Справа № 22ц/1708                                                                                                  Головуючий в суді 1^ї інст. Колупаев В.В.

Категорія 42                                                                                                              Доповідач Худяков A.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2006року

Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого: Худякова A.M.,

суддів: Кашапової Л.М., Омельчука М.І.,

при секретарі - Калинець Т.Л.,

за участю відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 16 червня 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з 22 січня 2005 року, від якого дітей не мають. Посилаючись на те, що внаслідок сварок і непорозумінь сторони з жовтня 2005 року припинили шлюбні стосунки і проживають окремо, позивачка просила шлюб розірвати.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 16 червня 2006 року позов задоволено. Шлюб, укладений між ОСОБА_1, 1981 р.н., та ОСОБА_2, 1973 р.н., в Житомирському міськвідділі ЗАГС 22 січня 2005 року (актовий запис НОМЕР_1) - розірвано. Витрати при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу через органи РАГСу в розмірі 17 грн. покладено на сторони порівну по 8 грн.50 коп. на кожного.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення та направлення справи на новий розгляд. Апелянт посилається на невідпо­відність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Як видно з матеріалів справи, позивачка просила розірвати шлюб посилаючись на те, що відносини в сім'ї склались неприязні, відповідач не приділяв належної уваги сім'ї, в зв'язку з чим сторони з жовтня 2005 року проживають окремо.

Судом встановлено, що сторони на протязі тривалого часу не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства.

Таким чином, задовольняючи            позов про розірвання шлюбу,

суд першої  інстанції правильно виходив з того,  що сім'я розпалась   остаточно,   оскільки подальше   її   збереження

неможливе.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він не подавав заяви та розписки про отримання судової повістки -є необгрунтованим, оскільки підписи на заяві та розписці про отримання судової повістки повністю відповідають підпису ОСОБА_2 на апеляційній скарзі.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за можливе виключити з мотивувальної частини рішення посилання на те, що відповідач визнав позов повністю, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні участі не приймав і в письмовій заяві про це не зазначав.

Керуючись ст.ст.304,307,308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Корольовсь-кого районного суду М.Житомира від 16 червня 2006 року посилання на те, що відповідач визнав позов повністю.

В решті рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.