Справа № 22 /2135                           Головуючий в суді 1 інст.: Васильчук С.Ф.

Категорія 38                                         Доповідач: Широкова Л.В.

УХВАЛА

Іменем    України

14 грудня 2006 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Широкової Л.В.

суддів: Товянської О.В., Малахової Н.М.

при секретарі Забеліній О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Романівської райдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою відділу освіти Романівської райдержадміністрації на   рішення Романівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2006 року, -

встановив:

16 грудня 2005 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Романівського відділу освіти Романівської райдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що працював вчителем української мови в Соболівській ЗОШ 1-11 ступенів та був звільнений відповідачем за п.1 ст.40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його про наступне звільнення ніхто не попереджав, іншої роботи не пропонували, просив суд поновити його на попередній роботі. Крім того вважає, що відповідач такими діями заподіяв йому моральну шкоду, яку визначив в 3000 грн. Оскільки строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, просив суд поновити йому строк.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Поновлений ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнаний наказ про його звільнення від 30 серпня 2006 року незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі та стягнуто з відповідача на його користь 3879,54 грн. середнього заробітку за час  вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди.  Рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку    в сумі 489,02 грн. допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відділ освіти Романівської райдержадміністрації рішення суду просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд не дав належної оцінки показам свідків, які підтвердили, що ОСОБА_1 належним чином, за два місяці до звільнення, попереджали. Неправильним вважають висновок суду, що при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку з реорганізацією вони повинні були проводити конкурс. Крім того, апелянт посилається на те, що позивач є пенсіонером, спеціалістом 1 категорії, при наявності у школі вчителів вищої категорії, має похилий вік, що значно впливає на його продуктивність праці.

Перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до п.1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником підприємства у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці /ч.1 ст.49-2 КЗпП України/.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 10 листопада 1968 року працював вчителем Соболівської неповної середньої школи. У зв'язку з реорганізацією школи його було звільнено з даної посади з 30 серпня 2005 року, іншої не запропоновано.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивача не було належним чином повідомлено про наступне звільнення. Доказів, які б спростували цей висновок суду відповідач не надав. Довід апелянта про те, що цей наказ зник є безпідставним, оскільки належне зберігання наказів покладено саме на відповідача.

Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялись. Висновки суду щодо задоволення позову ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору, правильно застосовані норми матеріального права.

Не звернення суду першої інстанції до профспілкового органу для отримання згоди або відмови на звільнення позивача не може бути підставною для зміни чи скасування судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними.

За   таких   обставин   апеляційний   суд   вважає,   що   підстави   для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 304,307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділу освіти Романівської райдержадміністрації відхилити, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.