ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 2-а/3064/11

провадження № 2-а/415/215/13

21.11.2913 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Томчишена С.В.,

при секретарі судового засідання Мішиній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2011 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому просив визнати протиправною його бездіяльність та зобов'язати призначити йому пенсію на пільговим умовах із зменшенням пенсійного віку, починаючи з 30 березня 2011 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 березня 2011 року він звертався до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788 - ХІІ, оскільки мав відповідний вік та стаж роботи, які надавали йому право на оформлення пенсії, проте в її призначенні йому було відмовлено.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 10 лютого 2012 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2013 року вказані постанову Лисичанського міського сулу Луганської області та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду було скасовано і справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Від позивача до суду надійшла заява, в якій він позов підтримав та просив розглянути справу за його відсутності. До поданої заяви позивач долучив розрахунок трудового стажу за періоди його роботи за професіями за Списком № 1, 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, в якому вказав загальний стаж - 10 років 5 місяців і 21 день, та зазначив, що з урахуванням дати його народження - 1 травня 1955 року, він отримав право на пільгову пенсію з 24 грудня 2010 року.

Представник відповідача у судове засідання не заявився, до суду надійшла заява за підписом його керівника, в якій останній просив справу розглянути за відсутності уповноваженого представника відповідача.

З урахуванням цього згідно з вимогами ч. 2 ст. 128 КАС України справу було розглянуто за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні при дослідженні наявних у матеріалах справи доказів судом були встановлені наступні обставини спірних правовідносин між сторонами спору.

30 березня 2011 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, як він вважав, мав відповідний вік та стаж роботи, які надавали йому право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 8 квітня 2011 року у призначенні пільгової пенсії позивачу було відмовлено через відсутність в нього достатнього пільгового стажу роботи для її призначення на момент його звернення (а.с. 14).

Вказане рішення було мотивоване тим, що періоди роботи позивача помічником бурового майстра, бурильником механічного крутильного буріння свердловини, буровим майстром та машиністом бурової установки не можуть бути зарахованими до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю цих професій у Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року.

Відмовляючи у призначенні пенсій відповідач виходив з того, що позивач мав стаж роботи за списком № 1 - 08 місяців і 09 днів, а за списком № 2 - 05 років і 02 дні.

З наявних в матеріалах справи копій сторінок трудової книжки позивача вбачається:

з 17 листопада 1980 року він був прийнятий на роботу на посаду гірничого робочого з повним робочим днем під землею і пропрацював на ній 08 місяців 29 днів;

з 12 серпня 1981 року він був прийнятий на роботу на посаду бурильника і пропрацював на ній 02 роки 08 місяців 14 днів;

з 27 квітня 1984 року він був переведений на посаду бурильника найвищого розряду і пропрацював на ній 01 рік 08 місяців 25 днів;

з 19 лютого 1986 року він був прийнятий на роботу на посаду бурильника і пропрацював на ній 01 рік 09 місяців 11 днів;

з 21 січня 1988 року він був прийнятий на роботу на посаду бурового майстра і пропрацював на ній 03 роки 04 місяці 01 днів, з присвоєнням йому за цей період додатково другої професії електрозварювальника, що також підтверджується довідкою ВАТ «Луганськгеологія» від 18 жовтня 2006 року № 201 (а.с. 11).

Всього на вказаних посадах позивач пропрацював 10 років 3 місяці 01 день.

Окрім цього з 01 грудня 1987 року по 20 січня 1988 року позивач працював машиністом бурової установки - 02 місяці 20 днів.

Таким чином загальний трудовий стаж позивача на вищевказаних посадах, яким він обґрунтовує свій позов, становив 10 років 05 місяців 21 день (а.с. 5-9).

В наданих суду письмових запереченнях проти позову за підписом керівника відповідача, було визнано той факт, що позивач має загальний стаж роботи 25 років 11 місяців 08 днів, і з них роботи за Списком № 1 - 08 місяців 09 днів, а за Списком № 2 - 09 років 06 місяців 26 днів, з посиланням на те, що до такого рішення відповідач дійшов після перевірки його попереднього рішення від 08 квітня 2011 року (а.с. 14) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с. 105).

Виходячи із стажу роботи позивача за обома вказаними списками, який визнано відповідачем, суд доходить висновку, що останнім визнано стаж роботи позивача на пільгових умовах тривалістю у 10 років 4 місяці 45 днів.

Разом з цим у вказаних запереченнях відповідача зазначено, що згідно розрахунку стажу роботи позивача на пільгових умовах він складає 10 років 2 місяці 26 днів, що є меншим ніж стаж роботи позивача на пільгових умовах, визнаний відповідачем при його обрахуванні окремо за Списками № 1 та № 2 (а.с. 105).

Як вбачається із заперечень проти позову, відповідачем не визнається включення до пільгового стажу роботи позивача період його роботи з 01 грудня 1987 року по 20 січня 1988 року, а всього 02 місяці 20 днів, - машиністом бурової установки, безпідставність та помилковість не зарахування якого було встановлено згідно висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2013 року з посиланням на те, що згідно із п. а) Розділу ІІ «Геологорозвідувальні роботи (поверхові)» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, який був чинний на час роботи позивача у спірний період, його дія, серед іншого, розповсюджувалась також і на професії бурових майстрів (бурильників) та мотористів (машиністів) і старших мотористів (механіків, дизелістів) на бурових та їх помічників.

Отже, з урахуванням вказаних висновків колегії суддів Вищого спеціалізованого суду та визнаного відповідачем мінімального стажу роботи позивача на пільгових умовах, сукупний стаж роботи останнього становить: 10 років 2 місяці 26 днів + 02 місяці 20 днів, а всього 10 років 4 місяці 46 днів, тобто на 6 днів менший, ніж за доводами позивача.

Таким чином, якщо брати до уваги дату звернення позивача до відповідача за призначенням йому пенсії - 30 березня 2011 року, та його вік на момент звернення - 55 років 11 місяців, з урахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено право чоловіків, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, на пенсію на пільгових умовах із зменшенням віку для її призначення, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, позивач, для того щоб отримати право на пільгову пенсію, повинен був би пропрацювати в особливих умовах - 10 років (що відповідає чотирьом рокам зниження пенсійного віку), для того щоб отримати право на призначення йому пенсії за пільговим стажем у віці 56 років, а раніше, до досягнення ним цього віку, зокрема, після досягнення віку 55 років та 11 місяців, для того щоб отримати право на призначення йому пенсії за пільговим стажем із зменшенням додатково його пенсійного віку ще на 1 місяць, він мав би пропрацювати на відповідній посаді хоча б ще 2,5 місяці, з розрахунку, що зменшення пенсійного віку на 12 місяців відповідає 30 місяцям роботи за пільговим стажем, а відповідно 1 місяць - 2,5 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача за призначенням йому пенсії у віці 55 років 11 місяців за наявності стажу роботи за пільговими умовами, який визнано відповідачем частково, а в іншій частині підтверджений матеріалами справи, більшого ніж 10 років та 5 місяців.

Таким чином, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, визначивши характер спірних правовідносин та правові норми, які належить застосувати до них, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів та у доведенні їх переконливості.

Так, п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах працівників - чоловікам, незалежно від місця останньої роботи які були, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і при наявності стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з цим цією нормою передбачено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, який для чоловіків в її редакції, що діяла на час звернення позивача до відповідача за призначенням йому пенсії, становив 60 років.

Списки № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Професії та посади, на які посилається позивач в обґрунтування свого права на призначення йому пенсії на пільгових умовах у наданому до суду під час нового розгляду справи розрахунку періоду його роботи за пільговим стажем, віднесено до робіт із особливими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, та підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці та додатково наданими до матеріалів справи довідками, які надавалися відповідачу для вирішення питання про призначення позивачу пенсії (а.с. 5-13).

Разом з цим п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що робота в особливих умовах за Списком № 1 та № 2 має підтверджуватися результатом атестації робочого місця.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, було затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442. Відповідно до пунктів 1, 2 цього Порядку атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Разом з цим, вказані положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» та вище наведеного Порядку щодо обов'язкового проведення атестації робочого місця із особливими умовами праці, суд не може взяти до уваги як такі, що покладали на позивача обов'язок підтверджувати своє право на пенсію на пільгових умовах результатами атестації робочого місця, оскільки пільговий стаж роботи в особливих умовах, на підставі якого він просив відповідача призначити йому пенсію, він обґрунтовує періодом роботи - до 23 травня 1991 року, коли обов'язкова атестація робочого місця не була передбачена діючим на той час законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах йому виповнилося 55 років 11 місяців. Отже, враховуючи вік позивача на вказану дату для зменшення його пенсійного віку на 4 роки і 1 місяць відповідно до вищенаведених приписів він повинен був би пропрацювати на пільгових умовах за Списками № 1, 2 - 10 років та 2,5 місяці.

В наданих суду запереченнях проти позову відповідач визнав, що позивач на пільгових умовах пропрацював період часу: 10 років 2 місяці 26 днів, а матеріалами справи підтверджується, що такий стаж становить - 10 років 5 місяців та 21 день.

Відтак, враховуючи вік позивача на дату його звернення за призначенням пенсії, його загальний трудовий стаж та стаж роботи з особливими умовами праці, він хоча і не мав права на отримання пенсії за досягненням віку 55 років, проте отримав право на зменшення його пенсійного віку не менш як на 4 роки та 01 місяць.

Однак, вказані обставини не були взяті відповідачем до уваги при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за наявності в нього такого права, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є протиправною.

Порядок призначення пенсій визначено ст.ст. 80 - 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено, що заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у ст. 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 83 цього Закону пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, окрім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Аналогічне положення міститься також у ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вище наведене суд знаходить такою, ще підлягає задоволенню вимога позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах саме з 30 березня 2011 року, тобто з дати його звернення до відповідача за її призначенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-7, 71, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію, - задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах із зменшенням його пенсійного віку відповідно до вимог п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 30 березня 2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Лисичанський міський суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її повного тексту. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, а якщо її буде подано - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо постанова не буде скасована.

Суддя: С.В. Томчишен