Справа  №22ц/2065                                               Головуючий в  суді  1   інстанції:   Грибан  І.О.

Категорія  40                                                                                Доповідач Павицька  Т.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07   грудня  2006 року апеляційний  суд Житомирської  області  у складі   :

головуючого  Головчук  С.В.

суддів:     Павицької Т.М.,   Омельчука М.І.

при  секретарі     Калинець Т.Л.

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.     Житомирі

цивільну   справу   за   позовом   ОСОБА_1   до   ТОВ "Леон",ОСОБА_2,        Управління Пенсійного    фонду    України    в    Богунському    районі    м.    Житомира, Державної     податкової      інспекції     м.      Житомира     про     визнання наказів   незаконними,   поновлення  на  роботі,   стягнення   середньої зарплати    за    час    вимушеного    прогулу,    відшкодування   моральної шкоди  та  зобов'язання  вчинити певні  дії за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на    постанову   Богунського   районного    суду   м.    Житомира    від    07 вересня  2006 року,   -

встановив:

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Леон", в якому зазначала, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2004 року, залишеним, в частині поновлення на роботі, без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2004 року, її було поновлено на роті в ТОВ "Леон" з 03.02.2004 року. 11 лютого 2005 року, під час примусового виконання державним виконавцем цього рішення суду, її, позивача, було ознайомлено з наказом відповідача НОМЕР_1 про поновлення на роботі з 09.09.2004 року та з наказом НОМЕР_2 про звільнення її з роботи на підставі пункту 4 статті 4 0 КЗпП. Вважала, що звільнена незаконно, оскільки не вчиняла прогулу без поважних причин. Посилається, що 10 вересня 2004 року разом з державним виконавцем була у відповідача, однак про існування наказу про поновлення на роботі її не повідомили. Окрім того,  звільняючи її за прогули відповідач, в порушення вимог трудового законодавства,   не  запропонував  написати  пояснення.

Просила поновити строк на оскарження наказу НОМЕР_2, визнати цей наказ незаконним, поновити її на роботі, стягнути зарплату за час вимушеного прогулу та стягнути  5000  грн.   на  відшкодування  моральної  шкоди.

В жовтні 2005 року ОСОБА_1 подала до суду уточнюючу позовну заяву, в якій просила, крім вимог вказаних в первісному  позові,   у  зв'язку  з  ліквідацією  ТОВ   "Леон"   стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира та Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати податкову зробити запис в трудовій про поновлення її на роботі та звільнення у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Леон", стягнути з пенсійного фонду на її рахунок пенсійні внески та стягнути з відповідачів 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В лютому 2006 року ОСОБА_1 знову уточнила позовні вимоги і просила поновити строк на оскарження наказу НОМЕР_2, визнати цей наказ незаконним, поновити її на роботі, стягнути з власника ТОВ "Леон" ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира та Житомирську об'єднану державну податкову інспекції зробити запис в трудовій про поновлення її на роботі та звільнення  у  зв'язку  з  ліквідацією  ТОВ  "Леон".

В травні 200 6 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги і просила визнати незаконними наказ від 09.09.2004 року про поновлення її на роботі та доповнення до цього наказу від 11.02.2005  року.

В червні 2006 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила, крім уточнених вимог поданих в лютому 2006 року, поновити строк на оскарження наказів № 16-К від 09.09.2004 року та визнати цей наказ та доповнення до нього від 11.02.2005  року  незаконними.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 07 вересня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено визнати наказ по ТОВ "Леон" НОМЕР_2 незаконним. Визнати ОСОБА_1 звільненою за п.1 ст. 40 КЗпП України з 07.06.2005 року. Зобов'язати ОСОБА_2 виплатити позивачці 703 грн. 62 коп. середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу.   В  решті  позовних  вимог  відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати цю постанову суду і прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що суд, в порушення вимог п. 4 ст. 201 ЦПК України, не зупинив провадження у справі до вирішення іншої в Верховному Суді України. На думку апелянта, суд не перевірив і не обговорив причини пропуску строку на оскарження наказів та ухвалюючи рішення не навів мотивів щодо поновлення цього строку. Вважає, що позивачка не надала доказів поважності вчинення прогулу, відмовилася написати відповідні пояснення, а тому наказ про її звільнення є законним. Крім того вказує, що суд, в порушення п. 18,34 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 11.06.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" стягнув з нього середній заробіток за час вимушеного прогулу, а не з ліквідаційної  комісії  ТОВ  "Леон".

Розглянувши апеляційну скаргу в межах визначених ст. 307 ЦПК    України     апеляційний    суд    вважає,     що     скарга підлягає частковому  задоволенню  з  таких  підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами до ТОВ «Леон», які стосуються незаконного звільнення її з роботи, стягнення        заборгованості     по     зарплаті      та     відшкодування

моральної    шкоди.     Провадження    в    справі    порушено    в    порядку, передбаченому  нормами  ЦПК  1963  р.    (а.с.1).

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК 2005 р. заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно до ЦПК України 1963 p., розглядаються у порядку,   встановленому  цим  Кодексом.

Виняток із цього правила становлять заяви і скарги у справах, подані     до     набрання     чинності     цим     Кодексом за правилами,     встановленими    главами    29-32,     36    ЦПК   України    1963 p., розглядаються в порядку,        встановленому Кодексом адміністративного     судочинства  України.

В порушення зазначених вимог суд розглянув трудовий спір  в  порядку    адміністративного  судочинства.

Такі     процесуальні     порушення не    можуть     бути    усунуті апеляційним     судом     і     перешкоджають ухвалити     нове     судове рішення  по  справі.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того  ж  суду.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України,     апеляційний  суд

ухвалив:

Апеляційну       скаргу ОСОБА_2 задовольнити  частково.

Постанову   Богунського   районного    суду   м.    Житомира   від   07 вересня  2006  року    скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Леон", ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира, Державної податкової інспекції м. Житомира про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Богунського  районного  суду  м.   Житомира     іншим  суддею.

Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення  та  може бути    оскаржена           безпосередньо    до    Верховного    Суду    України протягом  двох  місяців  з  дня  набрання  законної  сили.