АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-2138-2006р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія спори, що виникають - Фролов О.Л.
з земельних правовідносин
Доповідач в апеляційній інстанції - Адаменко Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарова А.Ф.
суддів Адаменко Л.В., Подорога В.М.
при секретарі Ковтун Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права на земельну ділянку.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу,-
в становила:
15 червня 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист права на земельну ділянку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_1, починаючи з 2004 року порушує його права на користування, виділеною йому земельною ділянкою, самовільно захвативши її розміром 4x19м. Вказана частина земельної ділянки була зайнята ним (позивачем) під двір, але ОСОБА_1 викопав на ній яму для нечистот, закидав її будівельними відходами.
Під час розгляду справи у суді ОСОБА_2 змінив частково свої позовні вимоги, просив суд зобов'язати відділ земельних ресурсів, притягнутий до участі у справі в якості співвідповідача, встановити межу між спірними суміжними земельними ділянками з підстав зазначених в первісному позові, та стягнути із відповідача, понесені ним (позивачем) витрати по виготовленню кадастрового плану в сумі 134,94 грн.
4 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про захист права на земельну ділянку, обґрунтовуючи тим, що попередній власник, придбаного ним домоволодіння АДРЕСА_1 користувалась частиною двора відповідача ОСОБА_2, але після її смерті він самовільно захватав частину двору площею 11м2, мотивуючи тим, що його матері необхідний прохід до її частини будинку. При цьому ОСОБА_2 обгородив вказану частину двору парканом.
Рішенням Тальнівського районного суду від 11 жовтня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Ухвалено задоволити частково змінений зустрічний позов ОСОБА_1
Зобов'язано сектор міських земель Тальнівського районного відділу земельних ресурсів встановити межі між суміжними земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 АДРЕСА_1, якими користуються відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 67,47 грн.
ОСОБА_1 на вказане рішення подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи тим. що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права: судом неповно з'ясовані обставини справи та порушені вимоги ч.1 ст,8б ЦПК України при прийнятті рішення про стягнення грошових коштів з нього на користь ОСОБА_2 так, як саме за його клопотанням був виготовлений проект кадастрового плану.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апетяційної скарги та вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те. що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування із слідуючих підстав.
Відповідно до положень статей 8, 55, 124 Конституції України, статей 5. 21, 26. 30, 90, 97, 100, 118, 123, 128, 135, 139, 144-146, 148, 149, 151-155, 158, 161, 210 ЗК України, ч.2 ст. 15 ЦПК України суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної земельним Кодексом України компетенції розглядався органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, з рішенням яких заявник не згідний.
Ч.З ст.158 ЗК України передбачає, що земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства вирішують органи місцевого самоврядування (як органи, що компетентні розглядати земельні спори) - це ради всіх рівнів згідно зі статтями 8-12 ЗК України.
У разі незгоди з рішенням зазначених органів власники землі або землекористувачі мають право звернутись до суду і оскаржити рішення, що було прийняте в позасудовому порядку (ч.2 ст.158 ЗК України).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року спори про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядались вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови у прийнятті заяви чи для закриття провадження у порушеній справі.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був вирішити спір, виниклий між сторонами, про встановлення межі між суміжними земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що вони просили суд. Але Тальнівський районний суд позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не розглянув, переклавши обов'язок про його вирішення на орган, який у передбаченому законом порядку до участі у справі за ухвалою суду притягнутий не був.
Відповідно до ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не розглянув всі вимоги і цей недолік не може бути усунутий ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. Суд першої інстанції фактично не досліджував докази, які необхідно було дослідити для вирішення питання про встановлення межі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Тальнівського районного суду в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.