ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р. | № 20-7/1241-2-4-7 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Енергетичної компанії “Севастопольенерго” |
на ухвалу | від 25.09.06 |
у справі | №20-7/1241-2-4-7 |
господарського суду | м. Севастополя |
за позовом | ВАТ “Енергетичної компанії “Севастопольенерго” |
до | Комунального підприємства Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс” імені О.С.Круподьорова |
про | стягнення 13593002,78 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Пономарьова П.О., дов. |
від відповідача: | Крочак О.С., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 07.11.01 господарського суду м. Севастополя задоволено позов ВАТ “ЕК Севастопольенерго” до ДКП “Севтролейбус” в частині стягнення 13583217,93 грн.
За заявами відповідача виконання рішення ухвалами господарського суду м. Севастополя неодноразово відстрочувалось. Зокрема, ухвалою від 23.09.05 господарський суд м. Севастополя відстрочив виконання рішення до 23.09.06. Крім того, цією ухвалою замінено боржника ДКП “Севтролійбус” на його правонаступника –Комунального підприємства Севастопольської міської ради “Севелектроавтотранс” імені О.С. Круподьорова.
14.09.06 відповідач звернувся до господарського суду м. Севастополя з заявою про надання відстрочки виконання рішення у справі на один рік.
Ухвалою від 25.09.06 господарський суд м. Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) задовольнив заяву відповідача, надавши відстрочку виконання рішення у справі строком на один рік до 25.09.07.
Ухвалою від 09.11.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування ухвали у справі та направлення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована отриманням копії ухвали про призначення судового засідання разом з заявою про відстрочку лише 25.09.06, тобто у день судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
З метою забезпечення принципу змагальності судочинства ст. 22 ГПК України передбачає, зокрема, право сторін брати участь в господарських засіданнях. Частиною 1 ст. 121 ГПК України передбачено розгляд питання щодо відстрочки виконання рішення у десятиденний строк у судовому засіданні з викликом сторін.
Повідомлення про час та місце розгляду справи здійснюється шляхом надіслання сторонам копій відповідних ухвал відповідно до ст. 87 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що подана 14.09.06 заява відповідача про відстрочку виконання рішення призначена до розгляду ухвалою господарського суду м. Севастополя від 15.09.06. Копії цієї ухвали надіслано сторонам у справі 18.09.06, тобто з дотриманням передбаченого ст. 87 ГПК України п’ятиденного строку.
Вказаною ухвалою призначено судове засідання на 25.09.06 і скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, посилався на отримання ним копії цієї ухвали лише 25.09.06, що зумовило неможливість його участі у судовому засіданні. Проте жодних доказів на підтвердження таких обставин скаржник не надав.
Разом з тим, на запит господарського суду м. Севастополя УДППЗ “Укрпошта” повідомило про отримання листа, в якому направлено копію вказаної ухвали про призначення судового засідання, 21.09.06 представником скаржника по довіреності. Вказані обставини скаржником не спростовано.
З огляду на таке судова колегія не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі доводи щодо неналежного повідомлення скаржника про час та місце засідання суду.
Крім того, скаржник доводить неврахування судом першої інстанції всіх суттєвих обставин при винесенні оскаржуваної ухвали.
Вказана ухвала винесена в порядку ст. 121 ГПК України, згідно з якою при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З аналізу вказаної норми вбачається, що відстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Вирішуючи питання про застосування відстрочки господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
При винесенні ухвали у справі суд першої інстанції виходив з наступного: боржник надав документи, що підтверджують його фінансове становище; збитки підприємства становлять 27 млн. грн. та неможливість виконання рішення, яке пов’язане з здійсненням пільгових перевезень, роботою про регульованому тарифу, підвищення тарифів на енергоносії, газ, воду, які виникли після формування бюджетів, та про часткове добровільне погашення заборгованості на суму 2,6 млн. грн., залишок заборгованості складає 11028545 грн.; в теперішній час вирішується питання про списання заборгованості, виконання рішення в примусовому порядку приведе до арешту коштів на рахунках Боржника, паралізує роботу міського транспорту, приведе до соціальної напруженості в регіоні; в зв’язку з затвердженням Програми соціально-економічного розвитку м. Севастополя (ПКМУ №1017 від 27.07.06), у відповідача з'явилась можливість отримання додаткового цільового фінансування в межах даної програми, починаючи з 2007 року.
З викладеного вбачається, що оскаржувана ухвала заснована лише на висновках суду стосовно скрутного фінансового становища боржника. Тобто обставини щодо фінансового становища стягувача та можливості настання для нього певних негативних наслідків в разі затримки виконання рішення судом не досліджувались. Також суди не надали жодної правової оцінки обсягу виконання відповідачем судового рішення протягом п’яти років з моменту його прийняття та обставинам стосовно вжиття відповідних заходів, на які посилались боржник та його власники при попередніх зверненнях з приводу відстрочки виконання рішення.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала господарським судом м. Севастополя від 25.09.06 про відстрочку виконання рішення у справі не відповідає вимогам ст.ст. 43, 43, 86 ГПК України, які передбачають винесення вмотивованої ухвали заснованої на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з дотриманням принципу змагальності сторін.
З огляду на таке вказана ухвала підлягає скасуванню, а заяву відповідача слід направити до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду. При новому розгляді судам слід встановити усі суттєві обставини з урахуванням вимог ст. 129 Конституції України, ст.ст. 45, 121 ГПК України, які передбачають обов’язковість судових рішень та надання відстрочки щодо їх виконання у виняткових випадках.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу задовольнити.
2.Ухвалу від 25.09.06 господарського суду м. Севастополя у справі №20-7/1241-2-4-7 скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для нового розгляду заяви про відстрочку виконання рішення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький