Справа № 22ц- 4347/ 2007р. Категорія 21.
Головуючий в інстанції Ходирева І. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року листопада «21» дня Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючий Карташов О. Ю.
Члени суду Медведева Л. П., Свинцова Л. М.
при секретарі Ковальчук Є. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
та за апеляційною скаргою
Державного підприємства «Антрацит»
на рішення
місцевого Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 червня 2007р.
за позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит та Антрацитівському районі, Державного підприємства «Антрацит» про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення ВД Фонду СНВ у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про відшкодування моральної шкоди.
2
правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, позивач тривалий час працював на ВП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» ДП «Антрацит», де 11. 12. 2005р., під час виконання трудових обов'язків, отримав травму, що підтверджується Актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом № 19 від 14. 12. 2005р., внаслідок якої висновком МСЕК від 19. 10. 2006р. йому вперше встановлено 60% втрати працездатності, на строк до листопада 2007р., у зв'язку з виробничою травмою. При повторному огляді, висновком МСЕК від 12. 02. 2007р. ОСОБА_1 встановлено 80% втрати працездатності.
Між тим, норми статей 1, 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, а саме, згідно з висновком МСЕК від 19. 10. 2006р., передбачали обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівникові при стійкій втраті працездатності у разі ушкодження здоров'я на виробництві, який було покладено на Фонд СНВ України.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 27. 01. 2004р. № 1-рп/2004 було дано офіційне тлумачення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме, що в аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» необхідно було розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Зазначене положення не виключало обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, мало забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпшим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Крім того, в зазначеному рішенні було встановлено, що передбачене статтею 237 а КЗпП України і статтею 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Таким чином, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди за рахунок ДП «Антрацит».
Разом з тим, відповідно до ч. 27 ст. 77 розділу VI «Особливі положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, на 2006 рік було зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей), підпункту «є» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV від 29 вересня 1999 року.
Пунктом 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», передбачено, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинити на 2007 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної
3
Позивач зазначав, що під час виконання трудових обов'язків на вугільному підприємстві ДП «Антрацит», внаслідок нещасного випадку він отримав травму, висновком МСЕК від 19. 10. 2006р. йому встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Посилаючись на те, що в результаті отриманої на виробництві травми, у нього з'явились супутні захворювання, він позбавлений можливості повноцінно працювати, стали обмеженими функції його життєздатності, порушилися психологічні функції, виникло почуття неповноцінності, що призвело до фізичних і моральних страждань, чим йому була заподіяна значна морально шкода, для відшкодування якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму - 400 000грн.
У травні, 2007р. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначив, що трудове каліцтво він отримав як у результаті винних дій ДП «Антрацит», яке грубо порушило вимоги Закону України «Про охорону праці», не створило безпечних умов праці, так і у результаті винних дій Відділення ВД Фонду СНВ у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, яке не проводило профілактичні роботи умов праці в шахті, просив суд з урахуванням висновку МСЕК від 12. 02. 2007р., яким йому було встановлено 80% втрати працездатності та другу групу інвалідності, стягнути у відшкодування моральної шкоди з Відділення ВД Фонду СНВ у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області суму - 400 000грн., з ДП «Антрацит» суму - 400 000грн.
Рішенням місцевого Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27. 06. 2007р. позов задоволено частково, вирішено: стягнути з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму - 15 000грн., в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення ВД Фонду СНВ у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області відмовити за необґрунтованістю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та апеляційній скарзі ДП «Антрацит» ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права і, у скарзі ОСОБА_1 постановлені нового рішення про задоволення його позову, а у скарзі ДП «Антрацит» постановлені нового рішення про відмову у задоволені позову.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши сторони, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга ДП «Антрацит» підлягає частковому задоволенню, а скарга ОСОБА_1 відхиленню, з наступних підстав.
Так, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з факту спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок травми, отриманої на ВП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» ДП «Антрацит», та обов'язку відповідача ДП «Антрацит», на підставі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції 1992р. ), відшкодувати цю шкоду, мотивуючи рішення тим, що у даному випадку існують трудові правовідносини між позивачем та ДП «Антрацит», зазначений відповідач не створив на підприємстві небезпечних умов праці, у результаті чого позивач отримав травму, причинний зв'язок якої з моральною шкодою встановлено висновком медично-соціальної експертизи від 26. 04. 2007р. Крім того, суд в рішенні зазначив, що на момент звернення позивача до суду, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що передбачали порядок відшкодування моральної шкоди, не діяли, так як, були зупинені п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Проте з такими висновками місцевого суду повністю погодитися не можна.
Згідно до роз'яснень п. 5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31. 03. 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в коленій справі з'ясовувати характер
4
шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28; абзацу десятого пункту 7 частини сьомої статті 17 та пункту 7 частини першої статті 22 в частині надання підприємствам фінансової допомоги на безповоротній основі; частини третьої статті 34; частини п'ятої статті 47 (в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
За таких умов, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог пред'явлених до Відділення ВД Фонду СНВ у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області.
Оскільки судом повно та правильно встановлені дійсні обставини справи, однак неправильно застосовано норми матеріального права, судове рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 304 п. 1, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, п. 1 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення місцевого Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 27 червня 2007р. - змінити, в частині стягнення з Державного підприємства «Антрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суми 15 000грн. - скасувати, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антрацит» про відшкодування моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.