ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 грудня 2006 р.

№ 3/366

                                         

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                   Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Подільська комерційна компанія” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. та рішення господарського суду м Києва від 01.08.2006р.

у  справі                    №3/366 господарського суду м. Києва

за позовом                 Закритого акціонерного товариства

“Подільська цементна компанія”  

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВД”

про                              стягнення 720грн.

за участю представників:

ЗАТ “Подільська цементна компанія” – Ракітін С.П.;

ТОВ “ДВД” –Зайцева М.Г.; Самуйленко Г.В.

в с т а н о в и л а :

Закрите акціонерне товариство “Подільська цементна компанія” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “ДВД“ 720грн.  заборгованості з орендної плати, нарахованої у період з червня 2003р. по червень 2006р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що є правонаступником орендодавця  за договором оренди №1 від 01.10.99р., який укладено між ЗАТ “Інтеграція” та відповідачем –ТОВ “ДВД”. Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати орендної плати виконує лише частково і вносить орендну плату без врахування ПДВ (а.с.2-3).

Відповідач у справі – ТОВ “ДВД” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на виконання ним зобов’язань з оплати орендної плати, заборгованість з якої відсутня. При цьому, у відзиві на позов відповідач пояснює, що вартість орендної плати за квартал, визначена додатковою угодою, вже включає в себе податок на додану вартість (а.с.35-36).

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.08.2006р.у задоволенні позову відмовлено (а.с.90-93).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не порушував взятих на себе зобов’язань в частині сплати орендної плати і заборгованість за вказаний позивачем період відсутня.  

Постановою Київського апеляційного господарського суду від  26.10.2006р. рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2006р. залишено без змін (а.с.173-177).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ “Подільська комерційна компанія” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені вимоги задовольнити.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням та  порушенням судами норм матеріального права

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 01.10.99р. між ЗАТ “Інтеграція” та ТОВ “ДВД” укладено договір №1, предметом якого є передача в строкове платне користування нежилих приміщень розташованих у будинку №4 по вул. Скляренка у м. Києві, загальною площею 3 492,50м2.

Строк дії договору визначений п.8.1 договору  –до 01 січня 2031 року.

В силу ст.4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Отже, зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним.

Враховуючи, що відносини сторін у зв’язку з укладенням зазначеного договору виникли до прийняття ЦК та ГК України, але права та обов’язки продовжують існувати після 01.01.2004р., судами вірно, з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГК України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, застосовувались до взаємовідносин сторін норми зазначених кодексів.

Суд апеляційної інстанції вірно визначив, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди).

Так, в силу п.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на   певний строк  у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами  п.6 вказаної норми, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Умовами договору передбачено, що відповідач сплачує орендну плату у розмірі 2 000грн. щоквартально. При цьому, п.3.4. договору встановлено, що орендна плата вноситься до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

У подальшому, додатковою угодою №1 від 15.10.2000р. сторонами зменшено розмір орендної плати до 300грн. за квартал.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо сплати орендної плати відповідно до п.3.4 договору.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, судами встановлено, що приміщення, яке є об’єктом оренди відповідно до умов вказаного договору, передано в якості внеску до статутного фонду ЗАТ “Подільська комерційна компанія” згідно договору про створення та діяльність товариства, який зареєстровано 01.08.2002р., і акта прийому-передачі від 30.07.2002р.

В силу ст.268 ЦК УРСР (чинному на момент переходу права власності), при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

За таких обставин, суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що до позивача перейшли всі права та обов’язки орендодавця за вищезгаданим договором. Отже, ЗАТ “Подільська комерційна компанія” є належним позивачем у даній справі.

В силу ст.161 ЦК УРСР України (чинному в період, за який у т.ч. заявлені вимоги), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обов’язок визначений і діючими на момент звернення до суду з позовом та порушення зобов’язання відповідачем  нормами.

Так, відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що судами встановлено, що відповідач не порушував взяті на себе зобов’язання з оплати орендної плати і заборгованості за вказаний у позові період не має, суди обґрунтовано  дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.

Посилання скаржника на те, що додатково до визначеної додатковою угодою орендної плати у розмірі 300грн. відповідач повинен сплачувати ПДВ необґрунтовані. Як встановлено судами на підставі зібраних у справі письмових доказів, вартість оренди за умовами договору складає 300грн. і до вказаної суми вже включений ПДВ. Зазначене волевиявлення сторін договору – ЗАТ “Інтеграція” та ТОВ “ДВД” підтверджується актами до зазначеного договору (а.с.64-71), актом звірки від 14.12.2005р. (а.с.72), що підписані відповідачем та ЗАТ “Інтеграція. Відповідно до вказаних документів, вартість послуг з користування орендованим приміщенням складає 300грн. із зазначенням, що в цю суму вже включено  ПДВ.

Зміни чи доповнення до зазначеного договору сторонами у справі не вносились у відповідному порядку.

В силу ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі №3/366 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу  Закритого акціонерного товариства “Подільська комерційна компанія” –без задоволення.

            Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                               Васищак І.М.

                                                                                              Палій В.М.