Головуючий: НОВІКОВ О.М. Доповідач: ДОМАРЕЦЬКИЙ В.М.

УХВАЛА    11а-65-2006

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року                                                                                                      м. Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:

Головуючого-генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.

Суддів: полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C.

при секретарі ЗІНЧЕНКО Т.М.

з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 вересня 2006 року, яким військовослужбовець Збройних сил України прапорщик

ОСОБА_1, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кізлівка Чорнухинського р-ну Полтавської обл.., раніше не судимий, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, на військовій службі з липня 1997 року, у тому числі в якості прапорщика з листопада 2001 року, проживає в АДРЕСА_1

засуджений на підставі ст. 345 ч. 2 КК України до обмеження волі строком на 2 роки.

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за злочин, який ним вчинений при таких обставинах.

21 травня 2006 року, близько 1-ї години З0 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля входу в кафе „Мрія" торгівельного центру в с. Кізлівка Чорнухинського району Полтавської області, заподіяв працівникові правоохоронних органів - ІНФОРМАЦІЯ_2 УМВС України в Полтавській області сержанту міліції ОСОБА_2 тілесні ушкодження в зв'язку з виконанням останнім службових обов'язків.

Будучи незадоволеним тим, що ОСОБА_2, являючись ІНФОРМАЦІЯ_2, восени 2004 року, не передав його братові ОСОБА_3, який відбував покарання у вигляді адміністративного арешту, одяг та не відпустив на вихідні додому, ОСОБА_1 наніс потерпілому близько 20-ти ударів кулаками і ногами по різним частинам тіла.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинено середнього ступеню тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров"я у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та закритим переломом кісток носу, навколо очних гематом з осадженням спинки носу, садна чола зліва та правого ліктьового суглобу, крововиливу лівої вушної раковини та гематоми правої вушної раковини і правої завушної ділянки, кровопідтіку поперекової ділянки справа.

В апеляційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_4 вважає висновки суду 1-ї інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене ОСОБА_1 покарання надмірно суворим. При цьому автор скарги посилається на те, що в судовому засіданні не підтвердився мотив спричинення тілесних ушкоджень, пов'язаний з виконанням потерпілим своїх службових обов'язків, а вирок базується на припущеннях та сумнівних висновках дізнання та досудового слідства. Крім того, апелянт зазначає, що суд, встановивши позитивні характеристики на ОСОБА_1, наявність у засудженого малолітньої дитини, тяжкі сімейні обставини (недавня смерть молодшого брата), каяття, прохання потерпілого не карати ОСОБА_1, в порушення принципів ст. ст. 50,66 КК України обрав до засудженого надто суворий вид покарання.

В завершенні скарги її автор просить вирок суду стосовно ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши дії останнього на ст. 122 ч. 1 КК України та застосувати до засудженого ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який вважав необхідним вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката без задоволення, перевірив матеріали справи та обсудив доводи скарги, військовий апеляційний суд регіону приходить до наступного.

Ствердження апелянта про те, що висновки суду 1-ї інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене засудженому покарання є надмірно суворим є безпідставними.

Так, в судовому засіданні, суд 1-ї інстанції дослідивши покази потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пояснення засудженого ОСОБА_1, інші зібрані по справі докази та давши їм належну оцінку, прийшов, на думку апеляційного суду, до правильного висновку, що основною причиною застосування з боку засудженого насильства до потерпілого стала саме професійна діяльність останнього, яка була пов'язана з виконанням ним службових обов'язків міліціонера ізолятора тимчасового утримання Чорнухинського РВ УМВС України.

Будь-яких підстав не довіряти показам потерпшого і вказаним вище свідкам апеляційний суд регіону невбачає.

Всебічно дослідивши всі зібрані по справі докази та мотивувавши своє рішення у вироку, суд гарнізону прийшов до правильного висновку про вчинення засудженим ОСОБА_1 поставлених йому в провину злочинних дій в стані алкогольного сп'яніння і, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, вірно кваліфікував їх за ст. 345 ч. 2 КК України.

Що ж до призначеного засудженому покарання, яке на думку адвоката, є надмірно суворим, то воно (покарання), як вбачається із вироку суду призначено ОСОБА_1 з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Тобто покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України і на думку суду регіону воно є справедливим. При цьому ніяких порушень принципів ст. ст. 50, 66 КК України, про що йдеться мова в апеляційній скарзі її автора, судом 1-ї інстанції не порушено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362 , 366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону,-

УХВАЛИВ:

Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 12 вересня 2006 року відносно ОСОБА_1  залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 - без задоволення.