Справа № 22-Ц-1655                                              Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.Б.

Категорія -12                                                          Суддя-доповідач: Криворотенко B.I.

УХВАЛА

іменем     України

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В.О.,

суддів            - Криворотенка В.І., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

в присутності осіб, які приймають участь у справі - представника ПП «Лісма» Моісеєнко С.Б., представника відповідача ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Лісма»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2006 року

в справі за позовом Приватного підприємства «Лісма» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання,-

встановила:

В апеляційній скарзі ПП «Лісма», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2006 року, яким в задоволенні його позову відмовлено за необґрунтованістю. При цьому вказує, що позов ПП «Лісма» носить регресний характер і обставини щодо наявності підстав для відшкодування заборгованості ОСОБА_2 та її виникнення у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань встановлені Господарським судом Сумської області, рішення якого було додано до матеріалів справи, а тому згідно ст. 61 ЦПК України не потребують доказування. Вважає, що судом першої інстанції вказані докази належним чином не досліджені та зазначені обставини не з'ясовані.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2003 року в м. Суми між сторонами укладено договір НОМЕР_1 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язаний був передати покупцю належним чином оформлені документи, необхідні для здійснення перереєстрації на ПП «Лісма» 14 021 простої іменної акції ВАТ «Сумсільмаш», а позивач - оплатити їх вартість - 39 400 грн. Зазначений договір не був розірваний та в порядку, передбаченому ЦК України, недійсним не визнавався.

10 грудня 2003 року між позивачем та ПВП також було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, яким ПП зобов'язалось передати новому покупцю цю ж кількість акцій, отримавши за них оплату в розмірі 80 000 грн.

12 грудня 2003 року між ПВП та підприємством «Скрудж» укладено наступний договір купівлі-продажу цінних паперів, яким ПВП зобов'язалось передати покупцю цю ж кількість акцій, отримавши за них оплату в розмірі вже 161 318 грн. В подальшому вказаний договір розірвано внаслідок порушення ПВП умов укладеного договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 грудня 2004 року в справі № 10/622-04 неодержаний ПВП доход в сумі 81 318 грн., а також 8 000 грн. штрафу, 11 948 грн. 97 коп. пені, 1 012 грн. 67 коп. витрат зі сплати держмита та 118 грн. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнуто з позивача.

Дане рішення останній частково виконав, перерахувавши ПВП 82 000 грн.

15 листопада 2004 року ПП «Лісма» звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з позовом про спонукання відповідача до виконання умов договору НОМЕР_1 купівлі-продажу цінних паперів від 07 грудня 2003 року. Рішенням того ж суду від 11 квітня 2005 року в справі № 2-290/2005 року, позовні вимоги ПП були задоволені, а відповідач був зобов'язаний передати ПП «Лісма» 14 021 простих іменних акцій ВАТ «Сумсільмаш» на суму 39 400 грн., а реєстратор - Сумське регіональне управління АКБ «Промінвестбанк» зобов'язано вчинити всі необхідні дії по переоформленню акцій на ПП «Лісма». Цим же рішенням в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів відмовлено за необґрунтованістю.

Зазначене рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2005 року було виконано 16 березня 2006 року.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь в справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Місцевий суд достатньо повно з'ясував зазначені обставини справи, належним чином перевірив доводи та заперечення кожної сторони, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч.1 ЦПК України.

Доводи апелянта стосовно того, що заявлений ПП «Лісма» позов має регресний характер, а тому вимога позивача стосовно стягнення з відповідача 82 000 грн. збитків підлягає задоволенню, враховуючи, що підстави для відшкодування та їх розмір, як вважає апелянт, вже визначений Господарським судом Сумської області, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки із змісту ст. 1191 ЦК України вбачається, що право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування має особа, яка таку шкоду відшкодувала, за умови, якщо така шкода завдана винною особою безпосередньо особі, що отримала первісне відшкодування. Тобто, згідно вимог вказаної статті та ст. 614 ЦК України необхідними елементами для виникнення у особи права регресу є вина заподіювача шкоди та безпосередній причинний зв'язок між діями особи, що заподіяла шкоду, та настанням збитків. В той же час, ПП «Лісма» ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження зазначених обставин всупереч вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України не надало.

Враховуючи викладене висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку немає всіх необхідних елементів для настання цивільної відповідальності відповідача, зокрема причинного зв'язку між діями заподіювача та протиправним діянням, а тому й відсутності підстав для відповідальності ОСОБА_2 перед ПП «Лісма» за спричинення останнім шкоди ПВП «Сільмашторг» в зв'язку з порушенням зобов'язання є, на думку колегії суддів, законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам норм матеріального права. Судом першої інстанції при цьому вірно визначено, що позивач, фактично не маючи у своєму розпорядженні майна - акцій, передчасно уклав договір про їх продаж з іншою особою - ПВП «Сільмашторг», діючи тим самим на власний ризик, і саме його діями було завдано збитки, які рішенням Господарського суду Сумської області від 20 грудня 2004 року було стягнуто з позивача.

Інші доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують.

Порушень норм процесуального права колегією суддів також не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315   ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лісма» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.