АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2013року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Юрдиги О.С.,
суддів - Рибака І.О., Фрич Т.В.
за участю прокурора - Мінакової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м.Києва кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 3 січня 2013 року,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 9 листопада 2011 року за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 09.11.2011 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
та
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Подільського районного суду м.Києва від 26 жовтня 1999 року за ч.3 ст.81, ч.2 ст.140, чт.17, ч.2 ст.140; ст.42 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі; вироком Подільського районного суду м.Києва від 30 квітня 2002 року за ст.15, ч.2 ст.289, ч.2 ст.289; ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 2 вересня 2011 року за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі,
визнано винними та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 02.09.2011 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
По справі вирішено питання про цивільні позови, речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними в тому, що вони, діючи повторно, за попередньою змовою між собою, в період з 02.01.2011 року по 05.09.2011 року вчинили ряд епізодів таємного викрадення чужого майна, а саме мідних трубок від кондиціонерів, які знаходилися на зовнішніх стінах будівель, чим заподіяли майнову шкоду потерпілим.
Також, 16.12.2010 року о 23 годині ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку №51/27 по вул.Волоська в м.Києві, діючи з корисливих спонукань, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, руками виламав мідні трубки від кондиціонеру, який прикріплений до зовнішньої стіни будівлі, тим самим повторно таємне викрав чуже майно, з місця злочину зник, а викраденим чужим майном розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_1 03.04.2011 року о 21 годині, перебуваючи біля будинку №37б по вул.Волоська в м.Києві, шляхом проникнення до підвального приміщення зламавши за допомогою металевого лому навісний замок, звідки повторно таємно викрав майно на загальну суму 19370 гривень, чим заподіяв ОСОБА_3 майнову шкоду.
05.04.2011 року о 3 годині, ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку №56 по вул.Межігірська в м.Києві, шляхом проникнення до підвального приміщення зламавши за допомогою металевого лому навісний замок, звідки повторне таємно викрав майно на загальну суму 1350 гривень, чим заподіяв ОСОБА_4 майнову шкоду.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене йому покарання, виключити з вироку суду посилання на п.1 ч.1 ст.67 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців. В обґрунтування поданої апеляції посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував визнання ним вини у вчиненому, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, а також факту знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини та матері похилого віку.
Засуджений ОСОБА_2, в апеляції також не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та правову кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, і призначити йому справедливе покарання. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не врахував визнання вини у вчиненому та щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, а також відсутність тяжких наслідків.
Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції та просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляцій засуджених, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Судом першої інстанції кримінальна справа, за згодою учасників судового розгляду, розглянута в порядку ч.3 ст.299, ст.301-1 КПК України 1960 року.
Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб; за ч.3 ст.185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у приміщення, та ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, судом першої інстанції кваліфіковані вірно.
При призначенні засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за вчинення інкримінованих їм злочинів, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховував ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість злочинних епізодів, роль та ступінь участі кожного у вчиненні злочинів, дані про їх особи.
Зокрема, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд обґрунтовано врахував, що він раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, та його обтяжують - рецидив злочинів.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Також, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 суд першої інстанції при призначенні покарання обґрунтовано врахував дані про його особу, який раніше судимий, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Призначене ОСОБА_2 покарання буде достатнім та необхідним для його виправлення та попередження ним нових злочинів.
За таких обставин доводи апеляцій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення їм надмірно суворого покарання на увагу не заслуговують, оскільки покарання їм призначено у відповідності до положень ст.ст.65, 66, 67 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, осіб винних, та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Інших порушень норм матеріального чи процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 367, 372 КПК України 1960 року, п.11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 3 січня 2013 року постановлений відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, без задоволення.
С У Д Д І:
Юрдига С.О. РибакІ.О. Фрич Т.В.