Справа № 2-2484 /2007 рік
РІШЕННЯ
іменем України
07 грудня 2007 року Торезький міський суд Донецької області у складі:
Головуючого-судді Сенчишина Ф.М.
При секретарі Лук'яновій І.Ю.
За участю позивача - відповідача ОСОБА_1
Представника позивача - відповідача ОСОБА_2
Відповідача - позивача ОСОБА_3
Представника відповідача - позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та усунення перешкод у здійсненні права власності зі сторони відповідача, вселення позивачки в квартиру, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, згідно якого з відповідачем ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 1999 року. Шлюб зареєстровано відділом РАЦСу Торезького міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 319. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. 31 серпня 1999 року в період фактичного мешкання з відповідачем за спільні кошті була придбана АДРЕСА_1. Договір купівлі -продажу від 31 серпня 1999 року, посвідчений Торезькою державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 1-1844 на ім'я відповідача. Зареєстрована у спірній квартирі позивачка з часу її придбання, однак відповідач перешкоджає позивачці та неповнолітньої доньці мешкати в ній. Право власності на 1 / 2 частину зазначеної квартири позивачка має намір оспорювати в судовому порядку, але спочатку бажає вселитися у квартиру з донькою, оскільки має на це право. У теперішній час позивачка вимушена мешкати у родичів, тому що свого іншого житла не має. Непроживання в квартирі більш ніж шість місяців мало місце з поважної причини, а саме у зв'язку з виїздом за кордон для праці за контрактом.
ОСОБА_1 просить вселити її з неповнолітньою донькою в АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_3 подав суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа паспортне відділення Торезького MBГУМВС України в Донецькій області, згідно якого за договором купівлі -продажу від 31 серпня 1999 року, посвідченим Торезькою державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 1-1844, він є власником АДРЕСА_1. 09 вересня 1999 року він уклав шлюб з ОСОБА_1, яка 28 січня 2000 року була зареєстрована за адресою знаходження квартири. У теперішній час ОСОБА_3.3вернувся до Торезького міського суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки в них склалися відносини, які перешкоджають подальшому збереженню шлюбу. ОСОБА_1 у квартирі не проживає з листопада 2006 року, мешкає у своїх батьків. В зв'язку з тим, що позивач є власником вищезазначеної квартири, він має витрати по комунальним послугам з урахуванням реєстрації в ній ОСОБА_1, тому виникла необхідність в усуненні перешкод користування правом власності.
ОСОБА_3 просить усунути перешкоди у здійсненні ним права власності, зобов'язавши паспортне віділення Торезького MBГУМВС України в Донецькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1.
Ухвалою суду первісні та зустрічні позовні вимоги об'єднані в одне провадження. 18 жовтня 2007 року ОСОБА_3, змінив свої позовні вимоги, зазначивши, що за період сумісного мешкання з ОСОБА_1 вони виїжджали до Італії працювати, де перебували з березня 2001 року по квітень 2006 року. Перебуваючи в Італії відносини між ними перестали існувати, оскільки стало відсутнє взаєморозуміння, що призвело до припинення фактичних шлюбних відносин з початку квітня 2006 року, з чим ОСОБА_1 була згодна при вирішенні питання про розірвання шлюбу. Фактично ОСОБА_1 не мешкає у спірної квартирі з березня 2001 року. Після припинення
2
фактичних шлюбних відносин з квітня 2006 року, ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_2, до липня 2007 року не виявляла зацікавленості до зазначеної квартири, поштову кореспонденцію також по цій адресі не отримувала. У теперішній час ОСОБА_1 придбала іншу квартиру, яку оформила на свого батька. Вважає що ОСОБА_1 не проживає на спірній житлової площі без поважних причин більше ніж рік.
ОСОБА_3 просить визнати ОСОБА_1. такою, що втратила право користування житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1.
29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, зазначила, що кошти на придбання квартири надала її мати, які вони поступово віддавали. Вона робила ремонт у зазначеній квартирі, коли приїзжала з Італії, приймала участь у ремонті під'їзда.
ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1 / 2 частину АДРЕСА_1, розділити її в рівних частках між нею та відповідачем, усунути перешкоди права власності на зазначену квартиру зі сторони відповідача.
19 листопада 2007 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просить визнати за нею та відповідачем право спільної сумісної вланості на АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони грунтуються, заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Пояснила суду, що дійсно вона познайомилася з відповідачем в травні 1999 року, а почала жити з ним однією сім'єю в червні - липні 1999 року. Оскільки власного житла вони не мали, то мешкали в квартирі її батьків за адресою АДРЕСА_3. Під час спільного проживання вони жили однією сім'єю, мали спільний бюджет, витрати. Заробляли небагато, але на харчування вистачало. Ще до укладення шлюбу вони вирішили придбати квартиру і разом попросили у її матері в борг гроші на придбання квартири у розмірі 2000 гривень, які вона їм дала. Письмово це не оформлялося. За ці гроші вони 31 серпня 1999 року придбали АДРЕСА_1. Купівля -продаж квартири були оформлені на ОСОБА_3, оскільки вона йому повністю довіряла. 09 серпня 1999 року вона з ОСОБА_3. уклали шлюб. В квартирі вона зареєструвалася 28 січня 2000 року. Невздовзі вони поїхали на заробітки до Італії, де вона народила спільну дитину. Вже на заробітках вони з зароблених грошей повернули борг матері. Повернулася на Україну в квітні 2006 року, привезла доньку. В цей час мешкала в їх квартирі, знову поїхала до Італії в вересні 2006 року та повернулася на Україну в липні 2007 року. За час останньої поїздки розсварилася з ОСОБА_3, він поїхав додому раніше. Коли вона, повернувшись додому, намагалася пройти до квартири, ОСОБА_3 її не пропустив, поміняв замок, та відмовився давати їй ключ від квартири. Вона тимчасово живе у різних родичів, власного житла не має. В спільну квартиру вона та її близькі вкладали й особисті кошти на її ремонт, облаштування (шпалери, покраска, вхідні металеві двері, грати, заміна вибитого скла, стільникова антена).
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, зазначила, що ОСОБА_3 не довів, що придбав квартиру за власні кошти а ОСОБА_1 через нетривалий час відсутності (вересень 2006 року - липень 2007 року) не втратила права проживання в спірній квартирі.
ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони грунтуються, заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Пояснив суду, що до шлюбу в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 не перебував, вона жила в квартирі бітьків, а він приходив до неї в гості. Спільний бюджет вони, відповідно, також не мали. Спірну квартиру придбав за власні кошти, а він їх мав, оскільки у його родини були палатки на базарі - вони займалися підприємницькою діяльністю. Грошей в борг у матері ОСОБА_1 не брав, брав його брат на бізнес, а віддавали їх дійсно під час заробітків в Італії, оскільки там була майже вся їх родина. Визнав факт того, що ОСОБА_1 мешкала в спірній квартирі до вересня 2006 року, коли останній раз поїхала до Італії. Повернулася в липні 2007 року, на той час їх шлюбні відносини практично припинилися, а оскільки квартира однокімнатна, то він не міг жити в одній квартирі ж чужою людиною. Він замінив замок через те, що той зламався, але дійсно ключа ОСОБА_1 не давав і до квартирии її не пускав, оскільки квартира належить йому.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 та заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначив, що ОСОБА_1 не доведено, що на час придбання квартири вони перебували в фактичних шлюбних відносинах і що квартиру придбано за спільні кошти, зокрема, що гроші на квартиру давала мати ОСОБА_1 в борг.
За клопотанням сторін в судовому засіданні допитані свідки:
батько ОСОБА_1 - ОСОБА_6, який пояснив суду, що дійсно його
3
донька та майбутній зять з травня 1999 року мешкали в їх квартирі, там були усі їх речі,
а потім його дружина дала їм в борг гроші, на які ті придбали квартиру, просили в борг гроші
при ньому обидва (донька та зять), його дружина також передавали гроші їм в його присутності.
Гроші у дружини були, оскільки вона продала батьківський будинок. Потім донька з чоловіком
поїхала до Італії, повернулася в квітня 2006 року і жила по вересень того ж року в їх (доньки та
зятя) квартирі. Ремонт квартири в шлюбі робили за спільні кошти, він особисто за свої кошти
міняв скло, коли його вибили на балконі та балконній двері, ставив грати на вікна, приймав
участь, коли ставили металеві двері в під'їзді. Платив за комунальні послуги, коли батько
Цапкова відмовився це робити за ті гроші, які його донька з чоловіком пересилали на його рахунок;
ОСОБА_7, сват ОСОБА_6, який пояснив
суду, що в 2006 році допомогав міняти замок в квартирі ОСОБА_1, яка в той час жила в ній
разом з дитиною, квартира була жилою, в ній були телевізор, речі, дитячі іграшки;
ОСОБА_8, друг ОСОБА_6 , який пояснив суду, що родину
ОСОБА_6 знає давно. ОСОБА_6 казав йому що його дружина подарувала доньці та зятю
квартиру. Коли ОСОБА_1 в 2006 році приїжджала, вони міняли тен в баці та ставили на даху
стільникову антену, він допомогав. ОСОБА_1 жила в цій квартирі до кінця серпня чи вересня 2006 року. На підтвердження заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:
копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1;
копія витягу з книги записів актів про народження ОСОБА_5;
копія нотаріально - посвідченого договору купівлі - продажу АДРЕСА_1 від 31 серпня 1999 року;
копія домової книги;
акт ЖЕП № 7 від 19 березня 2007 року;
акт обстеження громадським дільничним комітетом "Центральний" умов проживання ОСОБА_3 від 21 серпня 2007 року;
копія закордонного паспорту ОСОБА_3;
копія акту ЖЕП № 7 від 30 липня 2007 року;
копія акту ЖЕП № 7 від 03 серпня 2007 року;
акт обстеження громадським дільничним комітетом "Центральний" умов проживання ОСОБА_1 від 18 жовтня 2007 року;
акт ЖЕП № 7 від 24 жовтня 2007 року;
копія договору на вклад між АПП банком "Аваль" та ОСОБА_1 від 09 серпня 2006 року;
довідка Торезького ПУВКХ від 29 жовтня 2007 року;
копія рішення Торезького міського суду від 06 листопада 2007 року про розірвання шлюбу між
ОСОБА_3 та ОСОБА_1;
копія договору нотаріально - посвідченого купівлі продажу будинку від 03 липня 1998 року.
Аналізуючи наявні докази, суд критично оцінює показання свідків, оскільки вони всі є особами, певним чином зацікавленими в результаті розгляду справи, та співвідносить їх з пояснення інших учасників процесу, іншими доказами, достовірність яких не оскаржується сторонами.
На пропозицію головуючого в цивільній справі, сторони інші докази в суду не надали, тому суд встановлює наявність або відсутність юридичних фактів на підставі наданих доказів.
На підставі досліджених доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:
31 серпня 1999 року ОСОБА_3 за нотаріально - посвідченим договором купівлі - продажу за 2000 гривень придбав АДРЕСА_1. 09 вересня 1999 року ОСОБА_3 улав шлюб з ОСОБА_1. ОСОБА_1 була зареєстрована в належній ОСОБА_3 квартирі 28 січня 2000 року. В 2000 році подружжя виїхало на заробітки до Італії. ОСОБА_1 приїхала до України у квітні 2006 року і мешкала за місцем реєстрації до вересня 2006 року, після чого знову поїхала до Італії. ОСОБА_3 повернувся до України в лютому 2007 року та став постійно жити за місцем реєстрації. ОСОБА_1 повернулася до України в липні 2007 року та намагалася потрапити в квартиру за місцем реєстрації, але ОСОБА_3 чинив їй перешкоди в цьому. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Торезького міського суду від 06 листопада 2007 року (рішення набрало законної сили 17 листопада 2007 року). ОСОБА_1 іншого житла не має.
Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу 1963 року (чинного на час придбання спірної квартири), угоди громадян на суму понад сто карбованців повинні укладатись в письмовій формі.
4
Згідно ст. 46 цього ж кодексу, недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність" (чинного на час придбання спірної квартири), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, (чинного на час придбання спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ч.3 ст. 13 цього ж кодексу, час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Згідно ст. 25 цього ж кодексу, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч.3 ст. 156 Житлового кодексу України, повнолітні члени сім'ї власника квартири зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і при домової території та проведенні ремонту.
Вирішуючи заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання спільної сумісної власності на спірну квартиру, суд виходить з того, що квартира була придбана ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу і такі вимоги могли б бути задоволені судом лише якщо квартира була придбана внаслідок спільної праці ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які на момент придбання квартири були членами сім'ї. Суд навіть не вдається в з'ясування питання про те, чи перебували сторони в фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу на час придбання квартири чи ні, оскільки згідно пояснень позивачки, спільних коштів їм вистачало на проживання, але не більше. Єдиною підставою задоволення позовних вимог могло б бути підтвердження факту отримання сторонами грошей в борг від матері ОСОБА_1 та подальшого повернення їх уже в час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за рахунок спільних грошових коштів, але письмова форма зазначеної угоди не дотримана, суд відповідно не приймає для підтвердження цього факту пояснення свідків, а інші докази для підтвердження цього факту ОСОБА_1 та її представником не надані. Також в судовому засіданні не встановлено, що майно одного з подружжя, а саме квартира яка належить ОСОБА_1., за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, оскільки з пояснень сторін та свідків вбачається що здійснювалися лише поточні ремонтні роботи, для приведення квартири в придатний до проживання стан. Послання ж представника ОСОБА_1 на участь родичів ОСОБА_1 та її особисто в утриманні квартири, як на підставу визнання за нею права власності на неї також не враховується судом, оскільки приймання участі в утриманні квартири та здійснення в ній ремонту є обов'язком члена сім'ї власника квартири. Також не приймає суд до уваги і твердження представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не довів, що придбав квартиру за власні кошти. Суд виходить з того, що ОСОБА_3.3а наявності належним чином посвідченого статусу покупця і, відповідно, власника квартири , не повинен доводити джерело отримання грошових коштів і за наведених обставин це є його правом, а не обов'язком. Правомірність та доведеність придбання ним квартири за власні кошти презюмуються судом, якщо інше не доведено в судовому засіданні. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житлом, та позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод з боку ОСОБА_3 у здійсненні права власності, суд враховує, що право користування є однієї із складових частин права власності. ОСОБА_1 як член сім'ї ОСОБА_3 набула право користування належним йому житлом, в інший спосіб це право задовольнити не може, оскільки не має власного житла. Суд рахує строк відсутності ОСОБА_1 в спірній квартирі з вересня 2006 року, оскільки в судовому засіданні ця дата визнана сторонами і, відповідно, не підлягає доказуванню. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 була відсутньої в спірній квартирі з вересня 2006 року по липень 2007 року, а з липня 2007 року ОСОБА_3 перешкоджав їй у здійсненні права користування спірною квартирою. Таким чином ОСОБА_1 була відсутньою у спірній квартирі менш ніж один рік і, відповідно, не втратила право користування зазначеною квартирою, незалежно від розірвання шлюбу з ОСОБА_3 Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
5
Керуючись ст. 405 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 44, ст. 46 Цивільного кодексу 1963 року, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 22, ст. 25 Кодексу про шлюб та сім'ю, ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність" та ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та усунення перешкод у здійсненні права власності зі сторони відповідача, вселення позивачки в квартиру - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року у ІНФОРМАЦІЯ_3, права користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року у ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою АДРЕСА_1, та вселити ОСОБА_1 в квартиру за адресою АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом - відмовити
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.