ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2013 р. (13:11) Справа №801/7777/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Пакет Т.В.,
при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора м. Сімферополя до Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п. 1.1 рішення.
Обставини справи: заступник прокурора м. Сімферополя звернувся до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування п.1.1 рішення 46-ї сесії VI скликання Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволів на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,0805 га на АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою м. Сімферополя в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів на підставі постанови від 24.05.2013 року проведено перевірку в Сімферопольській міській раді, за результатами якою встановлено порушення вимог земельного законодавства при прийняття п. 1.1 рішення 46-ї сесії VI скликання Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозволи на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,0805 га на АДРЕСА_1.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 серпня 2013 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
У судовому засіданні прокурор Аледінов Н.Е. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
У судове засідання представники відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні представник третіх осіб - ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала посилаючись на його необґрунтованість.
Заслухавши пояснення прокурора та представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -
ВСТАНОВИВ:
24 липня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з клопотаннями до міського голови м. Сімферополя, в яких просили виділити земельні ділянки та надати дозволи на розробку проекту землеустрою по відводу земельних ділянок, орієнтовною площею 0,0805 га, для будівництва житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1, у постійне користування (а.с.19, 27).
На підставі наданих матеріалів Сімферопольська міська рада прийняла рішення 46-ї сесії VI скликання №512 від 27.09.2012 року, п.1.1 якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозволи на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,0805 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.17,25).
28 травня 2013 року за вих. №80-4298вих13 прокуратурою м. Сімферополя на адресу голови Сімферопольської міської ради направлено подання про усунення порушень вимог Земельного кодексу України при наданні дозволів на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність громадян, у якому вимагалося, зокрема, скасувати п.1.1 рішення Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,0805 га на АДРЕСА_1 (7-11).
Вказане подання було мотивоване, зокрема тим, що у порушення ст. 118 ЗК України Сімферопольською міською радою за результатами розгляду клопотання про надання земельної ділянки у постійне користування надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з надання у власність земельної ділянки, а не відмовлено на підставі ч. 2 ст. 92 ЗК України. Станом на момент прийняття п.1.1 рішення Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року відмова ПО «ВНЗ Кримсько-американський коледж» від права постійного користування не була прийнята у розумінні ст. 142 ЗК України, а земельна ділянка знаходилась в їх користуванні, а отже не могла надаватися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Також, рішенням Сімферопольської міської ради земельні ділянки надано під будівництво житлового будинку безпосередньо на території навчального закладу, у зв'язку з чи, безумовно порушуються норми інсоляції, освітлення та шумозахисту.
Рішенням 63-ї сесії VI скликання Сімферопольської міської ради №746 від 25.06.2013 року залишено без задоволення вищевказане подання в частині скасування п. 1.1 рішення Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,1000 га в районі АДРЕСА_1, з тих підстав, що в ході перевірки матеріалів, що поступили, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пояснили, що в їх клопотаннях їде мова про реалізацію права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, а фраза «у постійне користування» була вказана ними помилково з урахуванням того, що відносно громадян не може бути застосований даний вид користування. Крім того, в ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України прямо не встановлено обов'язку громадян визначати спосіб передачі їм земельних ділянок у клопотаннях. Крім того, на виконання вимог ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України до заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були додані копії нотаріально посвідчених заяв Приватної організації «Вищий навчальний заклад Кримсько-американський коледж» про відмову від права постійного користування землею площею 0,16 га по АДРЕСА_2. Рішенням 46-ї сесії Сімферопольської міської ради 6 скликання від 27.09.2012 року №511 на підставі 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування Приватної організації «Вищий навчальний заклад Кримсько-американський коледж» земельною ділянкою площею 0,16 га по АДРЕСА_2. Відносно порушення Сімферопольською міською радою при прийнятті оскаржуваних рішень вимог ДБН В.2.2-3-97, то підстав для застосування положень ДБН В.2.2-3-97 на стадії надання міською радою дозволів на виготовлення землевпорядної документації - проектів землеустрою по відводе земельних ділянок не має (а.с.13-16).
