КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/13643/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Гільбурд Р.Ю. ( за довіреністю)

від відповідача: Скопич Ю.В. (за довіреністю);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р.

у справі № 910/13643/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 3 315 939, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (відповідача) про стягнення 3 315 939,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. у справі № 910/13643/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Інтерпайп Україна" 311 185, 63 грн. пені, 3 004 753, 47 грн. три проценти річних, 66 318, 78 грн. судового збору. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару, а тому позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Укргазвидобування" звернулось з апеляційною скаргою , в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/13643/13 від 20.09.2013 р. скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги тяжке фінансове становище, відповідача та не задоволено заяву про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

В судовому засіданні 04.12.2013 року представник позивача вказав , що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", як постачальником та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, 27.06.2012 року укладено договір № УГВ 5910/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти.(т.1 а.с.30)

За умовами договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у Специфікації.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Згідно п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 235 399 788,00 грн.(т.1 а.с.36)

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Згідно з пунктом 4 Специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов даного договору за період з 27.06.2012 року по 19.12.2012 рік, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 234 678 974,74 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, то підлягає стягненню з відповідача пеня в сумі 311 185,63 грн. та 3% річних - 3 004 753,47 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні правові положення містяться в ст. 193 ГК України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, залізничними накладними та в подальшому оплатою поставленого товару ( що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні), переданого за такими накладними.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги тяжке фінансове становище, колегія суддів вважає необґрунтованими, та не підтвердженим належними та допустимим доказами по справі.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару вчасно виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено умовами договору поставки, а саме п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивачем, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у строки передбачені Специфікацією до договору, нараховано пеню в сумі 311 185,63 грн. та 3% річних в сумі 3 004 753,47 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 311 185,63 грн. та 3% річних в сумі 3 004 753,47 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Розрахунок пені та 3% річних був здійснений позивачем вірно після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, відповідно до пункту 4.1 договору яким передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Отже, умовами договору передбачено, що дата підписання видаткових накладних є датою поставки.

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Враховуючи наведене вище, позивачем вірно визначено період нарахування пені та 3% річних, починаючи з наступного дня після спливу тридцяти денного строку з дати видаткових накладних.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі № 910/13643/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі № 910/13643/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі № 910/13643/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13643/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко