводу необґрунтованості таких розрахунків;
- ДВП “Укрпромводчормет”, у свою чергу, так само листами повідомляло, що контрольно-вимірювальний прилад Вуглегірської ТЕС установлений з порушенням технічних умов, виданих Часів-Ярським РУ, та не може вважатися госпрозрахунковим при обліку обсягів спожитої води; зазначалося також, що подача води припинена та поновлюватись не буде до встановлення приладу відповідно до технічних умов ДВП “Укрпромводчормет” та повного погашення заборгованості;
- факт правомірності встановлення Вуглегірською ТЕС приладу обліку та врахування його показників у здійсненні розрахунків за спожиту воду встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2004 зі справи № 11/419. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2005 це рішення залишено без змін, а зазначену постанову, в свою чергу, залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005; ухвалою Верховного Суду України від 09.06.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку згаданої постанови Вищого господарського суду України зі справи № 11/419.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” одним з основних завдань названого Комітету є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 14 названого Закону до повноважень адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України віднесено, зокрема:
розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення, розслідування або дослідження за цими заявами;
прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб’єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).
Статтею 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
накладення штрафу;
усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та з огляду на наведені законодавчі приписи слід дійти висновку про те, що у прийнятті оспорюваного рішення територіальне відділення АМК діяло в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законами України. Тому не можна погодитися з доводами касаційної скарги стосовно нібито “втручання” адміністративної колегії територіального відділення АМК “в господарські відносини двох суб’єктів господарювання” і порушення господарськими судами статті 19 Конституції України та статті 6 ГК України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Установлені судовими інстанціями фактичні обставини справи свідчать про правильність кваліфікації територіальним відділенням АМК і названими судовими інстанціями дій ДВП “Укрпромводчормет” за ознаками цієї норми згідно з пунктом 4 резолютивної частини оспорюваного рішення.
Посилання скаржника у зв’язку з цим на статтю 29 ГК України, якою, на його думку, “визначено вичерпний перелік зловживань монопольним становищем” і під ознаки якої його (скаржника) дії не підпадають, не може бути взято до уваги. ДВП “Укрпромводчормет” не враховано припис частини першої статті 41 ГК України, згідно з яким законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. У даному разі таким “іншим законодавчим актом” саме і є Закон України “Про захист економічної конкуренції”, в тому числі його згадана стаття 13.
Відповідно до частини другої названої статті та пункту 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Таку відповідальність установлено, зокрема, абзацом другим частини другої та частиною п’ятою статті 50 названого Закону, і з урахуванням установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи оспорюваним рішенням (в тому числі пунктом 5 резолютивної частини цього рішення) її розмір визначено вірно.
Доводи касаційної скарги стосовно встановлення Вуглегірською ТЕС приладу обліку води (водолічильника) “всупереч технічним умовам ДВП “Укрпромводчормет” не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України з урахуванням такого. Попередніми судовими інстанціями, як вже зазначалося, з’ясовано, що факт правомірності установлення цього приладу та врахування його показників у здійсненні розрахунків за водокористування підтверджено судовими рішеннями з іншої справи № 11/419 за позовом відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі Вуглегірської ТЕС до ДВП “Укрпромводчормет” в особі Часів-Ярського РУ. Згідно ж з частиною другою статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У підпункті 2.3 пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням, зокрема, господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Що ж до посилання скаржника на те, що “на даний час в господарському суді Донецької області слухається справа № 36/343 за позовом ДВП “Укрпромводчормет” до Вуглегірської ТЕС про стягнення заборгованості, яка виникла як різниця між показаннями двох приладів обліку”, то сам по собі факт розгляду такої справи не є підставою для скасування, в тому числі часткового, судових рішень з даної справи № 19/134а.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2006 зі справи № 19/134а залишити без змін, а касаційну скаргу державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” в особі відокремленого підрозділу Часів-Ярського районного управління державного виробничого підприємства “Укрпромводчормет” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов