Справа №22-ц-1690   2006 р.                                        Головуючий у 1 інстанції Хитров Б.В.

Категорія 19                                                                       Суддя-доповідач Хвостик С.Г.

УХВАЛА

Іменем    України

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -Рибалки В.Г.

суддів              Хвостика С.Г., Білецького О.М.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сай С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну

справу  за   апеляційною   скаргою   Відділення   виконавчої  дирекції   Фонду   соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_2

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми,

третя особа - ВАТ «СМНВО ім.Фрунзе»,

про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2006 року позов задоволений частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_2 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та уточнених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, під час перебування у трудових відносинах з ВАТ «СМНВО ім.Фрунзе» з 27 листопада 1967 року по 17 червня 2005 року позивач працював обрубником, термістом у шкідливих умовах, в результаті чого отримав ряд професійних захворювань.

Крім того, раніше, у 1968 році внаслідок нещасного випадку на виробництві він отримав виробничу травму.

У зв'язку з отриманими саме професійними захворюваннями висновком МСЕК у 1997 році йому встановлено 30% втрати професійної працездатності.

Дані обставини вірно встановлені судом і сторонами не оспорюються.

Враховуючи, що внаслідок незабезпечення належних умов праці ВАТ «СМНВО ім.Фрунзе» позивач втратив частково професійну працездатність, що негативно відобразилось на стані його здоров'я і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до фізичних і моральних страждань, висновок суду першої інстанції про заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди, обов'язок відшкодування якої відповідно до ст.ст. 1, 21, 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...» покладений саме на відповідний Фонд соціального страхування, є обґрунтованим.

При визначенні питання про наявність факту спричинення моральної шкоди суд дав належну правову оцінку всім доказам у справі, приймаючи до уваги і висновок МСЕК про відсутність медичних ознак моральної шкоди.

Що стосується розміру стягнення, то визначивши його в сумі 2500 грн., суд виходив з наданих позивачем та встановлених судом доказів стосовно характеру і обсягу його моральних страждань, а також - з урахуванням принципів розумності та справедливості, і такий висновок суду є також обгрунтованим.

Є безпідставними посилання апелянта на те, що позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки відповідно до п.З ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, позовна давність не поширюється, тобто в даному випадку це питання регулюється не трудовим законодавством, а спеціальним - щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок професійного захворювання, яке призвело до часткової втрати працездатності застрахованого на виробництві.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, в тому числі і відносно стягнення моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом, що не є предметом уточненого позову, вимоги є також безпідставними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на такі порушення норм матеріального і процесуального права, щоб являлось підставою для зміни чи скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення, як законне й обгрунтоване, - залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. З07, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.