ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 28/399-05-8933 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Першикова Є.В. |
суддів : | Савенко Г.В. Ходаківської І.П. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Одеської обласної ради "Динамо"фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України |
на рішення | від 23.12.2005 господарського суду Одеської області |
у справі | № 28/399-05-8933 господарського суду Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Росток" |
до | Одеської обласної ради "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України |
про | визнання дійсним договору купівлі-продажу |
за участю представників сторін:
позивача: не з’явились
відповідача: не з’явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 14.12.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Росток»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача –Одеської обласної організації фізкультурно-оздоровчого товариства «Динамо»України про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року укладеного між сторонами по справі та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року.
13.12.2005 року позивач надав уточнення до позовної заяви щодо укладання додаткової угоди між сторонами від 23.11.2005 року про зміну предмету договору від 05.09.2005 року, у зв’язку з проведенням Білгород-Дністровським БТІ інвентаризації нерухомого майна та наданням технічних паспортів на об’єкти нерухомості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2005 року у справі № 28/399-05-8933 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Росток»задоволено повністю, а саме: визнано дійсним договір купівлі-продажу від 05.09.2005 року, а також додаткову угоду до договору від 23.11.2005 року, згідно з яким Одеська обласна організація фізкультурно-оздоровчого товариства «Динамо»України продала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Росток»придбала належне Одеській обласній організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо»України нерухоме майно –комплекс будівель та споруд з майном, які є конструктивними елементами та невід’ємною частиною цього нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Сонячний район, 57 км. траси Одеса-Ізмаїл.
Одеська обласна організація фізкультурно-оздоровчого товариства «Динамо»України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 14.07.2006 року № 7, в якій просила вказане рішення господарського суду Одеської області скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.08.2006 року касаційну скаргу Одеської обласної організації фізкультурно-оздоровчого товариства «Динамо»України було повернуто без розгляду на підставі п.3,5,6 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 року вказана ухвала Вищого господарського суду України була скасована, справу передано на розгляд до Вищого господарського суду України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що підстав для її задоволення не має з огляду на наступне.
Як встановлено господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Росток»(як покупець) та Одеська обласна організація фізкультурно-оздоровчого товариства «Динамо»України (як продавець) 05.09.2005 року уклали у письмовій формі договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити у строки та на умовах зазначеного договору, індивідуально визначене майно розташованого за адресою: 59 км. Кароліно-Бугаської коси (берег Дністровського лимана, Одеської області, Білгород-Дністровського району, с.Затока.
Відповідно до вищевказаного договору (п.1.2.), право власності на майновий комплекс, що розташовано за адресою: 59 км. Кароліно-Бугаської коси (берег Дністровського лимана, Одеської області, Білгород-Дністровського району, с. Затока, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Росток»з моменту підписання дійсного договору та акту прийому-передачі від 08.09.2005 року (акт є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року).
Згідно вказаного договору купівлі-продажу (п. 1.5.) сторони зобов’язались нотаріально посвідчити дійсний договір у строк до 08.09.2005 року.
Але відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення вказаного договору. В обгрунтування своєї відмови відповідач зазначає про належне виконання своїх зобов’язань за договором, відповідно до ст.ст. 662, 689 Цивільного кодексу України та умов договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року.
Сторонами було укладено додаткову угоду від 23.11.2005 року, відповідно до якої відповідач прийняв на себе зобов`язання передати у власність позивачу нерухоме майно, яке розташоване на Базі відпочинку «Динамо»за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Сонячний район, 57 км. траси Одеса-Ізмаїл.
Згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року позивача зобов’язано сплатити ціну договору в строк визначений договором.
Позивачем вказані умови договору були виконані належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 14.11.2005 року на суму 30.000 грн., № 68 від 02.12.2005 року на суму 30.000 грн., тобто позивачем було перераховано на рахунок відповідача 60.000 грн.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені Законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча би однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В даному випадку, узгодження між сторонами усіх істотних умов договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року та додатковою угодою від 23.11.2005 року підтверджується наявністю оригінального екземпляру вказаного договору та додаткової угоди, які підписані повноважними представниками сторін та належними печатками юридичних осіб.
Підтвердженням виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна є акт прийому-передачі від 08.09.2005 року, який є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року.
Також слід зазначити, що п. 1.5. договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року закріплено, що сторони зобов'язані на протязі трьох днів з моменту підписання договору, нотаріально посвідчити договір.
Як зазначається в рішенні господарського суду, відповідачем підтверджено відмову від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 05.09.2005 р. та факт порушення ст. 525 ЦК України, а саме одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Згідно п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" якщо угода, яка підлягає нотаріальному посвідченню, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК (в редакції 1963 р.) за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду України, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу від 05.09.2005 року та додаткової угоди від 23.11.2005 року дійсними.
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України „Про власність", ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном.
Згідно ст. 49 Закону України „Про власність", володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.
Згідно ст. 49 Закону України „Про власність", володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.
Відповідно до чинного законодавства та враховуючи встановлення господарським судом першої інстанції факту отримання позивачем у власність від відповідача нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Сонячний район, 57 км. траси Одеса-Ізмаїл, враховуючи виконання позивачем зобов’язання щодо сплати ціни договору в строк, визначений договором, судова колегія підтримує висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, Сонячний район, 57 км. траси Одеса-Ізмаїл.
Посилання скаржника на те, що позивач не надав доказів виконання умов ст.5 Господарського процесуального кодексу України також не є підставою для скасування рішення, оскільки як зазначається в рішенні господарського суду Одеської області, відповідач за вихідним № 18596 від 19.10.2005 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вимоги позивача визнає та вказує, що укладений договір має бути визнаний судом дійсним.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Одеської обласної ради "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2005 року у справі № 28/399-05-8933 залишити без змін.
Головуючий - суддя Є.Першиков
Судді Г.Савенко
І.Ходаківська