Не погодившись з вищевказаними рішеннями заступник прокурора м. Сімферополя оскаржив п.1.1 рішення 46-ї сесії VI скликання Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволів на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,0805 га на АДРЕСА_1 у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи законність вказаного рішення, в частині що оскаржується, судом встановлено наступне.
Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.01р. № 2768-III (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Таким чином, відповідно до вказаних норм закону законодавцем чітко встановлений порядок надання земельних ділянок у власність (ст.118 ЗК України) та користування (ст.123 ЗК України.
Судом безперечно встановлено, що відповідно до клопотань громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останні просили у міської ради виділити їм земельні ділянки та дозволити розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки саме у постійне користування.
На підставі цих клопотань оскаржуваним п.1.1 рішення 46-ї сесії VI скликання Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозволи на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,0805 га на АДРЕСА_1.
Таким чином, оскаржуваний п. 1.1 рішення був прийнятий Сімферопольською міською радою з порушенням порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, встановлений ст. 118 ЗК України, у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення, оскільки громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були подані клопотання про надання земельних ділянок у постійне користування, що передбачено ст. 123 ЗК України.
Суд погоджується з твердженням прокурора, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Сімферопольська міська рада мала відмовити у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у постійне користування, керуючись ст. 92,123 ЗК України, та це не позбавило би можливості громадян повторно звернутися до Сімферопольської міської ради з відповідними клопотаннями у порядку ст. 118 ЗК України.
Також, суд не приймає до уваги посилання Сімферопольської міської ради у рішенні №746 від 25.06.2013 року, яким залишено без задоволення вищевказане подання прокуратури м. Сімферополя в частині скасування п. 1.1 рішення Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,1000 га в районі АДРЕСА_1 та представника третіх осіб у судовому засіданні про те, що у поданих до міської ради клопотаннях громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було помилково зазначено про надання земельних ділянок у постійне користування, оскільки доказів того, що безпосередньо при прийнятті рішення вказані громадяни зазначали про допущені ними помилки суду не надано.
Оскільки судом встановлено, що оскаржуваний п. 1.1 рішення відповідачем було прийнято з порушенням порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, встановленого ст. 118 ЗК України, у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення, то вказаний пункт рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суд вважає за необхідним зазначити, що посилання прокурора в обґрунтування свого позову на відсутність повноважень Сімферопольської міської ради для розпорядження земельною ділянкою та не врахування вимог ДБН В.2.2-3-97 при прийнятті оскаржуваного рішення є безпідставними з наступних підстав.
Судом встановлено, що Сімферопольська міська рада, прийнявши оскаржуваний п.1.1 рішення розпорядилася земельними ділянками, розташованими на АДРЕСА_1.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, Сімферопольська міська рада в межах наданих їй повноважень розпорядилася земельними ділянками, що розташовані в межах населеного пункту.
Посилання прокурора на те, що оскільки рішення Сімферопольської міської ради №511 від 27.09.2012 року про припинення права постійного користування Приватної організації «Вищий навчальний заклад Кримсько-американський коледж» земельною ділянкою площею 0,1600 га по АДРЕСА_2 було прийнято у день прийняття оскаржуваного п.1.1 рішення, та що станом на момент прийняття оскаржуваного п.1.1 рішення не були внесені зміни ні у Державний акт на право постійного користування землею І-КМ №004520, ні у державний реєстр, то у відповідача були відсутні повноваження для розпорядження даною земельною ділянкою не заслуговують на увагу, так як у матеріалах справи відсутні докази, що у даному випадку йде мова про одну і ту ж земельну ділянку.
Щодо порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного п.1.1 рішення вимог ДБН В.2.2-3-97, то підстав для застосування положень вказаних норм ДБН на стадії надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки не має.
У зв'язку з викладеним, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими частково та задовольняє позов у повному обсязі.
У судовому засіданні 22 жовтня 2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, згідно ст. 163 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 жовтня 2013 року.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати п.1.1 рішення 46-ї сесії VI скликання Сімферопольської міської ради №512 від 27.09.2012 року про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволів на розробку проектів землеустрою з відводу земельних ділянок у власність площею 0,0805 га на АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Пакет