Справа № 22 -ц-1710                                                    Головуючий у 1-й інстанції: Гетьман В.В.

Категорія - 29                                                                  Суддя-доповідач: Криворотенко В.І.

РІШЕННЯ

іменем     України

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В.О.,

суддів               - Криворотенка В.І., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

в присутності осіб, які приймають участь в справі -апелянта ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до КРЕП «Порт», Полтавської квартирно-експлуатаційної частини, треті особи: Конотопський міськвиконком, ОСОБА_2, про визнання членом сім'ї наймача,-

ВСТАНОВИЛА:

10 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання її членом сім'ї ОСОБА_3. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться наймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі позивачка постійно проживає та прописана з 1991 року на підставі договору піднайму, померлій є онукою, проживала з бабусею постійно та вела з нею спільне господарство.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2006 року, яким в задоволенні її позову відмовлено. Вказує, що згідно ст. 64 ЖК України є членом сім'ї наймача - ОСОБА_3, оскільки є її рідною онукою та тривалий час разом зі своїм чоловіком вела з нею спільне господарство, і що на підтвердження цього нею було надано достатньо доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була наймачем квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 доводиться онукою померлій, і з 11 грудня 1991 року зареєстрована в зазначеній квартирі на підставі договору піднайму жилого приміщення.

Позивачка та її родина проживали в спірній квартирі разом з ОСОБА_3, доглядали за нею та похоронили її, коли остання померла.

Заслухавши апелянта та третю особу ОСОБА_2, дослідивши матеріали та перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню виходячи з наступного.

Згідно ст. 64 ЖК України членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачами і ведуть з ними спільне господарство.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що саме проживання позивачки та її родини у спірній квартирі разом з померлою не може бути підставою для визнання її членом сім'ї наймача, а факт ведення померлою та позивачкою спільного господарства, спільного бюджету, спільного проживання однією сім'єю не знайшов підтвердження в судовому засіданні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Апелянт ОСОБА_1 посилається на те, що вона довела свої позовні вимоги, надавши до матеріалів справи докази кровного споріднення з бабусею, численні квитанції про сплату нею комунальних послуг за квартиру, договори по квартирі, які ОСОБА_3 довіряла їй підписувати за неї, довідки житлової організації та інших комунальних підприємств за якими пільги по сплаті комунальних послуг по вищевказаній квартирі надавались на чотирьох членів родини, в довідках, що видавались житловою організацією, вона значилась як онука, а не як піднаймач.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суду підтвердили, що позивачка з ОСОБА_3 дійсно проживали однією сім'єю, спільно харчувались, вели спільне господарство, ОСОБА_3 допомагала позивачці доглядати та виховувати її сина, періодично забирала його з дитсадка. Вони разом робили ремонт в квартирі, придбавали меблі.

Вказані доводи апелянта підтверджуються як наданими нею доказами , що маються в справі. Так і показами свідків, що зафіксовані в протоколах судових засідань, а тому вони є такими, що заслуговують на увагу.

Встановлені колегією суддів обставини справи, сукупність досліджених доказів дають підстави зробити висновок, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 разом протягом тривалого часу однією сім'єю, спільне ведення ними господарства беззаперечно знайшов підтвердження. Наявність договору піднайму жилого приміщення між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, що датований 10 грудня 1991 року і на який посилається суд першої інстанції в своєму рішенні, не спростовує вказаного вище факту і не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки такий договір існував лише формально. А згідно заяви ОСОБА_3 на адресу начальника ЖЕК-3, що датована 27 листопада 1991 року, остання просила прописати позивачку на власній житловій площі саме як внучку, а не піднаймача.

Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, тому на підставі п.З ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2006 року в даній справі скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати Заяць Олену Олександрівну членом сім'ї ОСОБА_3, наймача квартири АДРЕСА_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Конотопі.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.