Справа №22а/4600 Головуючий у 1 інстанції Вельмик А.С.
Категорія 13 Доповідач Жизневська А.В.
УХВАЛА Іменем України
06 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області
в складі:головуючого Жизневської А.В.
суддів Малахової Н.М., Худякова A.M.
при секретарі Кульчицькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання права на отримання статусу ветерана військової служби, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду від 03 листопада 2006 року, -
встановив:
Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 03 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення за безпідставністю.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказану постанову, прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов. Зазначає, що, на її думку, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки не відповідають обставинам справи. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2003 року щодо тлумачення ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби» від 24.03.1998 року відносно ветеранів органів внутрішніх справ, які звільнилися до 01.01.2002 року. Вважає, що це рішення залишилося поза увагою суду, а тому суд безпідставно пов'язав набуття статусу ветерана із часом звільнення зі служби.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби за наказом командира військової частини 81616 НОМЕР_1 у 1998 році. Її календарна служба становить 20 років 09 місяців 14 днів, а вислуги років у пільговому обчисленні вона не має.
У відповідності до п.1 ст. 5 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» в редакції Закону №2373-111 від 05.04.2001 року - ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному або ЗО та більше років у пільговому обчисленні і звільнені у запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД. Пункт 5 ст. 5 вказаного Закону, яким доповнено Закон за Законом №1763-ІУ від 15.06.2004 року, передбачає можливість визнання ветераном військової служби громадян України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 і більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України.
За таких обставин, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову і відмовив у його задоволені. Рішення постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апелянта про те, що її може бути визнано ветераном військової служби за п.5 ст.5 вищевказаного Закону є безпідставними, оскільки скорочений строк вислуги було встановлено саме для звільнених у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, яке відбувалося з 2004 року і тривало певний час.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду від 03 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо. до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.