ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 16/353 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Донецької залізниці |
на рішення | від 19.09.2006 р. господарського суду Донецької області |
у справі | № 16/353 |
за позовом | Донецької залізниці (надалі –Залізниця) |
до | ТОВ “Донбасвуглепереробка” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 228 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2005 р. Залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства 228 грн. штрафу за невиконання плану перевезень у травні 2005 року.
Товариство проти задоволення позову заперечувало.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2006 р. (суддя Богатир К.В.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.
Положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, передбачено планування перевезення вантажів на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників (ст. 18).
Згідно ч. 1 ст. 20 Статуту залізниць України виконання перевезень, у тому числі на пред’явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця, враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми.
Формою облікової картки і Правилами її заповнення встановлено, що облік виконання плану ведеться щоденно, подекадно і в цілому за місяць.
Відповідальність за невиконання плану визначається згідно з пунктами 6.5, 6.10 Правил планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 р. № 873.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згідно облікової картки виконання плану перевезень № 2246 за травень 2005 р. впродовж планового місяця відповідач виконав план перевезення у тоннах завантаживши 18004 тони вантажу у 261 напіввагони.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень за травень 2005 року, господарський суд першої інстанції застосував до спірних відносин п. “г” ст. 107 Статуту залізниць України, в якому зазначено, що вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконання плану в тонах вантажів, перевезення яких планується у тонах і вагонах.
Однак, дані висновки зроблені з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідно до ст. 106 Статуту залізниць України крім відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по тоннам і вагонам, вантажовідправники несуть відповідальність ще й за невиконання плану по залізницям призначення.
Як вбачається, з облікової картки виконання плану перевезень № 2246 за травень 2005 року, за першу декаду місяця відповідачем не виконано план по залізницям призначення в 2-ій декаді –11 вагонів.
Разом з тим, господарським судом не було досліджене питання відповідальності вантажовідправника за невиконання плану перевезень по залізницям призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В порушення вказаних вимог, місцевим господарським судом під час нового розгляду справи не виконано вказівок, що містилися в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2006 р.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Донецької залізниці задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2006 р. у справі № 16/353 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа