СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10 липня 2006 року | Справа № 2-25/6266-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Шевченко Н.М.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 10.04.2006 у справі №2-25/6266-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" (вул. Будівельна, 23,Бахчисарай,98400)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" не є суб’єктом орендних правовідносин відповідно до Закону України „Про оренду землі” та договору оренди земельної ділянки, тому не може бути визнаний платником орендної плати за землю відповідно до Закону України „Про плату за землю”.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2006 у справі № 2-25/6266-2006А (суддя Маргарітов М.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення задоволено.
Постанова господарського суду мотивована тим, що позивач не є стороною за договором оренди земельної ділянки, а тому на нього не може бути покладений обов’язок зі сплати орендної плати. Крім того, орендна плата не є податковим зобов’язанням та не може стягуватись Державною податковою інспекцією як податок або обов’язковий збір.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з договором доручення, обов’язок зі сплати орендної плати покладається на позивача. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконтакт" до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим був наданий розрахунок орендної плати за землю, тому ця сума є узгодженим податковим зобов’язанням.
Заперечення на апеляційну скаргу позивач не надав.
Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, проте сторонами не реалізовано своє процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін у відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
20.10.2005 Державна податкова інспекція у місті Ялта в Автономній Республіці Крим надіслала на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/1345 про сплату узгодженого податкового зобов’язання зі сплати орендної плати за землю у сумі 15202,54 грн., в тому числі 15040,58 грн. основного боргу та 161,96 грн. пені за прострочку платежів (а.с.6).
18.11.2005 Державна податкова інспекція у місті Ялта в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що складено акт № 908 (а.с. 16-18). Відповідно до статті 27 Закону України „Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
На підставі зазначеного акта 29.11.2005 Державна податкова інспекція у місті Ялта в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0014581800 про застосування фінансових санкцій у сумі 3008,21 грн. (а.с. 11)
Крім того, 19.01.2006 Державна податкова інспекція у місті Ялта в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача рішення № 8 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків (а.с. 10).
Позивач оскаржує податкове повідомлення –рішення від 29.11.2005 № 0014581800, другу податкову вимогу від 20.10.2005 № 2/1345 та рішення про стягнення коштів від 19.01.2006 № 8.
Друга податкова вимога від 20.10.2005 № 2/1345 була прийнята та надіслана позивачу на підставі податкового розрахунку зі сплати орендної плати за землю за період з квітня по грудень 2005 року, який позивач надав до органів податкової служби 05.08.2005 (а.с.35). В зазначеній вимозі сума 15202,54 грн. визначається як сума узгодженого податкового зобов’язання у відповідності до абзаців 1-2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.
Але, відповідно до частини 2 статті 5 Закону України „Про плату за землю” суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки і землекористувач, у тому числі орендар. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є ні власником земельної ділянки, ні орендарем. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України „Про оренду землі” орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі (а.с. 7-9), за користування якою нарахована орендна плата, укладений між Радою міністрів Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рисско”. Отже, позивач не є ні орендодавцем ні орендарем землі, за користування якою нарахована орендна плата.
Доводи відповідача про те, що обов’язок сплатити орендну плату передбачений додатковою угодою № 3 (а.с. 34) до договору доручення від 05.12.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рисско” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконтакт", та рішенням № 3 виконавчого комітету Симеїзської селищної ради покладений на позивача, відповідають змісту вказаних документів. Але зазначені документи суперечать чинному законодавству, а тому їх положення не підлягають застосуванню. Відповідно до статті 4 Закону України „Про систему оподаткування” платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Обов’язок сплачувати податки і збори є публічно –правовим, а тому його покладення на іншу особу на підставі цивільно-правового договору або рішенням місцевої ради може вважатись припустимим, якщо таке передбачено законом. Оскільки таке не передбачено, то перекладення обов’язку сплати податків і обов’язкових зборів на інших осіб є неправомірним.
Слід також враховувати, що пункт 8 статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” відносить орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності до категорії загальнодержавних податків і зборів.
Викладене дає підстави для висновку про те, що належним платником орендної плати є Товариство з обмеженою відповідальністю „Рисско”, а тому пред’явлення до позивача вимоги про сплату орендної плати не має правових підстав.
За таких умов, податкове повідомлення –рішення від 29.11.2005 № 0014581800, друга податкова вимога від 20.10.2005 № 2/1345 та рішення про стягнення коштів від 19.01.2006 № 8 підлягають визнанню нечинними.
Подана відповідачем апеляційна скарга не містить доводів та посилань на обставини, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Зазначення в апеляційній скарзі на загальний порядок стягнення погодженого податкового зобов’язання не може бути прийнято до уваги, оскільки позивач не є суб’єктом, що несе обов’язок внесення платежу, що віднесений законом до категорії податків.
В резолютивній частині постанови господарського суду Автономної Республіки Крим визнається нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим від 29.11.2005 № 0041581800, але як вбачається з матеріалів справи (а.с. 11) податкового повідомлення –рішення із зазначеним номером немає. Позивач оскаржує податкове повідомлення –рішення від 29.11.2005 № 0014581800, тому в цій частині постанова господарського суду підлягає зміні.
Керуючись статтєю195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим від 25.05.2006 задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2006 у справі № 2-25/6266-2006А змінити, викласти пункт 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"2. Визнати нечинними податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим від 29.11.2005 № 0014581800 про застосування фінансових санкцій у сумі 3008,21 грн., другу податкову вимогу від 20.10.2005 № 2/1345 про сплату узгодженого податкового зобов'язання у сумі 15202,54 грн. та рішення від 19.01.2006 № 8 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків."
3. В іншій частині постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2006 у справі № 2-25/6266-2006А залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Н.М.Шевченко