ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2013 року Справа № 904/3278/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі
суддів :Бернацької Ж.О., Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013
у справі№ 904/3278/13
господарського судуДніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
доВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення 37 642 481, 38 грн.
за участю представників від:
позивача Майтак І.В. (довір. від 02.01.2013)
відповідача Масюк О.В. (довір. від 25.12.2012)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013 у справі № 904/3278/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013, частково задоволено позовні вимоги ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (Позивач), стягнуто з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Відповідач) на користь Позивача заборгованість за договором поставки на суму 31 861 515,21 грн., 3% річних у розмірі 2 576 854,60 грн., 2 963 120,91 грн. - інфляційних. На Відповідача покладено судові витрати у розмірі 63 601,76 грн. В решті позову відмовлено.
Судові рішення вказують на те, що за договором № 411/536д від 01.03.2010 Позивач передав Відповідачеві залізорудну сировину, за яку Відповідач в повному обсязі не розрахувався, вимоги Позивача ґрунтуються на нормах статей 509, 525, 526, 530, 546, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, які передбачають обов'язок сторони виконувати умови договору і наслідки порушення договірних зобов'язань.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 у справі № 904/3278/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат".
В касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано послалися на акти звірки розрахунків, які підтверджують заборгованість Відповідача, оскільки в силу статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаєморозрахунків не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, судами необґрунтовано взято до уваги доводи Позивача про часткову оплату Відповідачем боргу на суму 832 216,60 грн., тому що Відповідачем ця сума на адресу Позивача не перераховувалася, судом апеляційної інстанції не надано правового обґрунтування щодо відсутності додатків до позовної заяви, які б підтверджували обставини, викладені у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (змінено назву на ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (Продавець) і ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) укладено договір №411/536д від 01.03.2010, на виконання якого Продавець поставив Покупцеві за період з 23.04.2010 по 30.04.2010 залізорудну сировину на загальну суму 32 693 731,81 грн. Відповідач не оплатив вартість товару на суму 31 861 515,50 грн., у зв"язку з чим у квітні 2013 року Позивач звернувся до господарського суду із позовом до Відповідача про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) суми основного боргу на суму 31 861 515,21 грн. з нарахуванням інфляційної складової боргу у розмірі 2 965 804,89 грн., 3% річних на суму 2 815 161,28 грн. та 4 768 075,75 грн. - пені.
27.06.2013 року Позивачем подано до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про зменшення позовних вимог, яка містить вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 31 861 515,21 грн., 2 963 120,91 грн. - інфляційних втрат, 3% річних на суму 2 576 854,60 грн. та 3 068 629,54 грн. - пені.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", місцевий господарський суд вказав на їх обґрунтованість. Зокрема, зазначено, що поставка товару підтверджується доданими до матеріалів справи залізничними квитанціями, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, про прийняття вантажів до перевезення. Також в матеріалах справи наявні рахунки-фактури на оплату товарів, реєстр залізничних квитанцій і рахунків, розрахунок заборгованості, акти звірки розрахунків. Останній акт звірки розрахунків, складений станом на 01.01.2012 відображає заборгованість Відповідача на суму 41 438 957,09 грн.
Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України покладає на продавця обов"язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Пунктами 1.1, 2.1 договору № 411/536д від 01.03.2010 передбачена поставка Продавцем залізобетонної сировини в обсягах визначених специфікаціями до цього договору, строки і умови поставки товарів сторони узгодили в розділі 4 договору.
Позивач виконав вимоги закону щодо обов'язку поставки товарів і умови договору, а Відповідачем не виконані обов'язки, закріплені частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідачем не заперечується отримання від Позивача матеріальних цінностей, визначених договором № 411/536д від 01.03.2010, не вказано про неотримання товару за окремо взятою накладною, а тому на Відповідача покладається обов"язок оплатити отримані від Позивача товари, як цього вимагає закон і визначено розділом 3 договору.
В пункті 3.5 договору закріплені положення про те, що порядок оплати зазначається у специфікаціях до договору. Специфікації № 4, № 5, № 6 від 01.04.2010 передбачають поставку руди агломераційної у квітні 2010 року передбачена поставка руди на суму 106 733 916 грн. актами звірки розрахунків, складеними сторонами станом на 01.1.01.2011, 01.12.2011, 01.01.2012 Відповідач підтверджує отримання товарів на загальну суму 125 838 957,09 грн., але підтверджує оплату руди згідно платіжного доручення № 4755 від 28.04.2010 на суму 84 400 000 грн.
Тобто, за наданими Позивачем доказами про відвантаження руди за договором № 411/536д від 01.03.2010 і доказами Відповідача про оплату товарів, заборгованість останнього складає 41 438 957,09 грн.
Відповідачем не надано інших доказів оплати за руду.
Із акта позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" № 7-19/02 від 11.01.2011, здійсненої Контрольно-ревізійним відділом в м. Кривому Розі, слідує, що Відповідачем на оплату за договором № 411/536д здійснювалися інші платежі, які за результатами звірки між сторонами розрахунків зараховані на оплату продукції, отриманої Відповідачем за період з 23.04.2010 по 30.04.2010.
Тому, посилання Відповідача на те, що він окремим платіжним документом не перерахував суму 832 216,60 грн. є не коректним.
Також не заслуговують на увагу доводи Відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що акти звірки розрахунків відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" не являються первинними документами, оскільки відвантаження продукції за договором № 411/536д від 01.03.2010 Позивач довів певними доказами (залізничними квитанціями), а розмір заборгованості Відповідача за отримані товари може визначатися як різниця від вартості поставлених товарів і сумами її оплати.
Розмір цієї заборгованості Відповідач ніяким чином не спростував, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги надані Позивачем до матеріалів справи письмові докази, в тому числі акти звірки взаємних розрахунків, складені між Позивачем і Відповідачем.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв"язку з чим відсутні підстави для скасування законних і обґрунтованих рішень місцевого та апеляційного господарських судів по даній справі.
За таких обставин, касаційна скарга ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволенню не підлягає.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 у справі № 904/3278/13 залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 у справі № 904/3278/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді Ж.О. Бернацька
Д.С. Кривда