Справа № 22-а/4414                                             Головуючий у 1 інстанції Єзерська І.В.

Категорія   69                                                       Доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М., суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В., при секретарі Сухоребрій Т.А., з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2038 про стягнення заборгованості по надбавках за безперервну військову службу за апеляційною скаргою позивача на рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 13 вересня 2006 року,

встановив:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував, що з 31 березня 2003 року проходить службу у в/ч А-2038 у смт.Озерне.

Вказував, що станом на 1.05.2003р. мав стаж безперервної служби 17 років 9 місяців, і тому, відповідно до Указу Президента України № 389 від 5.05.2003 року, йому повинна бути встановлена надбавка за безперервну військову службу в розмірі 50%, але, починаючи з травня 2003 року по лютий 2005 року включно така надбавка не виплачувалась, за винятком листопада та грудня 2003 року. Відповідач повинен йому доплатити 6886 грн.34 коп.;  цю суму  просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Житомирського райсуду Житомирської області від 13 вересня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення міськрайсуду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог; посилається на те, що райсудом порушені норми матеріального та процесуального права; зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач з 26.05.2003р. проходить військову службу у військовій частині А - 2039, має право на надбавку за безперервну військову службу. Відповідно до довідки в/ч-2038 /а.с.6/, ОСОБА_1 виплачувалась надбавка в розмірі: травень-жовтень 2003р. - 10%, листопад-грудень 2003р. - 50%, січень-серпень 2004р. -10%, вересень-грудень 2004р. - 40%, січень-лютий 2005р. - 10%. березень-грудень 2005р. - 50%..

Виплата надбавки, про стягнення якої просить позивач, передбачена Указом Президента України від 5.05.2003р. № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби та Управління державної охорони України за безперервну службу".

Позивач, як і інші військовослужбовці зі стажем понад 15 років, у спірний період часу мав право на надбавку у розмірі до 50% щомісячного грошового забезпечення. При цьому виплата надбавок військовослужбовцям відповідно до Указу мала здійснюватись за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, а право визначати конкретні розміри   надбавок військовослужбовцям було надане Міністру оборони України.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149, виплата цієї надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. При цьому конкретні розміри надбавок визначались Міністром оборони на той чи інший період часу і доводились до відому підлеглих йому командирів військових частин телеграмами, з врахуванням яких відповідно до п. 5.1 Інструкції видавались накази, як підстава виплати надбавки. Наведене підтверджується і листом Міністерства оборони від 17 червня 2005р. № 248/9/30.

Надбавку за спірний період часу у визначених Міністром оборони розмірах позивач отримав /а.с.6/.

Його вимога про виплату надбавки за весь період часу у максимальному розмірі, за наведених вище обставин є безпідставною, тому суд обгрунтовано відмовив йому у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,200,205,206 КАС   України,   апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 13 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали у повному обсязі.