Справа № 11-3551 2006 р.
Головуючий у 1 інстанції Дерев'янко Г.В.
Доповідач Самойленко А.І.
УХВАЛА
Іменем України
28 листопада 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Самойленко А.І. суддів Яременка А.Ф., Сєдиха А.В.
з участю прокурора Андрєєвої Ж.М. захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2. засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями захисників ОСОБА_1., ОСОБА_5. і ОСОБА_2., засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_4 на вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 3 березня 2006 року, яким
ОСОБА_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,
мешкання м.Донецька, раніше судимого: 1)
1997 р. за ст.141 ч.2 КК України 1960 року на 2
роки позбавлення волі з відстрочкою
виконання вироку на 2 роки; 2) 1999 р. за
ст.206 ч.2, 43 КК України 1960 року на 2 роки
1 місяць позбавлення волі; 3) 29.04.2002 р. за
ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч.2, 187 ч. 1, 70 КК України на
З роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого
з місць позбавлення волі 24.09.2004 року
умовно-достроково на 1 рік 9 днів
засуджено за ст.187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна засудженого. На підставі ст.71 КК України до цього покарання
частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Кіровського
районного суду м.Донецька від 29.04.2002 року у виді 6 місяців позбавлення
волі і остаточно призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією
всього майна засудженого;
ОСОБА_4, уродженця м.Донецька, без певного місця проживання, раніше судимого 9.07.2002 р. за ст.ст. 185 ч.2 і 185 ч.З, 309 ч.І КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 28.10.2003 року на підставі ст.2 Закону України "Про амністію" від 11.07.2003 року засуджено за ст.187 ч.2 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.
ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визнано винними у тому, що вони 8 травня 2005 року, діючи за попередньою змовою між собою і третьою особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, перебуваючи в салоні автомобіля "Форд-сієра", відповідно до раніше встановленої домовленості між ними, з метою заволодіння чужим майном напали на водія автомобіля ОСОБА_6. Під час нападу, застосовуючи до останнього насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, і погрози такого насильства, третя особа схопила ОСОБА_6 за горло руками і приставила ніж, ОСОБА_4 схопив потерпілого за руки, а ОСОБА_2 наніс потерпілому 2 удари кулаком. Подавивши таким чином волю потерпілого до опору, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і третя особа завдали ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень і заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1450 гривень.
В апеляціях:
захисники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати вирок щодо ОСОБА_2, а справу щодо останнього закрити через недоведеність факту вчинення засудженими розбійного нападу на потерпілого. В обгрунтування доводів апеляції посилаються на те, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 грунтуються на суперечливих показаннях потерпілого і доказах, які були отримані під час досудового слідства з порушенням кримінально-процесуального закону, через що не можуть бути визнані доказами вини засудженого;
захисник ОСОБА_5, посилаючись на аналогічні обставини, просить скасувати вирок щодо засудженого ОСОБА_4 із закриттям справи через недоведеність факту вчинення засудженими розбійного нападу на потерпілого;
засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у своїх апеляціях і доповненнях до них просять скасувати вирок щодо них, а справу повернути на додаткове розслідування. В обгрунтування доводів апеляції посилаються на те, що розбійного нападу на потерпілого вони не вчиняли, що кримінально справа щодо них сфальсифікована органами досудового слідства, докази у справі під час досудового слідства отримані з порушеннями вимог КПК України. їх доводам про ці обставини суд першої інстанції не дав належної оцінки, сам порушив їх права в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_4 тричі, а ОСОБА_2 один раз видалив із зали судового засідання, через що вони були позбавлені можливості здійснювати свій захист. Крім цього, вирок суду їм не був проголошений в суді, скарга ОСОБА_4 в порядку ст.236-1 КПК України на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції не була прийнята до розгляду.
Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_4 які підтримали свої апеляції, думку прокурора про необхідність часткового задоволення апеляцій і скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд через порушення вимог ст.322 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи під час її судового розгляду підсудний ОСОБА_4 18 жовтня 2006 року постановою судді був видалений із залу засідання до закінчення допиту підсудного ОСОБА_2 за порушення порядку дослідження доказів у справі, непідкорення розпорядженням головуючого. При цьому, таке рішення було прийнято судом за перше таке порушення з боку підсудного ОСОБА_4, без його попередження про можливе видалення у разі повторення ним зазначених дій.
Аналогічним чином постановою від 25 листопада 2005 року підсудний ОСОБА_4 був видалений із залу засідання на весь час розгляду справи за порушення порядку засідання, непідкорення розпорядженням головуючого.
Постановою судді від 1 березня 2006 року за порушення порядку засідання і непідкорення розпорядженням головуючого із залу засідання на весь час розгляду справи були видалені підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_2. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання порядок в судовому засіданні порушував лише підсудний ОСОБА_4, а будь-які даних про вчинення таких дій з боку підсудного ОСОБА_2 в протоколі відсутні. Крім цього, підсудний ОСОБА_2 був видалений із залу засідання без попередження про можливість такого рішення щодо нього у разі повторення ним порушення порядку судового засідання.
Згідно вимог ст.272 КПК України якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкориться розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання. При повторному порушенні порядку судового засідання підсудного за ухвалою суду можна видалити з залу засідання тимчасово або на весь час судового розгляду справи. У цьому випадку вирок після його винесення негайно оголошується підсудному.
Однак, в порушення наведених вимог закону суд першої інстанції видалив з залу засідання підсудних ОСОБА_4 і ОСОБА_2 без попередження про можливість застосування до них таких рішень, а підсудного ОСОБА_2 і взагалі без наявності даних про вчинення ним будь-яких порушень порядку судового засідання. Після винесення вироку він не був проголошений ОСОБА_4 і ОСОБА_2.
Таким чином, видалення підсудних з залу судового засідання було здійснено судом з порушенням вимог ст.272 КПК України, що у свою чергу призвело до порушення прав підсудних на участь в судовому засіданні і здійснення ними права на захист, в тому числі, на участь у судових дебатах, на останнє слово.
Крім цього, після проведення судових дебатів суд 1 березня 2006 року видалився у нарадчу кімнату для постановления вироку, який був проголошений 3 березня 2006 року. Однак, 2 березня 2006 року суд без відновлення судового слідства вийшов з нарадчої кімнати і роз'яснив учасникам судового розгляду про, що вирок буде проголошений 3 березня 2006 року в 11.00 і в цей же день, тобто 2 березня 2006 року головою суду була розглянута заява підсудного ОСОБА_4 про відвід судді - головуючій у справі і винесена постанова про відхилення відводу. Наведені обставини свідчать про залишення судом нарадчої кімнати під час постановления вироку, виконання у цей час процесуальних дій у справі, тобто, про порушення таємниці наради суду.
Зазначені порушення судом вимог ст.372 КПК України, які призвели до порушення прав підсудних, в тому числі права на захист і на останнє слово, порушення таємниці наради суду при постановленні вироку згідно вимог ст.ст.370, 374 ч.2 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку і тягнуть скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд.
У той же час, доводи апеляцій засуджених про те, що суд при розгляді справи не прийняв і не розглянув скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції не можуть бути взяті до уваги при розгляді апеляцій на оскаржуваний вирок, оскільки така скарга розглядається судом не при розгляді кримінальної справи по суті, а в окремому провадженні в порядку, передбаченому ст.236-2 КПК України.
Оскільки вирок суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд під час якого суд першої інстанції повинен дослідити усі докази у справі і перевірити твердження підсудних про їх невинуватість, апеляційний суд згідно вимог ст.374 ч.З КПК України не вправі давати оцінку доводам апеляцій про недоведеність обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_4.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляції захисників ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_2., засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 3 березня 2006 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той суд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_4 залишити без зміни у виді взяття під варту.
Судді: