вирок     № 1/5-2006

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року                                             м. Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі: Головуючого - полковника юстиції ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. при секретарі - СОКОЛОВІЙ А.М.

за участю державного обвинувача - старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконання судових рішень у кримінальних справах Генеральної прокуратури України полковника юстиції ТУРКОТА М.С., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового апеляційного суду Центрального регіону, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця Збройних Сил України полковника

ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кременчук Полтавської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за АДРЕСА_1

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. З КК України.

Судовим слідством військовий суд,-

ВСТАНОВИВ:

Полковник ОСОБА_4, будучи ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто являючись військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище, скоїв протиправні дії при наступних обставинах.

Так, 1 листопада 2005 року директор ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5 направив до ОСОБА_4 свого радника ОСОБА_6 для вирішення питання щодо передачи ТОВ „Укравтоцентр" іншому замовнику по договорам, які були укладені між вказаним товариством та ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України. Під час зустрічі 1 листопада 2005 року ОСОБА_4 заявив ОСОБА_6 про те, що трьохсторонні угоди щодо зміни замовника по договорах НОМЕР_1 від 20 листопада 2004 року та НОМЕР_2 від 22 січня 2005 року, які були укладені між очолюваним ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України та директором ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5, він підпишить тільки у разі отримання хабара в розмірі 7 млн. грн. Про вказану вимогу з боку ОСОБА_4 ОСОБА_6 в той же день повідомив ОСОБА_5, а останній з приводу вимагання хабара 2 листопада 2005 року звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою. Після чого, ОСОБА_5 в той же день разом з ОСОБА_6 зустрілись з ОСОБА_4 в службовому кабінеті останього. Під час розмови ОСОБА_4 наполягав на своїх вимогах щодо передачи йому хабара за підписання згаданих вище угод щодо зміни замовника, зменшивши його розмір до 3 млн. гривень. При цьому ОСОБА_4 токож обіцяв сприяти у вирішенні справ у Господарському суді м. Києва на користь ТОВ „Укравтоцентр", які були порушені за позовами Генеральної прокуратури України. Крім того, під час вказаної зустрічі були узгоджені строки і порядок підписання документів та передачі оговорених вище коштів.

10 листопада 2005 року, біля 14 год., в службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України, який розташований на другому поверсі АДРЕСА_2 у м. Києві, ОСОБА_4 одержав від директора ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5 хабара у розмірі 580 000 доларів США (2 929 000 грн.) за виконання в його інтересах дій з використанням свого службового становища, а саме за підписання договорів НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 10 листопада 2005 року та сприяння щодо вирішенні справ у Господарському суді м. Києва на користь ТОВ „Укравтоцентр", які були порушені за позовами Генеральної прокуратури України, шляхом підписання заяв до Господарського суду м. Києва по справам за №№ 38/422 та 38/423, які знаходились у провадженні вказаного суду.

Через деякий час після отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_5 хабара, він (ОСОБА_4) працівниками правоохоронних органів був затриманий, а отримані ним гроші були вилучені.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч.З КК України не визнав і заявив, що ніякого хабара у ОСОБА_5 він не вимагав, а заява останнього з цього приводу є наклепом. Гроші, які були принесені ОСОБА_5 в його(ОСОБА_4) службовий кабінет 10 листопада 2005 року були поверненням боргу з відсотками за користування грошима, які буди 20 червня 2005 року позичені ним директору ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5.

Винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних злочинних дій встановлюється наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_5 показав, що між ТОВ „Укравтоцентр", яке він очолює та ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України в особі його начальника ОСОБА_4 20 листопада 2004 року та 22 січня 2005 року були укладені договори відповідно за НОМЕР_1 та НОМЕР_2, по яким ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України було замовником, а ТОВ „Укравтоцентр"- інвестором. В подальшому бажаючи замінити замовника по вказаним договорам, керівництво ТОВ „Укравтоцентр" звернулось з цього питання до заступника Міністра оборони України з відповідним листом щодо дозволу на зміну замовника по угодах ТОВ „Укравтоцентр" та визнаначення правонаступником по вказаним угодам ІНФОРМАЦІЯ_3 МО України. Після отримання від керівництва МО України згоди щодо зміни замовника по згаданим вище договорам, та погодження цього питання з новим замовником, були підготовлені відповідні угоди „Про зміну сторони в договорі", згідно яких по згаданим вище договорам замовником становилось ІНФОРМАЦІЯ_3 МО України. Оскільки даний договір був трьохстороннім і зміна сторони повинна була бути узгоджена з усіма учасниками угоди, ним (ОСОБА_5) для узгодження договору та вирішення питання передачі ТОВ „Укравтоцентр" іншому замовнику 1 листопада 2005 року був направлений до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України ОСОБА_4 його (ОСОБА_5) радник ОСОБА_6. Після повернення із зустрічі ОСОБА_6 повідомив йому, що ОСОБА_4 заявив, що трьохсторонні угоди щодо зміни замовника він підпишить тільки у разі надання йому хабара у розмірі 7 млн. грн. Вважаючи такі дії протиправними, він (ОСОБА_5) 2 листопада 2005 року звернувся про вимагання хабара в Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України із заявою. Після чого він особисто домовився з ОСОБА_4 на зустріч, яка відбулась у той же день в службовому кабінеті останнього. На даній зустрічі був присутнім також його радник ОСОБА_6. Під час розмови ОСОБА_4 наполягав на своїх вимогах щодо надання йому хабара за підписання трьохсторонніх договорів про зміну замовника, однак погодився зменшити його розмір до 3 млн. грн. Під час зустрічі ОСОБА_4 у разі сплати хабара також обіцяв сприяти у вирішенні справ за №38/422 та 38/423 у Господарському суді м. Києва на користь ТОВ „Укравтоцентр", які були порушені за позовами Генеральної прокуратури України. При цьому з цього приводу телефонував невідомій особі по мобільному телефону, а після узгодження строків передачі хабара і порядку підписання документів, виготовив та підписав листа на суддю Господарського суду м. Києва Власова Ю.В. про перенесення слухання справ №38/422 та №38/433 з 2 листопада 2005 року на кінець листопада того ж року. В подальшому 10 листопада 2005 року він попередньо зв'язавшись по телефону з ОСОБА_4 та узгодивши місце та час їх зустрічі для підписання необхідних документів та передачі хабара, біля 14 год. того ж дня разом з ОСОБА_6 прибули в робочій кабінет ОСОБА_4, де він (ОСОБА_5) передав ОСОБА_4 за підписання оговорених вище документів 600 тисяч доларів США, з яких ОСОБА_4 20 тисяч доларів США було йому повернуто, оскільки після підрахування курсу долару до української гривні саме 580 тисяч доларів США приблизно відповідало вимагаємій сумі в 3 млн. гривень. На прохання ОСОБА_4 кейс з 580 тис. доларів США він поклав до шафи в його службовому кабінеті. При цьому ОСОБА_4 були підписані та посталені печатки тільки на листах до Господарського суду м. Києва по справам № 38/422 та 38/423, а договори НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 10 листопада 2005 року про заміну сторони у договорі ОСОБА_4 підписати не встиг, оскільки до кабінету зайшли співробітники міліції. Також під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 з метою свого захисту йому (ОСОБА_5) було запропоновано підписати заздалегідь підготовлені ОСОБА_4 розписки начебто про отримання від нього (ОСОБА_4) в борг під відсотки 2 млн. 800 тис. гривень та повернення ним (ОСОБА_5) ОСОБА_4 боргу в сумі 3 млн. гривень. Однак вказані розписки ним (ОСОБА_5) підписані не були.

Крім того, свідок ОСОБА_5 пояснив, що перед кожною зустріччю з ОСОБА_4, які відбувались 2 та 10 листопада 2005 року йому(ОСОБА_5) співробітниками УБОЗ ГУ МВС України з метою фіксації факту вимагання хабара і змісту розмов під час цих зустрічей вручалися технічні засоби -відеокамера споряджена чистою відеокасетою.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив факт вимагання та отримання ОСОБА_4 від директора ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5 хабара у розмірі 580 тис. доларів США, а також події та зміст розмов між ним, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які відбулись під час їхніх зустрічей 2 та 10 листопада 2005 року і які зазначені в показах свідка ОСОБА_5. Крім того, ОСОБА_6 пояснив, що коли він 1 листопада 2005 року за дорученням директора ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_4 з проханням підписати установочні договори між вказаним товариством, ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України та ІНФОРМАЦІЯ_3 МО України щодо зміни замовника та написати лист до Господарського суду м. Києва, то ОСОБА_4 було заявлено, що це він зробить тільки у разі надання йому хабара у розмірі 7 млн. гривень. Про цю протиправну вимогу він в той же день повідомив ОСОБА_5.

Із показів свідка ОСОБА_7, досліджених судом в порядку ст. 306 КПК України, вбачається, що до Управління по борьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України 2 листопада 2005 року була подана директором ТОВ „Укравтоцентр" заява про вимагання в нього ОСОБА_4 хабара в розмірі 7 млн. гривень. Після реєстрації вказаної заяви було розпочато дослідчу перевірку фактів викладених в ній. Оскільки 2 листопада 2005 року у заявника повинна була відбутись зустріч з ОСОБА_4 було прийнято рішення здійснити фіксацію розмов при даній зустрічі, у зв'язку з чим ОСОБА_5 була вручена відеокамера, про що складено відповідний протокол. По завершенню даної зустрічі та перегляду відео плівки за результатами даної зустрічі, було отримано підтвердження заяви ОСОБА_5 про вимагання у нього ОСОБА_4 хабара в сумі 3 млн. гривень. Було прийнято рішення про зібрання коштів для використання їх при фіксації факту вимагання та отримання хабара ОСОБА_4. Після отримання необхідної готівки в сумі 600 тис. доларів США, ці гроші були оглянуті, переписані серії та номера купюр, про що було складено відповідний протокол. Після чого вказані кошти були вручені заявнику ОСОБА_5 для подальшого документування факту вимагання та одержання ОСОБА_4 хабара. Крім того, знову було прийнято рішення про вручення ОСОБА_5 відеокамери з чистим магнітним носієм для фіксації зустрічі, яка повинна була відбутись 10 листопада 2005 року. 10 листопада 2005 року близько 14 год. ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 хабар в розмірі 580 тис. доларів США, після чого і був затриманий. Вказаний факт отримання хабара також підтвердився в ході перегляду відео плівки.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 10 листопада 2005 року, біля 13 год. 30 хв. до ОСОБА_4 в кабінет прийшли представники ТОВ „Укравтоцентр", один із яких їй відомий як ОСОБА_6. Потім її викликав ОСОБА_4 і в присутності цих людей віддав два документи для їх реєстрації, і які як потім з"ясувалось були адресовані до Господарського суду відносно справ за №38/422 та №38/423. Коли вона другий раз зайшла в кабінет ОСОБА_4, то побачила, що на столі лежало дуже багато грошей в доларах.

Покази вказаних вище свідків щодо обставин вимагання та отримання ОСОБА_4 хабара повністю підтверджуються письмовою заявою ОСОБА_5 від 2 листопада 2005 року ( а.с. 26-27 Т-1), протоколом огляду та помітки грошей від 9 листопада 2005 року (а.с.51-80 Т-1), протоколом огляду місця події із застосуванням відеозапису від 10 листопада 2005 року, розписками без підписів та дати ( а.с. 134, 135 Т-1), договорами: НОМЕР_1 від 20 листопада 2004 року про будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей ... (а.с.28-33 Т-1), НОМЕР_2 від 22 січня 2005 року про пайову участь у будівництві житла (а.с.75-78 Т-2), НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 10 листопада 2005 року про заміну сторони у договорі (а.с. 112-117 Т-1), додатковою угодою НОМЕР_5 від 29 грудня 2004 року до договору НОМЕР_1 від 20 листопада 2004 року, заявами до Господарського суду м. Києва по справам № 38\422 та 38/423 (а.с. 124,125 Т-1).

Згідно повідомлення Національного банку України (а.с. 216 Т-3) офіційний курс гривні до долару США станом на 10 листопада 2005 року складав 505 грн. за 100 доларів США.

Посадове (службове) становище та повноваження полковника ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України підтверджуються наказом Начальника розквартирування військ і капітального будівництва збройних сил - начальника головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МО України № 15 від 13 листопада 2000 року, Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_3 МО України (м. Київ) та у встановленому порядку затвердженими посадовими обов'язками ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України ( а.с. 84-86, 88-92 Т-1). При цьому, приймаючи до уваги, що згідно ст. 2, п. 1 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, а також, що підсудний за військовим званням є старшим офіцером і відповідно до своєї посади, як керівник установи мав широкі повноваження, військовий суд регіону вважає, що ОСОБА_4 під час виконання ним обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2 МО України був особою, яка займає відповідальне становище.

Невизнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у скоєному І його заяви в своє виправдання про те, що він хабара від ОСОБА_5 не вимагав, а отримані від останього ним (ОСОБА_4) 10 листопада 2005 року гроші в сумі 580 тисяч доларів США були поверненням ОСОБА_5) боргу з відповідними відсотками не можуть бути покладені в основу виправдання, оскільки протирічать зібранним, дослідженним в судовому засіданні і наведеним вище доказам, а тому не маючи підстав не довіряти цим доказам та вважая їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, військовий суд регіону кладе їх в основу обвинувального вироку.

Торкаючись заяви підсудного про те, що принесені ОСОБА_5 та передані йому (ОСОБА_4) 10 листопада 2005 року гроші в сумі 580 тис. доларів США були поверненням боргу з відповідними вітсотками, суд вважає її неправдивою, розцінує як захисну позицію ОСОБА_4 і дану з метою уникнути  відповідальності  за  скоєне,  а тому  відкідає  її,  оскільки  вона протирічить зібраним по справі та наведеним вище доказам.

Надуманою являється, на думку суду, і заява підсудного про те, що гроші, які за поясненнями останнього, давались у борг ОСОБА_5 20 червня 2005 року, були ним позичені у його родича ОСОБА_9. При цьому суд приходить до такого висновку з наступного.

Як видно з первинних пояснень ОСОБА_4, даних ним під час проведення огляду місця події із застосуванням відеозапису 10 листопада 2005 року, гроші в сумі 2 млн. 800 тис. гривень, які за показами ОСОБА_4 були ним позичені 20 червня 2005 року ОСОБА_5, він отримав в борг від свого родича ОСОБА_9. При цьому ОСОБА_4 було уточнено, що гроші ОСОБА_9 передав саме йому(ОСОБА_4) і повертати їх він мав саме ОСОБА_9. Потім ОСОБА_4 став заявляти, що гроші йому були передані не безпосередньо ОСОБА_9, а останній їх передав через посередника - якогось хлопця, який привіз ці кошти до нього (ОСОБА_4) додому. В подальшому ОСОБА_4 заявив, що гроші він отримав наприкінці червня 2005 року від українського партнера його родича ОСОБА_9 і принесли їх йому на квартиру два хлопця. При цьому він принесені гроші не перераховував, а тільки розписався на невеликому аркуші, схожому на накладну.

В той же час, як слідує з дослідженого в судовому засіданні протоколу допиту в якості свідка громадянина Росії ОСОБА_9 від 7 липня 2006 року, який (протокол) отриманий Генеральною прокуратурою України від Генеральної прокуратури Російської Федерації в порядку правої допомоги згідно з Європейскою Конвенцією „Про взаємну допомогу по кримінальним справам" від 20 квітня 1959 року та Конвенцією „Про правову допомогу і правових стосунках по цивільним, сімейним та кримінальним справам" від 22 січня 1993 року ОСОБА_9 факту передачі ним в борг грошей ОСОБА_4 в сумі 2 млн. 800 тис. гривень не підтвердив, заявивши при цьому, що таких коштів у нього ніколи не було. Оскільки дані покази свідка ОСОБА_9 отримані у відповідності до вимог ст. 31 КПК України, суд регіону ці покази у сукупності із показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не підтвердили факту отримання в борг від ОСОБА_4 коштів в сумі 2 млн. 800 тис. гривень, кладе в основу спростування твердження підсудного щодо отримання від ОСОБА_9 в борг коштів в сумі 2 млн. 800 тис. гривень.

Аналізуючи та даючи оцінку отриманій на запит захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3 відповіді від ОСОБА_9 від 21 листопада 2006 року стосовно того, що він (ОСОБА_9) звертався до своїх знайомих в Україні з проханням допомогти ОСОБА_4 в отриманні 2млн. 500 тис. гривень, однак не пом"ятає до кого саме, а також йому відомо, що ОСОБА_4 вищевказані гроші отримав, суд регіону відноситься до неї критично, оскільки вона отримана не процесуальним шляхом, і, на думку, суду дані в ній є засобом вигородити ОСОБА_4 та допомогти йому уникнути відповідальності за вчинене. В той же час дані пояснення ОСОБА_9 не співпадають з поясненнями ОСОБА_4, оскільки за показами останнього гроші йому були позичені саме ОСОБА_9, а не ким-то іншим і повертати, за його (ОСОБА_4) твердженням, він їх повинен був саме ОСОБА_9. А тому суд вважає письмові відповіді ОСОБА_9 від 21 листопада 2006 року на запит адвоката ОСОБА_3 №16/11 від 16 листопада 2006 року такими, що не заслуговують на увагу і відкидає їх.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд регіону вважає їх достовірними і достатніми для визнання підсудного винним в скоєному ним злочині.

Даючи юридичну оцінку вчиненого ОСОБА_4, суд приходить до наступного.

Оскільки ОСОБА_4, будучи ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто являючись військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від директора ТОВ „Укравтоцентр" ОСОБА_5 хабара в розмірі 580 тис. доларів США (2 929 000 грн.), тобто в особливо великому розмірі, яке було поєднане з вимаганням, за виконання в його (ОСОБА_5) інтересах дій, з використанням свого службового становища, військовий апеляційний суду регіону кваліфікує вчинене ним за ст. 368 ч. З КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 вчинений особливо тяжкий злочин, який підриває авторітет командного складу та звання офіцера Збройних Сил України, а тому на підставі ст. 54 КК України суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_4 військового звання „полковник".

Разом з тим, суд при визначенні покарання підсудному враховує, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, довгий час - більш як 20 років прослужив у Збройних Силах, має відзнаки за службу та характеризується в цілому позитивно, має на отриманні неповнолітнього сина та пристарілу матір.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 321-324, 333-339 КПК України, військовий апеляційний суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. З КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням його права займати посади, пов'язані з організаційно -розпорядчими і організаційно - господарськими обов'язками строком на 2 (два) роки та з конфіскацієї майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 військового звання „полковник".

Строк відбування покарання ОСОБА_4 з урахуванням попереднього ув'язнення рахувати з 10 листопада 2005 року.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 - взяття під варту -залишити без змін і до вступу вироку в законну силу утримувати його в слідчому ізоляторі № 13 м. Києва.

Речові докази по вступу вироку в законну силу:

-грошові кошти в сумі 600 тис. доларів США вважати повернутими їх власникам;

-комп"ютєр типу ноубук „Тошиба", кейс шкіряний повернути за належністю;

- дві дискети марки „Соні" та дискету „Вербатім", люмінесцентну лампу, три аудіокасети та дві відеокасети, документи перелічені в постановах на а.с. 169-170 Т-1, а.с. 103-104 Т-2, а.с.43-44 Т-6 зберігати разом з матеріалами справи.

-візитну картку ТОВ „Укравтоцентр" на ім"я ОСОБА_5, змиви з рук ОСОБА_4, як такі, що не представляють цінності, знищити.

Судові витрати в сумі 6670 грн. 58 коп., які пов'язані з проведенням фоноскопічної, хімічної та технічної експертиз покласти на засудженого ОСОБА_4, стягнувши з нього в доход держави.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку і на нього може бути внесене касаційне подання до військової палати Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Центрального регіону протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.