Головуючий по справі: майор юстиції БЕЛЕНА А.В. Доповідач: полковник юстиції ЗАГОРУЙКО В.В.
УХВАЛА № 11а-70-2006
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі: головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С. суддів - підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C., та полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В., при секретарі ВАСИЛЕНКО Н.І.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО C.M., захисника-адвоката ОСОБА_1,
розглянувши скарги засудженого та захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 5 жовтня 2006 року, за яким військовослужбовця Львівського військового інституту Національного Університету „Львівська політехніка" майора
ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Львові, українця, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, на військовій службі з 1990 року,
засуджено за ст.ст. 27, 369 ч.2 КК України строком на 3 роки без конфіскації майна з позбавленням у відповідності до ст. 54 КК України військового звання „майор", за ст. 190, ч.2 КК України - строком на 2 роки. За сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_2 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі строком на 3 роки, без конфіскації майна та з позбавленням військового звання „майор",
ВСТАНОВИВ:
Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, будучи посадовою особою - ІНФОРМАЦІЯ_2 Львівського військового інституту Національного Університету „Львівська політехніка" (далі - військовий інститут), з метою заволодіння чужим майном громадян - грошима громадянина ОСОБА_3 в сумі 450 доларів США, що за курсом НБУ становило 2272, 50 грн., шляхом обману, запевнивши останнього, що той повинен передати йому вказані кошти за те, що він нібито допоможе йому у поступленні на навчання на курс військової підготовки за програмами офіцерів запасу у військовому інституті, хоча не мав наміру та не міг вчинити жодних таких дій в інтересах ОСОБА_3, оскільки достовірно знав про те, що ніяким чином не міг контролювати діяльність відбіркової комісії, яка приймає таке рішення. 10 квітня 2006 року близько 13-ї години у приміщенні кімнати відвідувачів КПП № 1 військового інституту, що АДРЕСА_1у місті Львові, ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 440 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 2 222 грн.
Він же 12 квітня 2006 року близько 13-ї години ЗО хвилин у приміщенні навчального корпусу військового Інституту, що АДРЕСА_2 у місті Львові, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, шляхом обману повторно, одержав від громадянина ОСОБА_4 нібито в якості хабара за виконання в інтересах останнього аналогічних дій, чуже майно - 450 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 2 272, 50 грн. Після того ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції.
Не погоджуючись з вказаним вироком, засуджений та його адвокат подали апеляційні скарги, в яких просять: засуджений - пом'якшити йому призначене покарання та не позбавляти його військового звання, є обґрунтування чого вказує, що він щиро розкаявся у вчиненому, злочин скоїв через скрутні матеріальні та сімейні обставини; стан його здоров'я - незадовільний, він вперше притягається до кримінальної відповідальності; адвокат ОСОБА_1 - змінити кваліфікацію дій його підзахисного, виключивши ст.ст. 27, 369, ч.2 КК України, пом'якшити ОСОБА_2 призначене покарання, та не позбавляти його військового звання. В обґрунтування цього автор апеляції вказує, що ОСОБА_2 в період скоєння інкримінованих йому дій посадовою особою не був, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій не виконував. Крім того, на думку адвоката, ОСОБА_2 не підбурював ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 до давання хабара, про передачу хабара будь-яким посадовим особам між ними мови не було, тобто щодо них скоєно шахрайство шляхом зловживання їх довірою. Що ж стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то адвокат просить врахувати, що його підзахисний ВЛК визнаний непридатним до військової служби у мирний час.
Заслухавши доповідача, виступ адвоката в підтримку доводів скарг, думку прокурора, який вважав за необхідне скарги залишити без задоволення, військовий апеляційний суд регіону, вивчивши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи скарг, знаходить вирок місцевого суду таким, що підлягає зміні, а скарги - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні місцевим судом було достовірно встановлено, і на це суд посилається у вироку, що, на відміну від епізоду з ОСОБА_4, ОСОБА_3 сам виступив ініціатором зустрічі з ОСОБА_2, та сам запропонував йому гроші. При цьому ОСОБА_3 не розмовляв з ОСОБА_2 з приводу того, яким саме чином той буде використовувати отримані кошти - чи залишить собі, чи передасть кому іншому для вирішення питання про його, ОСОБА_3, вступ до військового інституту. Оскільки ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_3, що в зв'язку з передачею останнім грошей, питання про його вступ до інституту буде гарантовано вирішений, то в діях засудженого суд вбачає лише ознаки шахрайства, а тому кваліфікація дій ОСОБА_2 ще й за ст.ст. 27, 369, ч.2 КК України є зайвою та невірною, і підлягає виключенню з його обвинувачення по даному епізоду.
Разом з тим, ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні послідовно заявляв, що 10 квітня 2006 року саме ОСОБА_2 підійшов до нього та повідомив, що той може не поступити до військового інституту, і для вирішення цього питання ОСОБА_4 слід негайно передати ОСОБА_2 450 доларів США, оскільки після проведення іспитів це буде коштувати ще дорожче. Побоюючись, що він, ОСОБА_4, не поступить до військового інституту, він вирішив передати ОСОБА_2 вказану суму грошей, однак до цього звернувся до міліції' з відповідною заявою. Таким чином, з урахуванням зміни кваліфікації дій ОСОБА_2 по епізоду з ОСОБА_3 та встановлених обставин справи, дії винного, пов'язані з отриманням коштів від ОСОБА_4, слід кваліфікувати як шахрайство за ст. 190, ч.2 КК України, та 27, ч. 4, 369, ч. 1 того ж КК, тобто виключивши з його обвинувачення кваліфікуючу ознаку - повторність.
При призначенні покарання, суд 1-ї інстанції в повному обсязі врахував обставини, яки пом'якшують відповідальність ОСОБА_2, дані про його особистість, сімейний стан, стан здоров'я, в тому числі і ті, що наведені у скаргах засудженого та його захисника.
Разом з тим, суд регіону вважає за необхідне з урахуванням зміни кваліфікації дій ОСОБА_2 змінити йому призначене покарання, не позбавляти його військового звання, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України не є тяжким, і, крім того, застосувавши ст. 69 КК України, призначити йому за цією статтею покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_1 - задовольнити частково. Вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 5 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_2 змінити:
кваліфікацію його дій за епізодом отримання коштів від громадянина ОСОБА_3 за
ст.ст. 27, 369, ч.2 КК України - виключити;
перекваліфікувати дії ОСОБА_2 за епізодом отримання коштів від ОСОБА_4 зі ст.ст. 27, 369,
ч.2 КК України на ст.ст. 27, ч.4, 369, ч.1 КК України;
призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 190, ч.2 КК України у вигляді обмеження волі строком
на 2 (два) роки, за ст.ст. 27, ч.4, 369, ч.1 КК України, з застосуванням ст. 69 того ж КК, - у
вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік. Остаточне покарання засудженому, у
відповідності до вимог ст. 70 КК України, визначити шляхом поглинення менш суворого
покарання більш суворим та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком
на 2 (два) роки.
вказівку про позбавлення ОСОБА_2 військового звання „майор" - виключити.
запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_2 - тримання під вартою - до прибуття його
до місця відбування покарання залишити без змін.
В строк відбування покарання засудженим ОСОБА_2, на підставі п.п. „б" п. 1, ч.1 ст. 72 КК
України, зарахувати строк його перебування в слідчому ізоляторі, виходячи з розрахунку
один день позбавлення волі - два дні обмеження волі.
В іншій частині вирок залишити без змін, а скарги засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.