КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5918/11 Головуючий у 1-й інстанції: Нечепоренко Л.М. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 20.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання неправомірними дій, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 20.04.2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо призначення та виплати пенсії неправомірними, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру визначеного ст.39,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком; доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної зарплати за період з 10 вересня 2010 року по 10 березня 2011 року та з 11 березня 2011 року з урахуванням проведених виплат. В решті позову відмовлно.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та пенсія для інвалідів відповідно до ст. 39, 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р., а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75% мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 39, 50, 54 зазначеного Закону.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Колегія суддів зазначає, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визначена такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 39, 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, колегія суддів зазначає, що Законом України від 14.06.2011, № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Разом з тим, на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 06.07.2011, № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", на підставі якої будуть проводиться соціальні виплати у 2011 році, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 20.04.2011 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.