Справа  №22а/ 4599                 Головуючий  у  1  інстанції  Вельмик  А.Є.

Категорія  13                                Доповідач                Жизневська  А.В.

УХВАЛА Іменем України

06  грудня  200 6  року                     апеляційний  суд  Житомирської  області

в  складі:головуючого                  Жизневської  А.В.

суддів              Малахової  Н.М.,   Худякова  A.M.

при  секретарі      Кульчицькій  І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну

справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання права на отримання статусу ветерана військової служби, за

апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Бердичівського  міськрайонного  суду  від    03  листопада  2006  року,   -

встановив:

Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 03 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення  за  безпідставністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказану постанову, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов. Зазначає, що, на його думку, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки не відповідають обставинам справи. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2003 року щодо тлумачення ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби» від 24.03.1998 року відносно ветеранів органів внутрішніх справ, які звільнилися до 01.01.2002 року. Вважає, що це рішення залишилося поза увагою суду, а тому суд безпідставно пов'язав набуття статусу ветерана із часом звільнення  зі  служби.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,   що  вона  не  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом ГПУСА і ВМФ НОМЕР_1. Його календарна служба становить 24 роки 2 місяці 25 днів, а вислуга років у пільговому обчисленні складає 25 років 5 місяців 12  днів.

У відповідності до п.1 ст. 5 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» в редакції Закону №2373-111 від 05.04.2001 року - ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному або ЗО та більше років у пільговому обчисленні і звільнені у запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД. Пункт 5 ст. 5 вказаного Закону, яким доповнено Закон за   Законом   №17 63-ІУ   від   15.06.2004   року,    передбачає   можливість визнання ветераном військової служби громадян України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 і більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил  України.

За таких обставин, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову і відмовив у задоволені позову. Рішення постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального  права,   підстави  для  його  скасування  відсутні.

Доводи апелянта про те, що його може бути визнано ветераном військової служби за п.5 ст.5 вищевказаного Закону є безпідставними, оскільки скорочений строк вислуги було встановлено саме для звільнених у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, яке відбувалося з 2004 року і тривало певний  час.

Керуючись     ст.ст.      195,      196,      198,      200,      206     Кодексу адміністративного  судочинства  України,   апеляційний  суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити  без  задоволення.

Постанову Бердичівського     міськрайонного суду  -   від 03  листопада  2006  року  залишити  без  зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання  нею  законної  сили.